Постановление суда № 29964081, 26.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2013 р. м. Київ К-27666/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року

у справі № 2а-3731/09/4/0170

за позовом Державного підприємства «Морське»

до Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року, адміністративний позов Державного підприємства «Морське»(позивач) до Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0000092301 від 29 січня 2009 року про застосування фінансових санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Морське»3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2009 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих стосовно взаємовідносин з Приватною комерційною фірмою «Ресурс ЛТД»за квітень, травень, червень, липень, серпень 2008 року, за результатами якої складено акт № 25/23-0/00412808 від 22 січня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000092301 від 29 січня 2009 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1 236 277,68 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 1, 15, 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 481/95-ВР) у зв'язку із здійсненням оптової торгівлі винопродукцією без наявності відповідної ліцензії.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що позивачем через магазини «Солнечная гроздь»та «Продтовари» реалізовано винопродукцію (вино у пляшках) ПКФ «Ресурс ЛТД», яке, в свою чергу, здійснює діяльність з оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями. При цьому, відповідач посилався на факт придбання алкогольних напоїв працівниками ПКФ «Ресурс ЛТД», які знаходились у відрядженні, за кошти, надані під звіт, що підтверджується, на думку ДПІ у м. Судак Автономної Республіки Крим, авансовими звітами працівників вказаного підприємства, до яких включались фіскальні чеки на придбання винопродукції в магазинах позивача.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абзаців 9, 10 статті 1 Закону № 481/95-ВР оптовою торгівлею є діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності, а роздрібною торгівлею - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Статтею 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв або тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю.

Разом з тим, як встановлено судами, позивачем здійснювалась реалізація алкогольних напоїв саме фізичним особам, а доказів на підтвердження факту здійснення ДП «Морське»оптової торгівлі винопродукцією в межах господарсько-правових відносин між ним та ПКФ «Ресурс ЛТД»відповідачем надано не було.

В свою чергу, ні Законом № 481/95-ВР, ні будь-якими іншими чинними на час виникнення спірних правовідносин законодавчими актами не встановлено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності встановлювати мету придбання у нього алкогольних напоїв фізичними особами (для особистого некомерційного використання або для подальшої реалізації).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій, що з урахуванням приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2009 року та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.