Решение № 2995459, 05.02.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.09 Справа № 17/13

За позовом Приватного підприємства «ІСТ-ОІЛ Луганськ», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «СТЕН», м. Луганськ

про стягнення 229 440 грн. 00 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача –Жежеря С.О., довіреність № 5 від 05.02.2009;

від відповідача –Шепетко О.Г., ген. директор, Калінін К.В., довіреність № 04юр від 25.09.2008.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 229 440 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 05.02.2009, що надійшов до суду 05.02.2009, визнає заборгованість у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами у справі, Приватним підприємством «ІСТ-ОІЛ Луганськ»(позивач у справі), як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «СТЕН»(відповідач у справі), як Покупцем, укладено договір поставки № 29 від 25.07.2008 (далі – Договір), за умовами якого Постачальник прийняв на себе зобов’язання поставити, а Покупець прийняти й оплатити будівельні матеріали відповідно до умов Договору.

На виконання умов договору позивач за видатковими накладними № 00291 від 28.07.2008, № 00294 від 12.08.2008, № 000302 від 09.09.2008 на підставі довіреностей поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 229 440 грн.

Пунктом 7 Договору встановлено, що Покупець оплачує Постачальнику вартість продукції протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі продукції.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що сторонами у справі підписано акт приймання-передачі продукції від 29.07.2008, від 12.08.2008, від 09.09.2008 на загальну суму 229 440 грн., однак, відповідачем до наступного часу не здійснено оплати даної суми, внаслідок чого він просить стягнути її з відповідача на свою користь.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 229 440 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 00291 від 28.07.2008, № 00294 від 12.08.2008, № 000302 від 09.09.2008 та актами приймання-передачі продукції від 29.07.2008, від 12.08.2008, від 09.09.2008 (а.с. 9-14).

Факт наявності боргу в сумі 229 440 грн. підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

З врахуванням вищевикладеного позовні вимоги слід задовольнити, з віднесенням судових витрат на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «СТЕН», м. Луганськ, вул. Лутугінська, буд. 16, ідентифікаційний код 21813753 на користь Приватного підприємства «ІСТ-ОІЛ Луганськ», м. Луганськ, вул. Краснодонська, буд. 4-а, ідентифікаційний код 35156326 заборгованість в сумі 229 440 грн., витрати по оплаті держмита у сумі 2 294 грн. 40 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 10.02.2009.

Суддя О.С. Фонова