Решение № 29810205, 05.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1425/13 05.03.13

За позовом комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.

І.І.Мечникова»

до товариства з обмеженою відповідальністю «АСІСТАНСЬКИЙ ЦЕНТР

«ЕЛ.АЙ.СІ АСІСТАНС»

про стягнення 65 310,67 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: не з'явились

Відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальний заклад «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечникова» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «АСІСТАНСЬКИЙ ЦЕНТР «ЕЛ.АЙ.СІ АСІСТАНС» 65 310,67 грн. страхового відшкодування за договором №44 від 08.12.2001 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не виконує умови укладеного сторонами у справі договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року порушено провадження у справі № 910/1425/13 та призначено її розгляд у судовому засіданні 12.02.2013 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою представника Відповідача розгляд справи відкладено на 05.03.2013 року.

У судове засідання 05.03.2013 року представники сторін не з'явились, вимоги ухвал суду від 28.01.2013 року та 12.02.2013 року не виконали.

Справу розглянуто судом за наявними матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.03.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 08.12.2001 року укладено договір №44 про надання медичної допомоги застрахованим особам.

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 цього договору Позивач зобов'язався надавати медичні послуги особам, що мають страховий поліс (страхову картку) клієнтам Відповідача.

За своєю правовою природою укладений сторонами у справі договір №44 від 08.12.2001 року є договором про надання послуг.

У той же час, Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 65 310,67 грн. страхового відшкодування. В якості правових підстав наявності відповідного обов'язку у Відповідача Позивачем наведено правові норми статей 20 та 36 Закону України «Про страхування» та статті 979 та 990 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» страховою виплатою (страховим відшкодуванням) є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Статтею 2 Закону України «Про страхування» визначено , що страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику грошову суму, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Оскільки в матеріалах справи відсутні копії укладених Відповідачем договорів страхування та відповідно до витягу з Єдиного ліцензійного реєстру та Комплексної інформаційної системи Держфінпослуг Відповідач не є страховиком, відсутні підстави для твердження про наявність у нього обов'язку здійснити страхові виплати. Відповідно, відсутні підстави для застосування до правовідносин сторін у справі приписів статей 20 та 36 Закону України «Про страхування» та статей 979 та 990 Цивільного кодексу України.

З наявних у справі документів вбачається, що Відповідач здійснює діяльність, пов'язану з наданням допоміжних послуг в галузі медичного страхування, а саме - організацію лікування застрахованих осіб від імені страхових компаній.

За твердженням позовної заяви в період часу з 10.04.2012 року по 06.07.2012 року відбулось звернення ряду клієнтів Відповідача для надання медичної допомоги. Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені у виписках з історій хвороб та розрахунках вартості наданих послуг фізичні особи дійсно є клієнтами Відповідача і надання цих послуг відбулось в межах укладеного сторонами у справі договору №44 від 08.12.2001 року.

Представником Позивача у судовому засіданні 12.02.2013 року пояснено суду, що договором №44 від 08.12.2001 року не встановлено обов'язок отримувати чи робити копії документів, що підтверджують право фізичних осіб, які звернулись за наданням медичної допомоги, на отримання цих послуг за рахунок Відповідача. Це твердження не відповідає умовам пунктів 1.1, 2.2.1 - 2.2.3, 2.3.1 - 2.3.3. договору №44 від 08.12.2001 року медичні послуги надаються Позивачем за виконанням двох основних умов: наявність у пацієнта страхового поліса (страхової картки) та документу, який підтверджує його особу. Здійснюючи надання послуг на платній основі Позивач мав розуміти, що відсутність у нього копій зазначених документів унеможливить надання примусового судового захисту його прав у випадку виникнення спору з Відповідачем. Позивач мав розуміти, що фактичним кінцевим платником його послуг повинна виступати відповідна страхова компанія, яка визнає відповідне звернення певно визначеної застрахованої особи до лікаря Позивача страховим випадком та прийме рішення про виплату страхового відшкодування.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими способами.

В якості доказів факту надання послуг в межах укладеного сторонами у справі договору та їх вартості Позивачем надано суду копії виписок з історій хвороб та розрахунки вартості медичних послуг. Зазначені документи заповнені та підписані в односторонньому порядку, а тому вони не можуть бути визнані належними доказами по справі, які підтверджують існування у Відповідача цивільного зобов'язання сплатити визначену позовною заявою грошову суму.

Враховуючи недоведеність покладених в основу позову фактичних та правових підстав, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Позивач не позбавлений правової можливості звернутись до суду з позовними вимогами до відповідних споживачів медичних послуг про відшкодування витрат, які він поніс, оскільки фактично правовідносини склались, в першу чергу, між Позивачем та особами, яким ці послуги надано. У такому випадку, відповідні витрати можуть бути відшкодовані страховиками, які забезпечують страхове покриття медичних витрат цих осіб.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено: 06.03.2013 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.