Постановление суда № 30002548, 07.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/47344/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алімар" до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алімар" (далі -ТОВ "Алімар") звернулось до суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі -Іванківська МДПІ) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року позов ТОВ "Алімар" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року апеляційну скаргу Іванківської МДПІ залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Іванківська МДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Алімар" у задоволенні позову.

ТОВ "Алімар" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Іванківської МДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ТОВ «Алімар»зареєстроване Іванківською районною державною адміністрацією Київської області, взяте на облік платника податків від 27 березня 2010 року за №13817, та з 21 квітня 2010 року згідно зі свідоцтвом №100280638 зареєстроване як платник податку на додану вартість.

ТОВ «Алімар»до Іванківської МДПІ 20 грудня 2010 року подано податкову декларацію за листопад 2010 року, яку відповідач відмовився прийняти.

ТОВ «Алімар»20 грудня 2010 року направлено поштою відповідачу заяву про неправомірні дії податкового органу та податкову декларацію за листопад 2010 року.

Іванківською МДПІ 27 листопада 2010 року складено акт щодо неподання податкової звітності з податку на додану вартість за листопада 2010 року №1774/16/36474949.

Відповідачем 27 листопада 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003361600/0, згідно з яким відповідно з п.п. «а» п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року, встановлено порушення п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року та нараховані штрафні санкції у сумі 170, 00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпунктом «а»п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Відповідно п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем податкову декларацію подано своєчасно, відповідно до вимог п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дії відповідача, які полягали у застосуванні штрафних санкцій до позивача за неподання податкової декларації є протиправними, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров