Постановление суда № 30050607, 19.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 916/2013/199 19.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб»

До 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група»

2 Державної виконавчої служби України Відділу примусового виконання

рішень

Про визнання незаконним висновку з незалежної оцінки майна

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача-1 не з'явився

Від відповідача-2 Рубель І.В. - по дов. № 2.7-4.4/4.4/1933 від 12.12.2012

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Одеської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» та Державної виконавчої служби України Відділу примусового виконання рішень про визнання недійсним висновок з незалежної оцінки майна на нерухоме майно: п'типоверхова будівля готелю з технічним поверхом(літ. А) загальною площею 1 584,60 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Іллічівськ, вул. Героїв Сталінграду, 15-А, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб», яка оцінена оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» в особі Антонова В.О., станом на 31.10.2012 і становить - 6 699 453,00 грн. без ПДВ.

Ухвалою Господарського суду Одеської області № 916/2013/199 від 25.01.2013 позовні матеріали надіслані за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 916/2013/199 від 19.02.2013 позовні матеріали надіслані за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2013 порушено провадження у справі № 916/2013/199 та призначено справу до розгляду на 19.03.2013.

Позивач в судове засідання 19.03.2013 не з'явився, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 04.03.2013 не виконав.

Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 04.03.2013 було надіслано відповідачу-1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : 03124, м. Київ, вул. Василенко, 7-а.

При цьому, ані поштове повідомлення про вручення відправлення ані конверт разом з ухвалою від 04.03.2013, поштовим відділенням зв'язку не було повернуто на адресу суду.

Відповідач-1 в судове засідання 19.03.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 04.03.2013 не виконав.

Відповідач-1 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 04.03.2013 було надіслано відповідачу-1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : 03124, м. Київ, вул. Василенко, 7-а.

Відповідач-1 ухвалу від 04.03.2013, надіслану за вищевказаною адресою, отримав 11.03.2013, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення відправлення.

Відповідач-2 у поданому в судовому засіданні 19.03.2013 відзиві проти позову заперечує та просить в його задоволенні відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача-2, Господарський суд міста Києва відзначає наступне

На виконанні Державної виконавчої служби України перебуває наказ Господарського суду Одеської області № 3/17-3280-2011 від 26.12.2011 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Одеського регіонального відділення 20 555 664,91 грн.

24.01.2012 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 31065433 з примусового виконання виконавчого напису № 3/17-3280-2011 від 26.12.2011 та надано строк для добровільного виконання.

В зв'язку з тим, що виконавчий документ в добровільному порядку виконано не було головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в ході примусового виконання було 23.03.2012 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 31065433, згідно якої накладено арешт на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб», в тому числі і на нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення соціального культурно-побутового призначення, загальною площею 1 957,8 кв. м., що знаходиться за адресою : Одеська область, м. Іллічевськ, вул. Героїв Сталінграду, 15-А.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 31.10.2012 на підставі постанови головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 18.09.2012 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - Антонова Володимира Олександровича, складено висновок з експертної оцінки майна - п'ятиповерхова будівля готелю з технічним поверхом (літ. А), загальною площею 1 584,6 кв. м., що знаходиться за адресою : Одеська область, м. Іллічевськ, вул. Героїв Сталінграду, 15-Б, власником якого є позивач. Відповідно до експертного висновку ринкова вартість майна становить 6 699 453,00 грн. без урахування ПДВ.

Із зазначеним висновком позивач не погодився та 12.12.2012 подав начальнику Відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України заяву про рецензування цього висновку.

15.01.2013 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, згідно якої призначено ТОВ «Експертно-консультаційний центр» в особі Губерського Максима Олександровича провести рецензування звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «Українська експертна група» в рамках даного провадження.

Позивач вважає, що висновок підлягає визнанню недійсним, оскільки визначена ним ринкова вартість майна є заниженою і не може бути прийняття для проведення торгів.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду вправі звертатися згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

При цьому, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік справ, підвідомчих господарським судам України, і розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів, до яких зокрема, відноситься визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Аналогічні приписи містить і ст. 16 Цивільного кодексу України.

Тобто, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Отже, спірний висновок є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань і не є актом державного чи іншого органу, тому не може вважатись юридичним актом, тобто офіційним письмовим документом державного чи іншого органу (посадової особи), виданим в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Не є зазначений висновок і нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права та обов'язки позивача та йому не адресований.

Відтак, позивачем фактично оскаржуються дії оцінювача, що виходить за межі підвідомчості, встановленої ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 24.12.2009 у справі № 05-6-6/575 та постанові від 14.06.2011 у справі № 2/5/2011/5003.

Постановою Верховного Суду України від 07.10.2003 у справі №18/478 (03/158) також наголошено на непідвідомчості спору про визнання недійсним висновку оцінювача господарським судам, оскільки він не є юридичним актом.

До того ж суд відзначає, що статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження», яка зазначена позивачем як правова підстава для звернення до суду з даним позовом, визначено право сторін у виконавчому провадженні на оскарження оцінки майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця про таку оцінку.

Однак, відповідно до положень зазначеного Закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця, а відтак приписи вищенаведеної норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Визначення вартості, оцінки майна боржника (ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження») є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії.

Таким чином, враховуючи, що оцінка майна в межах виконавчого провадження є процесуальною дією державного виконавця, позовні вимоги учасника виконавчого провадження до суб'єкта оціночної діяльності, залученого державним виконавцем в межах виконавчого провадження, щодо оскарження здійсненої оцінки, не підлягають розгляду у господарських судах.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 13.09.2012 у справі № 5011-38/4624-2012.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а відтак, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України .

У відповідності до статті 7Закону України «Про судовий збір» судовий збір, сплачений позивачем, підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Припинити провадження у справі № 916/2013/199.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Стройтехснаб» (68000, Одеська область, м. Іллічевськ, вул. Донченко, 1-а, кв. 53, код ЄДРПОУ 31377959) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп., що перерахований згідно платіжного доручення № 556 від 28.11.2012 та в розмірі 74 (сімдесят чотири) грн. 00 коп., що перерахований згідно платіжного доручення № 609 від 22.01.2013.

Платіжні доручення № 556 від 28.11.2012 та № 609 від 22.01.2013 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 916/2013/199.

Суддя В.В.Сівакова