№ 29992861, 14.03.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 року № 2а-10864/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дем'яновського Г.С.,

за участю секретаря Гавірко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Електромеханіка» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Електромеханіка» (далі - Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2012р. №0000792340.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що орган державної податкової служби неправомірно прийшов до висновку про порушення Підприємством чинного податкового законодавства.

За наслідком проведеної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань господарських відносин з ПП «ВКФ»Західелектрогруп» за вересень 2011р. податковий орган безпідставно прийшов до висновку про заниження ПДВ на суму 306,51 грн., в тому числі 245,21 грн.за основним боргом та 61,30 грн. за штрафними санкціями, через безпідставно віднесені до складу валових витрат придбання послуг у ПП «ВКФ»Західелектрогруп» та завищено валові доходи по операціях ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед», оскільки такі висновки ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами Підприємства, в наслідок чого отримано прибуток.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що такий правочин не породжує жодних правових наслідків, а тому не надає права на формування податкового кредиту. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Електромеханіка» зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Львівської міської ради 14.06.2001р. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05.07.2001 за №314432813053. На дату складання акту підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Франківському районі м.Львова.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань господарських відносин з ПП «ВКФ «Західенергогруп» за вересень 2011 року за наслідком якої податковий орган прийшов до висновку, що Підприємством порушено п.135.1,п.135.2 ст.135, п.137.1,п.137.4 ст.137 п.138.1,п.138.2,п.138.4 ст.138,п.п. 139.1.9 п.139.1ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України), безпідставно віднесено до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2011р. - 103557,65 грн. - придбання послуг у ПП «ВКФ «Західелектрогруп», а також завищено валові доходи в ІІІ кварталі 2011р. - 107009,16 грн., по операціях з ТзОВ«Агро ЛВ Лімітед» та порушено ст..185,п.187.1 ст.187,ст..188,п.198.1,198.3,198.6 ст.198 ПК України Підприємством завищено суму податкових зобов'язань за вересень 2011р. на 20466,32 грн., за жовтень 2011 року на 935,51 грн. по операціях з ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед», а також встановлено завищення Підприємством суми податкового кредиту за вересень 2011р. на 20711,53 грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП «ВКФ «Західенергогруп», що призвело до заниження ПДВ за вересень 2011 року на 245,21 грн., що викладено в Акті перевірки від 03.12.2012р. №2057/22-4/31443282.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012р. №0000792340, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 245,21грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на суму 61,30 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковим повідомленням - рішенням Підприємство звернулося до суду за захистом порушених прав.

Як зазначено в Акті перевірки ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області ДПС не проведено планової перевірки у зв'язку з не встановленням місцезнаходження платника податків ПП ВКФ «Західенергогруп», про що складено відповідний акт від 06.09.2012 року №317/22-4. В період, за який проводилась перевірка встановлено, що ПП ВКФ «Західенергогруп» було задіяне в ланцюгу безтоварних операцій. З Акту вбачається, що аналізуючи матеріали перевірки ПП ВКФ «Західенергогруп» податкової звітності, реєстраційні документи, звіти та інші документи, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельност управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складські приміщення, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів, для здійсненя будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, операції здійснюються через посередників та не мають реального товарного характеру. Враховуючи вищевикладене та те, що ПП ВКФ «Західенергогруп» не знаходиться за юридичною адресою, укладені угоди мають ознаки нікчемності.

Відповідно до Акта ДПІ за результатами проведеної перевірки ТОВ «Лідерком» відповідно до акта від 16.10.2012 № 299/22-40/35943620 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма «Західелектрогруп» з питань взаємовідносин з ТзОВ «Лідерком» за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. та наданих первинних документів підприємства встановлено, що підприємство провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались.

На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що Підприємством в порушення вимог ПК України безпідставно віднесено до складу валових витрат придбання послуг у ПП ВКФ «Західелектрогруп», завищено валові доходи по операціях з ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед», завищено суму податкових зобов'язань по операціях з ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед» та завищено суму податкового кредиту за рахунок взаєморозрахунків з ПП ВКФ «Західелектрогруп», що призвело до заниження податку на додану вартість на 245,21 грн.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагентів позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та іншими письмовими документами.

Так позивачем надані в судове засідання наступні документи :

-Договір поставки товару № 124 від 28 серпня 2011 року ,укладений ПП виробничо-комерційна фірма «Західелектробгруп»- «Постачальник» з ПП «Електромеханіка»-«Покупець «, згідно якого «Постачальник» зобов»язується поставити «Покупцю» електромеханічну продукцію»,

-видаткову накладну № 435 від 06 вересня 2011 ,з якої вбачається ,що ПП виробничо-комерційна фірма «Західелектрогруп»-відпустило ПП «Електромеханіка»-« 200 м. проводу ПВС на суму 3861 грн.Отримав ОСОБА_1 за довіреністю № 112 від 05.09.2011 року,

-податкову накладну від 05.09.2011 року на вищезазначену суму,

-видаткову накладну № 443 від 13 вересня 2011 ,з якої вбачається ,що ПП виробничо-комерційна фірма «Західелектрогруп»-відпустило ПП «Електромеханіка»-« 100 м. проводу ПВС на суму 1808,76 ГРН. без ПДВ ..Отримав ОСОБА_1 за довіреністю № 112 від 05.09.2011 року,

-податкову накладну від 13.09.2011 року на вищезазначену суму,

-видаткову накладну № 492 від 29 вересня 2011 ,з якої вбачається ,що ПП виробничо-комерційна фірма «Західелектрогруп»-відпустило ПП «Електромеханіка»-« 200 м. кабелю на суму 91000. без ПДВ ..Отримав ОСОБА_1 за довіреністю № 124 від 28.09.2011 року,

-податкову накладну від 21.09.2011 року на вищезазначену суму,

-видаткову накладну № 494 від 30 вересня 2011 ,з якої вбачається ,що ПП виробничо-комерційна фірма «Західелектрогруп»-відпустило ПП «Електромеханіка»-« пускачі з захистом двигуна на суму з ПДВ 3638 грн. ..Отримав ОСОБА_1 за довіреністю № 125 від 30.09.2011 року,

-податкову накладну від 30.09.2011 року на вищезазначену суму,

-видаткову накладну № 495 від 30 вересня 2011 ,з якої вбачається ,що ПП виробничо-комерційна фірма «Західелектрогруп»-відпустило ПП «Електромеханіка»-« лоток і кришку лотка на суму з ПДВ 1234,04 грн. грн. ..Отримав ОСОБА_1 за довіреністю № 125 від 30.09.2011 року,

-податкову накладну від 30.09.2011 року на вищезазначену суму,

-Журнал реєстрації довіреностей «Електромеханіка»-«,з якого вбачається ,що всі вищеназвані довіреності зареєстровані в установленому порядку.

З Договору поставки товару вбачається ,що товар доставляється Постачальником на склад Покупця, однак представник позивача пояснив ,що зазначений товар \провід дрібного січення та інше\ він забирав особисто свою легковою автомашиною ,оскільки товар займав по об»єму лише сидіння автомобіля. Тому товарно-транспортні накладні не виписувались .

Також позивачем надані наступні документи :

-Договір на поставку продукції №00002 від 03 січня 2011 року -Договір поставки товару № 124 від 28 серпня 2011 року ,укладений ПП «Електромеханіка» -Постачальник « з ТзОВ «Арго ЛВ Лімітед «-«Покупець «, згідно якого «Постачальник» зобов»язується поставити «Покупцю» продукцію»,

-видаткову накладну № РН-11\10 від 13 вересня 2011 ,з якої вбачається ,що ПП «Електромеханіка»-« відпустило ТзОВ «Арго ЛВ Лімітед «провід ПВС 4х2,5 -220 м. на суму з ПДВ 6613 грн. Довіреність оформлена належним чином.

-податкову накладну від 13.09.2011 року на вищезазначену суму,

-видаткову накладну № РН-25\09 від 29 вересня 2011 ,з якої вбачається ,що ПП «Електромеханіка»-« відпустило ТзОВ «Арго ЛВ Лімітед « кабель ,отриманий від ПП виробничо-комерційна фірма «Західелектрогруп»- 200 м. на суму з ПДВ 112320 грн. Довіреність оформлена належним чином.

-податкову накладну від 21.09.2011 року на вищезазначену суму,

-видаткову накладну № РН-4\10 від 06 жовтня 2011 ,з якої вбачається ,що ПП «Електромеханіка»-« відпустило ТзОВ «Арго ЛВ Лімітед « пускачі з захистом двигуна ,отримані від ПП виробничо-комерційна фірма «Західелектрогруп»- на суму з ПДВ 4191 грн. Довіреність оформлена належним чином.

-податкову накладну від 05.10.2011 року на вищезазначену суму,

-видаткову накладну № РН-5\10 від 05 жовтня 2011 ,з якої вбачається ,що ПП «Електромеханіка»-« відпустило ТзОВ «Арго ЛВ Лімітед « електрообладнання на суму з ПДВ 3149 грн. Довіреність оформлена належним чином.

-податкову накладну від 05.10.2011 року на вищезазначену суму,

З Договору поставки товару вбачається ,що товар доставляється у різний спосіб і позивач пояснив ,що ТзОВ «Арго ЛВ Лімітед « забирало у нього товар самовивозом ,враховуючі невеликий обсяг поставки ,легковим автотранспортом.

Додані докази оплати господарських операцій по зазначеним договорам..

Таким чином встановлено ,що електрообладнання ,отримане від ПП виробничо-комерційна фірма «Західелектрогруп»- ПП «Електромеханіка»-« поставило ТзОВ «Арго ЛВ Лімітед «.

Заперечення відповідача ,щодо економічної доцільності поставок в з»язку з невеликим збільшенням ціни позивач пояснив високою конкуренцією на ринку електрообладнання ,і тим що означений товар поставлявся разом з іншим товаром ,і тим ,що він намагається всіма способами утримати постійного покупця -ТзОВ «Арго ЛВ Лімітед «.Крім того позивач не поніс витрат по доставці продукції ,оскільки ПП виробничо-комерційна фірма «Західелектрогруп»- та ПП «Електромеханіка»-«знаходяться в м.Львові на невеликій відстані один від одного. Враховуючи обсяги поставки , об»єми товару, швидкість його реалізації позивач фактично не поніс витрат на його складування та зберігання.

Таким чином судом встановлено , що за оспорюваними правочинами позивач отримав прибуток чим довів економічну доцільність операцій.

Тому суд не приймає ,як доказ нікчемності зазначених правочинів незнаходження за юридичною адресою ПП виробничо-комерційна фірма «Західелектрогруп» ,оскільки це встановлено у 2012 році ,а договори виконувались в 2011 році. Крім цього з даних ДПІ вбачається ,що ПП виробничо-комерційна фірма «Західелектрогруп»- прийняла на себе податкові зобов»язання по господарських операціях з ПП «Електромеханіка» , в 2011 році сплачувало податки.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій сторони знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Товар, який був предметом Договорів купівлі-продажу, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача. Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність, яка визначена у досліджених судом Договорах, узгоджується з предметом діяльності Підприємства: згідно п.1.4. Статуту Підприємства предметом діяльності останнього є оптова торгівля, консигнаційна та роздрібна торгівля промисловими товарами та продукцією виробничо-технічного призначення, матеріальними та сировинними ресурсами тощо.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушують публічний порядок, якщо такі були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Проте слід зазначити, що під час перевірки господарської діяльності ПП «ВКФ «Західелектрогруп», як це зазначено в вищезгаданих Довідці та Акті, а також при проведенні перевірки Підприємства були використані документи, що знаходяться в обліковій справі Підприємства, декларації з ПДВ за визначений у Довідці та Акті у встановлених періодах, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період та база даних «Система автоматизованого співставлення» та не досліджувались жодних первинних документів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципів оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Таким чином суд вважає ,що позов слід задовольнити повністю,скасувати податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000792340 від 07 грудня 2012 року.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України то слід стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Електромеханіка « судові витрати в сумі 107 грн.30 коп.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000792340 від 07 грудня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Електромеханіка « судові витрати в сумі 107 грн.30 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя Дем'яновський Г.С.