№ 2991062, 12.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 Вн. № 6/601

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12.02.2009 р.                                                                                                     № 6/601

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Ексім"

до Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Представники: від позивачаНеженець –Чеканова Н.Є., Колодуб М.В. від відповідача Ізотенко Ю.О., Большакова К.А. Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 12.02.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім»звернулось в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.11.2007 р. № 0010292311/0, від 18.02.2008 р. № 0001562311/1, від 26.05.2008 р. №0001562311/2, від 18.02.2008 р. № 0001552311/0, від 08.04.2008 р. №0001552311/1, від 26.11.2007 р. № 0010282311/0, від 18.02.2008 р. № 0010282311/1, від 26.05.2008 р. №0010282311/2. Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. На думку відповідача ТОВ «Фактор Ексім»порушило вимоги п.п. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі –Закон №168/97-ВР), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 3292662,00 грн. та завищення від’ємного значення ПДВ на загальну суму 697905,00 грн. Також, позивач вказує на те, що податковий орган дійшов до помилкового висновку щодо порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 369571,00 грн.

На думку позивача, відповідач зробив помилковий висновок щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону №168/97-ВР та п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України № 283/97-ВР в частині визначення звичайної ціни за 1 кг напівфабрикату «Вет-Блу», віднесення до валових витрат транспортно-експедиторських послуг, витрат, пов’язаних з наливом та перевезенням окремих партій дизельного пального для покупців, що призвело заниження чистої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідач –ДПІ у Печерському районі м. Києва з позовом не погоджується та в обґрунтування зазначає наступне. Відповідач вважає, що позивачем порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 976 651,00 грн., в т.ч. по періодах: липень 2006 р. на суму 5740,00 грн., квітень 2007 р. –1583432,00 грн., травень 2007 р. –387479,00 грн.; зменшення від’ємного значення по ПДВ на загальну суму 2013916,00 грн., в т.ч. по періодах: березень 2007 р. на суму 1104900,00 грн., травень 2007 р. –160 152,00 грн., червень 2007 р. –748864,00 грн. та до заниження податку на прибуток на суму 369571,00 грн., в т.ч. по періодах: за ІІІ квартал 2006 р. на суму 7175,00 грн.; за І квартал 2007 р. – 4250,00 грн.; за ІІ півріччя 2007 р. –362396,00 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що застосовані штрафні (фінансові) санкції до ТОВ «Фактор Ексім»на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовим фондами»за податковими повідомленнями –рішеннями № 0001552311 в розмірі 523344,00 грн., № 0001562311 на суму 988326,00 грн. та № 0010282311 в розмірі 76492,00 грн. відповідають чинному законодавству.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р по 30.06.2007 р., за результатами перевірки складений акт № 669/23-11/14353305 від 13.11.2007 р. та прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 26.11.2007 р. № 0010292311/0, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 3953 302,00 грн., за основним платежем 1976 651,00 грн. та 1976 651,00 грн. штрафних санкцій;

від 18.02.2008 р. № 0001552311/0, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1570 032,00 грн., за основним платежем 1046 688,00 грн. та 523 344,00 грн. штрафних санкцій;

від 26.11.2007 р. № 0010282311/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 446063,00 грн., за основним платежем 369571,00 грн. та 76492,00 грн. штрафних санкцій.

В податкових повідомленнях-рішеннях №0010292311/0 та №0001552311/0 зазначено, що позивач порушив норми п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 0З.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 168/97-ВР), а в податковому повідомленні –рішенні № 00102823311/0 вказано про порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (далі Закон України № 283/97-ВР).

Порушення, на думку ДПІ у Печерському районі м. Києва, полягало у тому, що позивачем завищено податковий кредит та відповідно занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету та занижений податок на прибуток.

Позивач не погодився з податковими повідомленнями –рішеннями, та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ оскаржив їх в апеляційному порядку. За наслідком апеляційного узгодження вказаних повідомлень –рішень, скарги платника були задоволені частково.

Відповідач вважає, що завищення податкового кредиту відбулося через те, що позивач включив до податкового кредиту суму ПДВ сплачену в рамках договірної ціни ТОВ «Велес Трейд», а договірна ціна визначена за напівфабрикат «Вет-Блу»між позивачем та ТОВ «Велес Трейд»в договорі постачання відрізняється більше ніж на 20%.

Крім того, середня звичайна ціна шкіряного напівфабрикату хромового дубління «Вет-блу», 1 ґатунку у 2007 р., площею 2,6 кв.м, із шкур ВРХ з урахуванням інформації Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарів ринків Міністерства економіки України (лист № 682/08-07 від 27.09.2007 р.). Середня звичайна ціна шкіряного напівфабрикату хромового дубління «Вет-блу»складає 6,35 дол. США за 1 кг, що у гривневому еквіваленті складає 32,06 грн. за 1 кг, про що зазначено в Акті про перевірки позивача на стор. 26.

Також, відповідач вказує на те, що в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем безпідставно віднесено на валові витрати в І півріччі 2007 року транспортно-експедиторські послуги, які в подальшому не використані у власній господарській діяльності та не були компенсовані, на загальну суму 1 432584,00 грн., а саме: послуги по транспортуванню залізничним транспортом дизельного палива в кількості 16 154,725 т з Лінійної виробничо-диспетчерської станції «Новоград-Волинський»ДП «Прикарпатзахідтранс», страхування вантажу та комісійну винагороду за послуги.

Перевіркою встановлено, що Позивач протягом травня-червня 2007 відносив до складу валових витрат витрати пов'язані з наливом та перевезенням окремих партій дизельного палива для покупців, визначених у актах приймання-передачі на умовах поставки «СРТ залізнична станція покупця», згідно з правилами «Інкотермс-2000».

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо правомірності застосування до позивача вищевказаних норм законодавства в т.ч. правомірності накладення штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на наступне.

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 263511 від 20.05.2008 р. було здійснено зміну найменування юридичної особи ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «3 КОМ»була перейменована на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім».

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем (ТОВ «ВКФ «З КОМ») в межах договору комісії, укладеного з ПП «Сан-Прайд»(м. Одеса, код ЄДРПОУ 33388192) було експортовано за межі митної території України дублений хромований напівфабрикат blue»(1 сорт) із шкур ВРХ розміром шкіри понад 2,6 кв.м. у кількості 499000 кг на загальну суму 35 314650,00 грн. по ціні за 1 кг 87,88 грн. Вищезазначений товар було придбано у ТОВ «Велес Трейд»(м. Одеса, код ЄДРПОУ 33657039) за ціною 87,30 грн. (з ПДВ) за 1 кг, згідно наступних податкових накладних:

№ 35.від 21.03.07 р. на загальну суму 12 644280,00 грн. (у т.ч. ПДВ –2 107380,00 грн.);

№ 42 від 16.04.07 р. на загальну суму 12 494040,00 грн. (у т.ч. ПДВ –2 082340,00 грн.);

№ 42/1 від 27.04.07 р. на загальну суму 7 364052,00 грн. (у т.ч. ПДВ –1 227342,00 грн.);

№ 52 від 03.05.07 р. на загальну суму 3 492000,00 грн. (у т.ч. ПДВ –582000,00 грн.);

Висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації м. Києва (далі по тексту - ДПІ) про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями (в подальшому –Закон України №168/97-ВР) ґрунтується на тому, що позивачем у березні - червні 2007 року завищено податковий кредит на суму ПДВ більше 20 відсотків від звичайної ціни шкіряного напівфабрикату «Вет-блу», що складається із суми нарахованого та сплаченого підприємством податку за ставкою 20% у зв'язку з придбанням цього товару в сумі 3700 992,00 грн., що призвело до заниження чистої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість, та на тому, що позивачем віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за витрати, які не пов’язані з господарською діяльністю в липні 2006 року - витрати на резервування товару в сумі 5740,00 грн.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги).

Також, щодо звичайних цін ДПІ посилається на інформацію Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків від 27.09.2007 року № 682/08-07, в якій звичайна ціна шкіряного напівфабрикату хромового дубління «Вет-Блу»складає 32,06 гривень за 1 кг., а ТОВ «Фактор Ексім»придбало даний товар за ціною 87,30 гривень за 1 кг.

Статтею 6 Господарського кодексу України визначено, що загальними принципами господарювання в Україні є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

У відповідності до ст. 19 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Згідно ст. 43 Господарського кодексу України, підприємництво в Україні здійснюється на основі «…. вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, остання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд".

Операція, яка була проведена позивачем з купівлі-продажу шкіряного напівфабрикату, а потім його експорт повністю відповідає визначенню господарська діяльність, яка наведена в пункті 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою, оскільки в результаті цієї господарської операції позивачем отримало не тільки доход в грошовій формі, але й певну суму прибутку.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, що передбачено частиною 1 ст. 632 ЦК України і відповідач згідно ЦК України не уповноважений встановлювати (визначати) ціну по виконаному договору по якому вона не є стороною чи зацікавленою особою.

Ціна по операціях з купівлі-продажу шкіряного напівфабрикату, а потім його експорт здійснювалися по вільних цінах, що не суперечить Закону України «Про ціни і ціноутворення», Постанові КМ України № 817 від 10 червня 2006 р. «Про затвердження переліку об'єктів державного цінового регулювання на 2006/07 маркетинговий рік», а як відомо згідно ч. 2 ст. 190 ГК України: вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання, без участі ДПІ.

В п. З статті 189 Господарського кодексу України зазначено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Статтею 6 Закону України „Про ціни та ціноутворення" встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Статтею 4 та 8 Закону України «Про ціни та ціноутворення»передбачає повноваження в галузі встановлення цін належать Кабінету Міністрів України або за делегуванням його повноважень органами державного управління

Крім того, згідно з ст. 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення», держава встановлює фіксовані та регульовані ціни і тарифи:

- на ресурси, що мають визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін;

- на товари й послуги, що мають вирішальне соціальне значення;

- на продукцію, товари та послуги, виробництво яких зосереджується на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

          Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду...

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на дату видачі податкового-повідомлення рішення) передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як було зазначено в Акті про результати виїзної перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва, в якості доказу на обґрунтування рівня звичайної ціни, посилається на лист Державного інформаційно-аналітичного центру України Міністерства економіки України № 682/08-07 від 27.09.2007 р.

Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків був створений на підставі Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» № 124/96 10 лютого 1996 року. Пункт 6 вищезазначеного Указу визначає, що на Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків покладаються наступні функції: моніторинг зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, формування кон'юнктурно-інформаційної системи, сертифікації експертних організацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, надання інформаційної, консультативної та експертної допомоги підприємствам, установам та організаціям при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності, підготовки експертних висновків для Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України під час проведення Міністерством офіційних експертиз.

Стаття 19 Конституції України передбачає, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи той факт, що норми Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності»не покладають на Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків Міністерства економіки України функції проводити оцінку рівня цін реалізації товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України можна дійти висновку, що такими повноваженнями даний орган не наділений.

Також, суд не погоджується з твердженням відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з огляду на наступне.

Позивач (ТОВ «ВКФ «ЗКОМ») виконувало поставки дизельного палива в травні 2007 року для ТОВ «Цукрове виробниче об'єднання»згідно генерального договору поставки нафтопродуктів від 01.02.2007 р. № 01/02/07, а в червні 2007 року для ТОВ «ФАКТОР КАПІТАЛ»згідно генерального договору поставки нафтопродуктів від 15.09.2005 р. № 1509/05.

Відповідно до додаткових угод від 01.02.2007 р. до договору № 01/02/07 та від 15.09.2005 р. до договору № 1509/05, товар може передаватись на умовах ЕХW НП Новоград-Волинський або на умовах СРТ- залізнична станція, що визначена Сторонами по договору, передача товару підтверджується підписаним Сторонами актом приймання-передачі товару або накладною на товар. Кількість та умови поставок дизельного палива уточнювались заявками покупця. Заявки покупців в травні - червні 2007 були на умовах СРТ залізнична станція призначення, з включенням Продавцем витрат по навантаженню дизпалива та транспортуванню його до станції призначення покупця в ціну товару.

Згідно Правил «ІНКОТЕРМС -2000»термін СРТ (Фрахт/перевезення сплачені до...) означає, що продавець доставить товар названому покупцю, крім того продавець зобов'язується сплатити витрати на перевезення товару до названого пункту призначення.

Факт включення витрат по навантаженню та перевезенню дизельного палива до станції призначення покупців в загальну вартість реалізації зазначеного товару свідчить про правомірне віднесення ТОВ «ВКФ «ЗКОМ»послуг ЗАТ «Укрространснафтопродукт»до складу валових витрат. Оскільки, пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 1.32 ст.1 цього ж Закону України визначає господарську діяльність платника податку - як будь-яку діяльність направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Включення же ТОВ „ВКФ „ЗКОМ" вартості послуг, отриманих від ЗАТ «Укрространснафтопродукт»до загальної вартості реалізації дизельного пального автоматично призвело до збільшення загальної суми доходу отриманого від реалізації цього товару. Крім того, як вже зазначалось, забезпечення навантаження та перевезення дизельного палива до станції призначення покупців здійснювалось позивачем у відповідності до існуючих додаткових угод та згідно із письмовими заявками безпосередніх покупців, тобто зазначені операції напряму пов'язані з продажем товару, а підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно пункту 16.15 наказу про облікову політику ТОВ «ВКФ «ЗКОМ»від 03.01.2007 р. №1, єдиним документом, який підтверджує перехід права власності на товар від продавця (ТОВ «ВКФ «ЗКОМ») до покупця є накладна на реалізацію, в якій відображаються всі суттєві кількісні та вартісні показники для оприбуткування товару покупцем .

Наведене свідчить про законодавчу необґрунтованість позиції посадових осіб ДПІ у Печерському районі міста Києва, щодо необхідності зменшення суми валових витрат на вартість послуг отриманих ТОВ „ВКФ „ЗКОМ" від ЗАТ «Укрространснафтопродукт»в травні-червні 2007 року.

Стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Стаття 71 вищезазначеного Кодексу передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на дату видачі податкового-повідомлення рішення) передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.

Враховуючи той факт, що лист Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків Міністерства економіки України № 682/08-07 від

27.09.2007 р., який є єдиним доказом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва при обґрунтуванні звичайної ціни, містить посилання на ціну при експорті шкіряного напівфабрикату «Вет-блу», а також те, що Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків Міністерства економіки України не уповноважений здійснювати оцінку рівня цін реалізації товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, суд вважає податкові повідомлення-рішення:

від 26.11.2007 р. № 0010292311/0, від 18.02.2008 р. № 0001562311/1, від 26.05.2008 р. № 0001562311/2, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 3953 302,00 грн., за основним платежем 1976 651,00 грн. та 1976 651,00 грн. штрафних санкцій;

від 18.02.2008 р. № 0001552311/0, від 08.04.2008 р. № 0001552311/1, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1570 032,00 грн., за основним платежем 1046 688,00 грн. та 523 344,00 грн. штрафних санкцій;

від 26.11.2007 р. № 0010282311/0, від 18.02.2008 р. № 0010282311/1, від 26.05.2008 р. № 0010282311/2, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 446063,00 грн., за основним платежем 369 571,00 грн. та 76492,00 грн. штрафних санкцій є безпідставними та такими, що суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.           Визнати недійсним податкові повідомлення –рішення від 26.11.2007 р. №0010292311/0, від 18.02.2008 р. № 0001562311/1, від 26.05.2008 р. №0001562311/2, від 18.02.2008 р. № 0001552311/0, від 08.04.2008 р. №0001552311/1, від 26.11.2007 р. № 0010282311/0, від 18.02.2008 р. №0010282311/1, від 26.05.2008 р. № 0010282311/2.

3. Судові витрати 21,40 грн. судового збору, присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                           Добрянська Я.І.