№ 29948704, 15.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/7859/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року о 14.32 год. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання - Каракаш Ю.І.,

за участю

представника позивача - Грабовського О.І., за довіреністю

представник відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екозерносервіс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000792334 від 21.08.2012 року та №0000802334 від 21.08.2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екозерносервіс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000792334 від 21.08.2012 року та №0000802334 від 21.08.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Екозерносервіс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських операцій з ПП «Одеська будівельна компанія» за період з 01.06.2010 року по 31.07.2010 року був складений та підписаний акт перевірки від 06.08.2012 року № 1007/22-34/37136579/53. На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ в Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000792334 від 21.08.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 14179 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3545 грн. та №0000802334 від 21.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 17724 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4431 грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що постанова слідчого СУ ДПС в Одеській області про порушення кримінальної справи не може бути підставою для донарахування позивачу суму податку на додану вартість. На час вчинення позивачем з контрагентом правочинів ПП «Одеська будівельна компанія» було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість. Факт оплати будівельних матеріалів та виконаних підрядних робіт підтверджено відповідними первинними документами (платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт), що були надані перевіряючим. Проведення зазначених операцій повністю відображено позивачем, як у бухгалтерському обліку підприємства так і податкових деклараціях, висновок відповідача, що угоди укладені позивачем з зазначеним контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підкріплені належними доказами чи рішенням суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях (а.с. 87-91).

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників сторін судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екозерносервіс» в якості юридичної особи зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 26.05.2010 року та на час виникнення спірних правовідносин перебувала на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС.

Судом встановлено, що на підставі наказу начальника ДПІ в Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 24.07.2012 року №358-п, відповідно до п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, фахівцями ДПІ в Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Екозерносервіс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських операцій з ПП «Одеська будівельна компанія» за період з 01.06.2010 року по 31.07.2010 року. Повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 24.07.2012 року №122 та копія наказу від 24.07.2012 року були вручені головному бухгалтеру Ландичевій І.М. 24.07.2012 року. За результатами проведеної перевірки перевіряючими був складений та підписаний акт перевірки від 06.08.2012 року № 1007/22-34/37136579/53 (а.с. 12-23).

З акту перевірки вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Екозерносервіс» були порушені вимоги п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 188.1 ст. 188, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Екозерносервіс» податку на прибуток, що підлягає нарахуванню у сумі 17 724 грн., у т.ч. по періодах: 9 місяців 2010 року у сумі 17 724 грн., порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 198.2 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Екозерносервіс» суми податку на додану вартість у сумі 14 179 грн.

До такого висновку перевіряючи дійшли, використовуючи документи надіслані позивачем на запит ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС, баз даних ДПІ, інформації надісланою ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС (акт від 07.04.2011 року №580/23-5/34319643 Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Одеська будівельна компанія» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень-листопад 2010 року).

З опрацювання вищевказаної інформації перевіряючими зроблений висновок, що операції з поставки робіт (послуг) в адресу ТОВ «Екозерносервіс» мають ознаки «нікчемних», оскільки ПП «Одеська будівельна компанія» не має необхідних основних засобів, матеріальних ресурсів, достатньої кількості персоналу для здійснення відповідної діяльності, не є виконавцями робіт послуг.

Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ в Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000792334 від 21.08.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 14179 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3545 грн. та №0000802334 від 21.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 17724 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4431 грн. (а.с. 24-25).

Позивач оскаржував зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС в Одеській області та ДПС України, за результатами розгляду яких, скарги ТОВ «Екозерносервіс» були залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Одночасно, судом досліджені договір субпідряду №09/06-10 від 09.06.2010 року (а.с.35-38), договірні ціни (а.с.39-42), локальні розрахунки на встановлення (а.с.43-48), податкові накладні (а.-с.49-50), банківські виписки та платіжні доручення (а.с.51-56), акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт (а.с.57-71), акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.04.2010 року №580/23-5/34319643 (а.с.92-119), постанова про порушення кримінальної справи від 20.04.2012 року (а.с.120-126), запит ДПІ в Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС про надання інформації та її документальне підтвердження (а.с.131), контракт №01/06-10 від 01.06.2010 року (а.с.133-138), договірні ціни, локальні розрахунки, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт (а.с.139-157), податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року (а.с.158-165), реєстри отриманих та виданих податкових накладних (а.с.166-167), податкові накладні (а.с.168-170), реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки (а.с.171-177).

Проаналізувавши положення законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Законом України «Про податок на додану вартість», які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 1.32 вищезазначеного Закону, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктами 5.3 - 5.7 цього Закону визначено вичерпаний перелік витрат, які не відносяться до складу валових витрат, зокрема згідно з абз.4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Датою виникнення валових витрат, відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пп. 2.4. п. 2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати серед інших такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що податковим органом не доведено підстав недійсності укладених за перевіряємий період правочинів, оскільки подана до суду первинна документація підтверджує реальність зазначених правочинів, яка відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Тому, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000802334 від 21.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 17724 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4431 грн. прийняте відповідачем з порушенням вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню.

Також, суд вважає протиправним податкове повідомлення - рішення №0000792334 від 21.08.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 14179 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3545 грн., з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Як вбачається з матеріалів перевірки та підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за спірний період, на час формування податкового кредиту за спірний період, податкові накладні були оформлені належним чином, а підприємство контрагента було зареєстровано як платник ПДВ на час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних.

Також, з акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається в тому числі на висновки акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси, не беручи до уваги первинну бухгалтерську документацію позивача.

В свою чергу, суд критично відноситься до посилання відповідача на висновки вказаних актів перевірок, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010року №984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Акти, на які робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є такими документами. Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

В свою чергу, слід зазначити, що відповідно до п. 10 Розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.

Відповідно до пп. 5.2.3 Наказу від 28 лютого 2007 року № 110 «Про затвердження Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, зі змісту вищевказаних норм, вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинно зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки, та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами перевірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Також суд вважає критичним посилання відповідача в акті перевірки на постанову старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області старшого лейтенанта податкової міліції Вдовиченко Д.М. про порушення кримінальної справи за фактом організації невстановленими особами фіктивного підприємництва і навмисного ухилення від сплати податків з використанням в тому числі ПП «Одеська будівельна компанія» за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України, оскільки факт порушення вказаної кримінальної справи не має доказового значення у спірних правовідносинах, з огляду на встановлений ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості особи, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Крім того, відповідно до пп. 54.3.4. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

З матеріалів справи вбачається, що на час донарахування позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток такого рішення суду не було.

Для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагента на момент укладання правочину, які на думку суду, відповідач суду не надав.

Дослідивши у сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що податковим органом не доведено підстав недійсності відомостей, наведених у податкових накладних та те, що власне саме ці операції не проводилися, та тим самим не доведено, що позивачем при здійсненні цих господарських операцій з контрагентами було допущено навмисне фіктивне завищення своїх витрат, з метою уникнення сплати податків.

У свою чергу, позивачем надані суду докази товарності вказаних операцій та докази подальшого використання послуг та робіт у своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесених податкових повідомлень - рішень №0000792334 від 21.08.2012 року та №0000802334 від 21.08.2012 року, а тому, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

З огляду на викладене, відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екозерносервіс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000792334 від 21.08.2012 року та №0000802334 від 21.08.2012 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0000792334 від 21.08.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0000802334 від 21.08.2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 15 березня 2013 року

Суддя Л.Р. Юхтенко

.