№ 2991101, 02.09.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02.09.2008 р.                                                                                                     № 13/275

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г., розглянувши справу

за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання недійсним рішень від 27.04.07 р. за №№0001912306/0, 0001922306/0, 0001932306/0,0001942306/0, 0001952306/0, 0001962306/0, 0001972306/0;

          зобов’язання повернути сплачені кошти по рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16513,28 грн.

Суддя Степанюк А.Г.

Секретар судового засідання Федорова О.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.09.2008 року в 10 год. 25 хв. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Укртелеком»(надалі - Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві (надалі - Відповідач) про визнання недійсним рішень від 27.04.07 р. за №№0001912306/0, 0001922306/0, 0001932306/0, 0001942306/0, 0001952306/0, 0001962306/0, 0001972306/0 та зобов’язання повернути сплачені кошти по рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16513,28 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що не погоджується з вище зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими на підставі актів перевірок від 27.01.07 р. без номерів (реєстраційні номери бланків актів: 002430, 000366, 002445, 000367, 002418, 002414 та 002413). Перевірками, що відображені в актах, зафіксовано порушення ст. 3, ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(надалі –Закон про патентування), які полягали в реалізації карток поповнення рахунків мобільних операторів та електронними ваучерами поповнення рахунків без придбання торгового патенту протягом певних періодів.

Позивач вважає, що норма статті на яку посилається Відповідач, застосовано невірно, оскільки реалізація телекомунікаційних карток (телефонних карток) не відноситься до торгівельної діяльності у розумінні Закону про патентування, так як телекомунікаційні (телефонні) картки виконують функцію платіжного засобу з оплати послуг телефонного зв’язку.

В письмовому запереченні проти позову, в додаткових запереченнях на позов а також повноважні представники відповідача у судовому засіданні повідомили, що проти позову заперечують. В обґрунтування свого заперечення вказують, що між Позивачем та ВАТ «Унітел»було укладено договір №125/1/272 на реалізацію карток, де в п.1.1 комітент (ВАТ «Унітел») доручив комісіонеру (Позивач) реалізовувати (продавати) стартові пакети, картки поповнення абонентських рахунків для подальшого користування послугами мобільного стільникового зв’язку, які надаються безпосередньо операторами зв’язку на підставі відповідних ліцензій. На підставі вище викладеного, посилаючись на норми ст. ст. 1011, 1012, 1013 Цивільного кодексу України Відповідач вважає, що між Позивачем та ВАТ «Унітел»укладено договір комісії, що є підтвердженням здійснення торгівельна діяльність з реалізації карток поповнення.

Відповідач вважає, що своїми діями Позивач порушив приписи статті 3 Закону про патентування де передбачено, що під торговельною діяльністю слід розуміти роздрібну торгівлю та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток. На думку Відповідача законом визначено, що у разі, коли суб’єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової площі). Оскільки Центр телекомунікаційних послуг Полтавської філії «ВАТ «Укртелеком»є відокремлених підрозділом Позивача, то для здійснення своєї підприємницької діяльності філія має придбати торговий патент окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки).

На підставі вище викладеного порушення, Відповідач застосував норму ст. 8 Закону про патентування, яка передбачає, що у разі порушення вимог цього закону несуть відповідальність –за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною 2 ст. 7 цього закону, сплачується штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб’єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд –

                                        ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи виданого Старокиївською районною державною адміністрацією м. Києва від 15.12.93 р. зареєстровано в м. Києві, бул. Т.Шевченка, 18.

Видами діяльності за КВЕД є діяльність зв’язку, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами; напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології, професійно-технічна освіта, послуги з організації подорожувань.

Відповідно до частини 3 Статуту, Позивач має право створювати на території України, та за її межами відповідно до діючого законодавства дочірні підприємства, філії, представництва, а також їх безбалансові структурні підрозділи, центри, цехи тощо. У відповідності до додатку до пункту 3.12. Статуту Позивач має тридцять три філії які не є юридичними особами.

27.01.07 р. у відділеннях «Телекомсервіс»Центру телекомунікаційних послуг Полтавської філії ВАТ «Укртелеком»Відповідачем проводились перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності. В ході перевірок, за твердженням Відповідача, було виявлені порушення ст. 3, ст. 7 Закону про патентування.

Результати перевірок зафіксовані в актах від 27.01.07 р. без номерів (реєстраційні номери бланків актів: 002430, 000366, 002445, 000367, 002418, 002414, 002413).

На підставі вказаних вище актів перевірок Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.04.07 р. за №№ 0001912306/0, 0001922306/0, 00011932306/0, 0001942306/0, 0001952306/0, 0001962306/0, 0001972306/0 та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 16513,28 грн.

Як зазначає Позивач, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були ним отримані 05.05.07 р., а тому суму штрафних санкцій було сплачено в повному обсязі 10.05.07 р. згідно із платіжними дорученнями за №№ 8376 –8382.

Не дивлячись на це, Позивач не погоджується з вищевказаними рішеннями Відповідача, оскільки вважає, що вони суперечать законодавству з питань оподаткування, виходять за межі компетенції та прийняті з порушенням чинного законодавства.

Судом враховується, що ст. 1 Закону про патентування визначає, що об’єктом правового регулювання цього закону є торгівельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Тобто законом чітко окреслено сфери господарської діяльності, на провадження яких слід мати відповідні торгівельні патенти.

Береться до уваги і те, що питання в сфері телекомунікацій регулюється відповідним нормативно-правовим актом, а саме Законом України «Про телекомунікації».

Так, статтею 1 даного закону дано визначення таких понять, як: телекомунікаційна послуга - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій; суб'єкти ринку телекомунікацій –оператори, провайдери телекомунікацій, споживачі телекомунікаційних послуг, виробники та/або постачальники технічних засобів телекомунікацій; телекомунікації (електрозв'язок) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах.

На виконання ст. 33 Закону України "Про телекомунікації" постановою Кабінету України № 720 від 09.08.2005 р. затверджено Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, п. З яких визначено телекомунікаційну картку як засіб, що дає споживачу можливість доступу до заздалегідь визначеного переліку та/або обсягу телекомунікаційних послуг відповідного оператора, провайдера і може застосовуватись як платіжний засіб для оплати телекомунікаційних послуг.

Посилання Відповідача на положення статей Цивільного кодексу України, відповідно до яких останній робить висновок, що договір між Позивачем та ВАТ «Унітел»№125/1/272 від 01.06.06 р. є договором комісії, суд до уваги не бере, оскільки картки поповнення рахунків для користування послугами рухомого (мобільного) зв’язку в даному випадку не можна оцінювати в якості товару, оскільки картки поповнення рахунків для користування послугами рухомого (мобільного) зв’язку застосовуються саме як платіжний засіб для оплати телекомунікаційних послуг, оскільки під час придбання картки споживач вносить попередню оплату за ці послуги. Таким чином, реалізація телекомунікаційних карток, як власних так і інших операторів по своїй суті є прийманням від споживачів попередньої оплати за телекомунікаційні послуги і не відноситься до торгівельної діяльності.

Суд вважає, що господарська діяльність Позивача, як і його підрозділу, є специфічною, оскільки він надає послуги у сфері телекомунікацій шляхом збирання коштів від споживачів в оплату права доступу останніх до телекомунікаційних послуг відповідного оператора, провайдера (для користування відповідним телекомунікаційним зв’язком протягом визначеного терміну в залежності від вартості такої телекомунікаційної картки).

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що Відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 27.04.07 р. за №№0001912306/0, 0001922306/0, 0001932306/0, 0001942306/0, 0001952306/0, 0001962306/0, 0001972306/0; а Позивач об’єктивно вимагає повернути йому сплачені ним кошти по вище вказаних рішеннях про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16513,28 грн., а тому позов в даній частині вимог підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.04.07 р. за №№0001912306/0, 0001922306/0, 0001932306/0,0001942306/0, 0001952306/0, 0001962306/0, 0001972306/0.

3. Стягнути з відповідного бюджетного рахунку на користь відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(м. Полтава, вул. Фрунзе, 6А, код ЄДРПОУ 01186975, р/р 26005133001419 в ПОД «Райффайзен Банк Аваль»МФО 331605, одержувач коштів –Полтавська філія ВАТ «Укртелеком»(ЦТП)) сплачені кошти по рішенням Державної податкової інспекції м. Полтави про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16513,28 грн. (шістнадцять тисяч п’ятсот тринадцять гривень 28 коп.)

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                 А. Степанюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –09.09.2008 року.