№ 2990724, 27.01.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27.01.2009 р. № 9/197

10:01

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-4»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002471750/0 від 17.05.2007 р., № 002471750/1 від 20.08.2007 р., № 0002471750/2 від 09.10.2007 р., № 0002471750/3 від 18.12.2007 р. Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Молочна І.С.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва з вимогами про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002471750/0 від 17.05.2007 р., № 002471750/1 від 20.08.2007 р., № 0002471750/2 від 09.10.2007 р., № 0002471750/3 від 18.12.2007 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваних рішень відповідачем порушено норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», адже збитки не можуть бути доходами.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», так як позивачем здійснено виплату доходу у вигляді грошових сум ОСОБА_1 як фізичній особі, яка не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, та не отримала зазначені суми як дохід в рамках своєї підприємницької діяльності. Тому дохід оподатковується саме у позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-4», за результатами якої було складено акт № 258/23-3/31926355 від 08.05.2007 р. На підставі даного акту ДПІ у Печерському районі міста Києва винесено податкове повідомлення - рішення № 0002471750/0 від 17.05.2007 р. Перевіркою встановлено, що позивач не утримав податок з доходу фізичній особи Нацині О.О. та не утримав податок з доходу фізичній особи Яковенко Ю.В.

За результатом адміністративного оскарження відповідач частково задовольнив скаргу позивача, скасував податкове повідомлення-рішення № 0002471750/0 від 17.05.2007 р. в частині нарахування штрафних санкції за не утримання податку з доходу фізичній особи Яковенко Ю.В.

За результатом адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва винесено податкові повідомлення-рішення № 0002471750/1 від 20.08.2007 р., № 0002471750/2 від 09.10.2007 р., № 0002471750/3 від 18.12.2007 р., якими визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10350,90 грн.

Аналізуючи викладені вище обставини та пояснення представників сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (№889-IV від 22.05.2003; далі - Закон) підпунктом 1.3 "з" статті 1 Закону доходом з джерелом його походження з України визначено будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, у вигляді доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.

Підпунктом 1.9 Закону визначено, що незалежна професійна діяльність - це діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як, адвокатів, приватних нотаріусів, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи.

Підпунктом 1.15 статті 1 Закону передбачено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 17.2. абзац “а)” встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Підпунктом 20.3.2. пункту 20.3. статті 20 Закону встановлено, що в разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Враховуючи, зазначені норми у сукупності видно, що у разі, якщо виплата доходу здійснюється податковим агентом, то він зобовязаний утримати податок з доходу фізичної особи і, відповідно, у разі неналежного виконання своїх функцій несе встановлені законом наслідки, при цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу наслідки, не вчинення належних. Тобто податок утримується з джерела доходу, яким є відповідний податковий агент.

Як випливає з матеріалів справи позивач перерахував кошти в сумі визначеній мировою угодою від 28.01.2005 року Нацині Оксані Олександріні з призначенням платежу “поповнення картки”.

Таким чином, згідно з призначенням платежу та умовою мирової угоди позивачем здійснено фактично перерахування коштів з метою поповнення карти, при цьому, зазначені кошти за змістом операції не мають жодного відношення до відшкодування збитків Бойчук Р.О. та Нацині О.О. Зазначена операція зумовлює виплату коштів, які є для Нацини О.О. доходом, який підлягає оподаткуванню у відповідності до податкового законодавства України. Додатково суд вважає необхідним відмітити, що сплата сум в порядку, встановленому мировою угодою, в розумінні податкового законодавства спричинює відповідні права та обовязки учасників мирової угоди. З огляду на це перерахування грошових сум Нацині О.О. є виплатою її доходу. При цьому в податковому аспекті мають значення субєктний характер джерела такої виплати, чи зазначене джерело виконує функції податкового агента чи ні. Те, що сума доходу виплачується з коштів, які є відшкодуванням збитків, то це не має жодного правового аспекта в розрізі питання реалізації позивачем функцій податкового агента, адже останній є джерелом виплати, та здійснює виплату особі, яка не є субєктом підприємницької діяльності, яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування. Якщо б виплату здійснювала Бойчук Р.О. особисто Нацині О.О., то податкові відносини випливали виключно між цими двома субєктами, та жодним чином не зачіпали позивача у сфері здійснення функцій податкового агента. Здійснення виплати коштів Нацині у відповідності до норм Закону зумовило отримання позивачем статусу податкового агента.

Крім того, як випливає з матеріалів справи, пояснень представників позивача, останній, як податковий агент, при здійсненні такої виплати коштів Нацині О.О. не встановив: чи є остання самозайнятою особою, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, чи зареєстрована вона як субєкт підприємницької діяльності, і чи отримувані нею кошти є доходом від здійснення підприємницької діяльності чи від будь-якої іншої діяльності, з метою належного виконання своїх функцій як податкового агента.

Як вказано в реквізитах цієї мирової угоди Нацина О.О. була представником позивача - Байчук Р.О. на підставі договору на адвокатське обслуговування. Тобто, з зазначеного видно, що Нацина О.О. діяла в рамках договору на адвокатське обслуговування, тобто здійснювала діяльність в рамках своєї професійної діяльності адвоката.

У відповідності до статті 12 Закону України "Про адвокатуру" (№2887-XII від 19.12.1992р.) оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Таким чином, з зазначеного випливає, що виплата Нацині О.О. коштів позивачем є оплатою послуг адвоката за відповідним договором. При цьому, позивач є податковим агентом, на відміну від фізичної особи, яка отримувала допомогу адвоката за договором як особа, яка не належить до субєкта підприємницької діяльності чи самозайнятої особи.

Підпунктом 4.3.25 пункту 4.3. статті 4 Закону встановлено, що дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації).

Зі змісту пп.4.3.25 пункту 4.3. статті 4 Закону випливає, що останній діє за умови отримання такою особою спрощеної системи оподаткування.

Разом з тим, Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", запроваджена спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, зокрема фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Поняття суб'єктів малого підприємництва визначено в ст. 1 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", згідно з яким до суб'єктів малого підприємництва відносяться фізичні особи, які зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і які здійснюють підприємницьку діяльність, не заборонену чинним законодавством.

За змістом норм закону "Про адвокатуру", зокрема статті 5, діяльність адвокатів не є підприємницькою, а тому вони не можуть бути зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності на відміну від інших осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, і належать до групи самозайнятих осіб.

Таким чином, адвокати в рамках своєї адвокатської діяльності в умовах чинного законодавства не можуть обрати або перейти на спеціальну (спрощену) систему оподаткування відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. N 746/99).

У звязку з зазначеним дія пп.4.3.25 пункту 4.3. статті 4 Закону на адвокатів, в частині отримання ними доходу від адвокатської діяльності не поширюється.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, позивачем здійснено виплату доходу у вигляді грошових сум ОСОБА_1 як фізичній особі, яка не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, та не отримала зазначені суми як дохід в рамках своєї підприємницької діяльності. При цьому, в такому випадку, дохід оподатковується у джерела виплати.

Позивач не виконав належним чином своїх функцій як податкового агента і не спростував суду жодними належними доказами зазначеного вище. З огляду на це позовні задоволенню не підлягають.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, а рішення субєкта владних повноважень що оскаржується відповідає принципам встановленим ч.3. статті 2 КАС України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 10.02.2009 р.