Постановление суда № 30059178, 11.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року м. Київ К-3883/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008

та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2008

по справі № 2-16/2609-2008А (22-а-251/08)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про визнання недійсним акту та податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Завод «Фіолент»звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання недійсним акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 640/194/14309586 від 31.01.2008 та податкових повідомлень-рішень від 14.02.2008 № 0001171701/0, № 0001181701/0, № 0001191701/0.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2008 позов задоволено частково; визнано нечинними спірні податкові повідомлення-рішення; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008 постанову суду першої інстанції змінено; викладено п. 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції в наступній редакції: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.02.2008 № 0001171701/0, № 0001181701/0, № 0001191701/0.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з урахуванням оскарження відповідачем рішень судів попередніх інстанцій фактично в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ВАТ «Завод «Фіолент» з питання своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб на дивіденди до бюджету за період з 01.05 по 12.12.2007, складено акт № 640/194/14309586 від 31.01.2008, в якому зафіксовано порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасна сплата податку за квітень 2007 року на суму 4,80 грн., травень 2007 року на суму 49 413,94 грн., за серпень 2007 року на суму 76,05 грн., за вересень 2007 року на суму 57 грн. та за жовтень 2007 року на суму 4,80 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 14.02.2008 відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001171701/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24 709,37 грн. (50% за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 49 418,74 грн.);

- № 0001181701/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15,26 грн. (20% за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 76,03 грн.);

- № 0001191701/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6,16 грн. (10% за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 61,06 грн.).

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 16.3.2 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

Матеріалами справи встановлено, що позивач своєчасно скерував відповідні суми податку з доходів фізичних осіб на дивіденди за 2007 рік до місцевого бюджету Київського району, що підтверджено платіжними доручення, дослідженими судами попередніх інстанцій, де вказаний одержувач «місцевий бюджет Київського району», а призначення платежу вказано «податок з доходів фізичних осіб на дивіденди». Сутність порушення виразилося у тому, що у платіжних дорученнях позивачем був вказаний код бюджетної класифікації 11010100, розрахунковий рахунок 33210800700004 місцевого бюджету Київського району м. Сімферополя куди зараховується податок з доходів найманих працівників, а вірним є код бюджетної класифікації 11010300, розрахунковий рахунок місцевого бюджету Київського району м. Сімферополя № 33218802700004 «Податок з доходів фізичних осіб на дивіденди». Однак, одержувач податку з доходів найманих працівників, так як і податку з доходів фізичних осіб на дивіденди єдиний -місцевий бюджет Київського району м. Сімферополя.

Відповідно до п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Згідно зі ст. 50 Бюджетного кодексу України податки зараховуються безпосередньо до єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України та з цього моменту вважаються зарахованими до прибутку державного бюджету відповідного рівня.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність порушень в діях позивача положень пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Зважаючи на вищезазначене, межі перегляду, за відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду першої в постанові від 21.07.2008, з урахуванням зміни її резолютивної частини рішенням апеляційного адміністративного суду, про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі відхилити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний