№ 29947593, 11.03.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

11 березня 2013 р. Справа № 802/721/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Богоноса Михайла Богдановича,

Суддів: Жернакова Михайла Володимировича

Комара Павла Анатолійовича

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаній Катерині Павлівні

представника позивача: Таганцова Б.О.

представника відповідача: Терепи С.В., Артемчук Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Козятинхліб"

до: Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, Державної податкової служби України

про: визнання нечинним податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Козятинхліб» звернувся в суд із позовом до відповідачів - Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби (відповідач 1) та Державної податкової служби України (відповідач 2). У позовній заяві позивач просив визнати нечинними податкові повідомлення - рішення № 0002951501 та № 0017411501 від 22.11.2012 року винесені Козятинською об'єднаною державною податковою інспекцією Державної податкової служби, а також визнати нечинним рішення про продовження строку розгляду скарги № 8120/0/61-12/10-22 від 31.12.2012 року та Рішення про результати розгляду скарги № 1798/6/10-2215 від 06.02.2013 року винесені Державною податковою службою України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за наслідками перевірки відповідачем 1 винесено податкові повідомлення-рішення № 0002941501 та № 0002951501 від 14.09.2012 року, якими до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 39359,44 грн., та 12820,91 грн. відповідно, з податку на прибуток.

Внаслідок адміністративного оскарження органом ДПС у Вінницькій області скасовано податкове повідомлення - рішення № 0002941501 від 14.09.2012 року на суму 39359,44 грн. та інше залишено в силі.

Одночасно, Козятинську ОДПІ ДПС зобов'язано винести нове податкове повідомлення - рішення, яке і було винесене за № 0017411501 від 22.11.2012 року, відповідно до якого застосовано штрафну санкцію до позивача в сумі 9609,91 грн., а також надіслано податкове повідомлення - рішення № 0002951501 від 22.11.2012 року на суму 12820,91 грн.

Позивач продовжив процедуру адміністративного оскарження та звернувся до відповідача 2 із повторною скаргою № 382 від 06.12.2012 року.

Проте, на думку позивача, відповідач у встановлені ст. 56 ПК України строки не надав відповіді на скаргу, а рішення про продовження строків розгляду скарги прийнято поза межами встановленого строку. Тому, позивач вважає, що його скарга є повністю задоволена, а податкові повідомлення - рішення за таких обставин - нечинними.

Відповідач 1 проти адміністративного позову заперечив. У судовому засіданні представник пояснив, що рішення про продовження розгляду скарги було прийнято у встановлений 20-ти денний строк, оскільки 31.12.2012 року вважався вихідним днем, а першим за ним робочим днем був 02.01.2013 року.

Відповідач 2 у судове засідання не прибув, письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Заслухавши пояснення сторони позивача та відповідача, надавши оцінку іншим доказам, що знаходяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимог адміністративного позову слід відмовити, враховуючи наступне:

22.08.2012 року Козятинською об'єднаною державною податковою інспекцією Державної податкової служби проведено камеральну перевірку Публічного акціонерного товариство «Козятинхліб» за результатами якої складено Акт від 22.08.2012 року № 220/15/00375757, який став підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень № 0002941501 та № 0002951505 від 14.09.2012 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 39359,44 грн. та 12820,91 грн. із податку на прибуток підприємств.

Згідно Рішення Державної податкової служби у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги від 22.11.2012 року № 19325/10/10-02-11(а.с. 14-18) скасовано податкове повідомлення - рішення № 0002941501 від 14.09.2012 року на суму 39359,44 грн., а інше - залишено в силі.

Одночасно, відповідача 1 зобов'язано винести нове податкове повідомлення - рішення, яке і було винесене за № 0017411501 від 22.11.2012 року, згідно якого до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 9609,91 грн., а також надіслано податкове повідомлення - рішення № 0002951501 від 22.11.2012 року на суму 12820,91 грн.

Позивач із отриманими податковими повідомленнями - рішеннями не погодився та продовжив їх оскарження у адміністративному порядку, звернувшись до відповідача 2 із повторною скаргою № 382 від 06.12.2012 року (а.с. 21-22), яка отримана відповідачем 2 11.12.2012 року.

Згідно Рішення про продовження строку розгляду скарги від 31.12.2012 року № 8120/0/61-12/10-2215 термін розгляду скарги було продовжено до 08.02.2013 року, саме ж Рішення надіслано позивачу 02.01.2013 року.

Рішенням про розгляд скарги від 06.02.2013 року № 1798/6/10-2215 (а.с. 25-29) скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення - без змін.

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями № 0002951501 та № 0017411501 від 22.11.2012 року, що винесені Козятинською об'єднаною державною податковою інспекцією Державної податкової служби, а також рішенням про продовження строку розгляду скарги № 8120/0/61-12/10-22 від 31.12.2012 року та Рішенням про результати розгляду скарги № 1798/6/10-2215 від 06.02.2013 року, яке винесене Державною податковою службою України позивач оскаржив їх в судовому поряду.

Надаючи оцінку оскаржуваним у справі рішенням суб'єктів владних повноважень, суд бере до уваги, що згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

Так, отримавши податкові повідомлення - рішення № 0002941501 та № 0002951505 від 14.09.2012 року, про застосування штрафних санкцій в сумі 39359,44 грн. та 12820,91 грн., позивач скориставшись наданим Податковим кодексом України правом оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду первинної скарги Державною податковою службою у Вінницькій області, позивачу надіслано податкові повідомлення рішення № 0017411501 від 22.11.2012 року, згідно якого до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 9609,91 грн., а також податкове повідомлення - рішення № 0002951501 від 22.11.2012 року на суму 12820,91 грн.

Надаючи оцінку посиланням позивача на порушення встановлених строків розгляду його скарги на зазначені податкові повідомлення - рішення, суд бере до уваги, що згідно п. 56.8. ст. 56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до п. 56.9. ст. 56 ПК України, керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Було встановлено, що позивач звернувся до відповідача 2 із повторною скаргою № 382 - 06.12.2012 року, при цьому отримана зазначена скарга відповідачем 2 - 11.12.2012 року.

Тому, беручи до уваги приписи норм п. 56.8. ст. 56 ПК України останній день прийняття рішення за результатами розгляду скарги позивача є 31.12.2012 року. Проте, Наказом Державної податкової служби України № 1072 від 28.11.2012 року з метою створення сприятливих умов для святкування Нового року та відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 року № 715-р «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 року № 1210» перенесено у 2012 році робочий день з понеділка 31 грудня на суботу 29 грудня. Таким чином, останній день строку протягом якого повинно бути прийнято рішення за скаргою припадає на вихідний день.

Згідно п. 56.13. ст. 56 ПК України, у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Враховуючи зазначене, останній день коли контролюючий орган - відповідач 2, який розглядав скаргу позивача, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його позивачу є 02.01.2013 року.

Судом встановлено, що Рішення про продовження строку розгляду скарги від № 8120/0/61-12/10-2215 датоване груднем 2012 року, при цьому у даті прийняття рішення наявні виправлення із 29.12.2012 р. на 31.12.2012 р. У судовому засіданні не встановлено ким та на якій підставі проведено таке виправлення. Проте, дана обставина не впливає на результати розгляду справи, оскільки безспірно встановлено, що зазначене рішення прийнято у грудні 2012 року, а беручи до уваги, що останній день строку прийняття вказаного рішення є 02.01.2013 року, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач двадцятиденного строку на його прийняття дотримався.

Щодо посилань позивача на несвоєчасність направлення йому рішення про продовження строків розгляду скарги, то такі є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно п. 42.1 ст. 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. (п. 42.2 ст. 42 ПК України).

Згідно листа Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 28.02.2013 року № 303/15-Ц-683 та копії із конверта (а.с. 24) суд встановив, що рішення про продовження строку розгляду скарги від № 8120/0/61-12/10-2215 направлено позивачу 02.01.2013 року, тобто в останній день встановленого двадцятиденного строку.

Отже, посилання позивача на те, що скарга Товариства вважається повністю задоволеною оскільки рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, є безпідставними, а тому позовні вимоги щодо визнання нечинними податкових повідомлень рішень № 0002951501 та № 0017411501 від 22.11.2012 року із зазначених підстав задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку позовній вимозі щодо визнання нечинним Рішення про продовження строку розгляду скарги від № 8120/0/61-12/10-2215 та Рішення про результати розгляду скарги № 1798/6/10-2215 від 06.02.2013 року то такі задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як зазначалося, право керівника (або його заступника) відповідного контролюючого органу приймати рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк передбачено п. 56.9. ст. 56 ПК України. Проте, на думку колегії суддів рішення про продовження строку розгляду скарги безпосередньо не породжує зміну, виникнення чи припинення прав та обов'язків позивача у справі.

Щодо Рішення про результати розгляду скарги № 1798/6/10-2215 від 06.02.2013 року, то суд звертає увагу на наступне. Так, згідно п. 15 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 19.11.2012 року № 1203, за результатами проведення процедури адміністративного оскарження приймається рішення, яке оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Копія рішення, прийнятого органом державної податкової служби вищого рівня за результатами розгляду первинної скарги платника податків, надсилається для виконання до органу державної податкової служби за місцем взяття на облік платника податків і зберігається у справі з матеріалами розгляду скарги, які долучаються до справи платника податків.

Копія рішення, прийнятого органом державної податкової служби вищого рівня за результатами розгляду повторної скарги платника податків, надсилається для виконання до органу державної податкової служби за місцем взяття на облік платника податків та до органу державної податкової служби вищого рівня, який розглядав первинну скаргу платника податків.

На підставі рішення про результати розгляду скарги податковим органом приймаються податкові повідомлення-рішення, які є підставою для сплати податкового зобов'язання.

При цьому підпунктом 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу визначено, що процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

За установленими в теорії права підходами до класифікації актів, правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав та обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Тобто, рішення про результати розгляду скарги само по собі не породжує настання правових наслідків, а є підставою для направлення податкового повідомлення-рішення. Власне останнє є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішенням) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи (підпункт 14.1.157 статті 14 Податкового кодексу). Відтак правові наслідки для платника породжують безпосередньо податкові повідомлення-рішення, якими нараховані грошові зобов'язання.

Отже, у задоволенні позову про визнання нечинним Рішення про продовження строку розгляду скарги від № 8120/0/61-12/10-2215 та Рішення про результати розгляду скарги № 1798/6/10-2215 від 06.02.2013 року слід відмовити.

Окремо суд звертає увагу на обрання позивачем невірного способу захисту своїх прав. Так, у позовній заяві позивач просить визнати нечинними оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень. При цьому, позивачем не враховано, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. При цьому, поняття «визнання нечинним» вживається у Кодексі адміністративного судочинства України у ч. 11 ст. 171 та стосується повноважень суду виключно при перегляді нормативно - правових актів.

Тому, звертаючись із позовом про оскарження податкових повідомлень - рішень чи інших рішень податкового органу, належним способом захисту прав позивача є вимога про визнання протиправними та скасування таких рішень, а не вимога про визнання їх нечинними.

Отже, за результатами розгляду даної адміністративної справи суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого адміністративного позову, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл понесених сторонами у справі судових витрат, суд керуючись ст. 94 КАС України, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення в користь позивача сплаченого при зверненні до суду судового збору. Інших судових витрат сторонами у справі не понесено.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Богоніс Михайло Богданович Судді: Жернаков Михайло Володимирович Комар Павло Анатолійович