№ 297708, 27.11.2006, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.06

Справа №8/662-04.

За позово За позовом : Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Ле-Ар», м. Суми

До відповідачів : 1. Державної податкової інспекції в м. Суми; 2. Державної податкової адміністрації в Сумській області

про визнання повідомлень-рішень нечинними та стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн.

СУДДЯ Л.А. КОСТЕНКО

Представники сторін:

Від позивача: Гринько В.В. (дов.№ 7/1 від 05.01.06 р.), Пилипенчук Б.І. (дов. № 51 від 05.01.06 р.)

Від відповідачів: Волинцев І.В. (дов. № 04/9/10-029 від 04.05.06 р.), Ануфрієва В.В. (дов. № 28887/9/10-009 від 04.05.06 р.)

За участю секретаря судового засідання Бардакової О.М.

(Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства в судових засіданнях оголошувалися перерви з 16.10.2006 р. до 06.11.2006 року, з 06.11.2006 р. до 16.11.2006 р. та з 16.11.2006 р. до 11:00 год. 27.11.2006 р.)

Предмет спору: Позивач просить визнати недійсними податкових повідомлень-рішень від 08.10.2004 р. № 0001702602/1/26-209/14016708/42610 та № 0001702602/1/26-209/14016708/42611.

Позивач подав суду заяви від 02.11.2006 року та 27.11.2006 року про зміну позовних вимог, просить суд визнати нечинними повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми:

від 13.08.2004 р. № 0001692602/0/26-09/14016708/42611 та № 0001702602/0/26-209/14016708/42611;

від 08.10.2004 р. № 0001702602/1/26-209/14016708/42610 та № 0001702602/1/26-209/14016708/42611;

від 05.11.2004 р. № 0001692602/2/26-209/14016708/42610/2 та № 0001702602/2/26-209/14016708/42611/2 та стягнути з Державної податкової інспекції в м. Суми на користь позивача 20 000 грн. моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивує наступним: всі витрати та операції Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Ле-Ар» підтверджені оформленими належним чином розрахунковими, платіжними та іншими документами, зокрема: платіжними документами, податковими накладними, банківськими виписками та іншими документами, складеними у відповідності із правилами бухгалтерського (податкового) обліку; відповідач не визнавав обґрунтованих заперечень позивача, не зважав на дію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2004 року, порушив проти директора ПВТП «Ле-Ар» кримінальну справу на думку позивача безпідставно; не зважаючи на те, що відповідно до п.п. 5.2.4 та п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» рішення контролюючого органу вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. ДПІ в м. Суми звернувся із заявою про порушення справи про банкрутство позивача, де підставою заборгованості зазначив несплачені суми по оспорюваним податковим повідомленням-рішенням; позивач вважає, що в результаті протиправних дій відповідача більше двох років, господарська діяльність підприємства «Ле-Ар» була паралізована, подання заяви про порушення справи про банкрутство суттєво принизило ділову репутацію позивача у відносинах з контрагентами.

Відповідачі позовні вимоги не визнають, пояснюючи, що позивачем порушені вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; податкові накладні на підставі яких позивач включив суми ПДВ до складу податкового кредиту, складені приватним підприємцем Козир Д.С., який зазначених податкових накладних не складав та не підписував, тому відповідач вважає накладні недійсними.

Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства в судових засіданнях оголошувалися перерви з 16.10.2006 р. до 06.11.2006 року, з 06.11.2006 р. до 16.11.2006 р. та з 16.11.2006 р. до 11:00 год. 27.11.2006 р.)

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту позапланової документальної перевірки (акт № 73-Д-26-209 від 11.08.2004 р.)

Як встановлено з матеріалів справи, перший відповідач здійснив перевірку позивача з 15 по 27 квітня 2004 року дотримання вимог чинного податкового законодавства за період з 01.04.2002 р. по 01.01.2004 р. (акт від 28.04.2004 р. № 35/Д/26-209). Перевіркою було встановлено, що позивач протягом 2002 року придбавав у приватного підприємця Козир Д.С. м»ясну продукцію, всього на суму 423 798 грн. 29 коп.

В ході перевірки було отримано пояснення ПП Козир Д.С. про те, що він будь-якої продукції на адресу позивача не відвантажував, та не здійснював з позивачем фінансово-господарських операцій, грошові кошти за відвантажений товар не отримував і нікого на це не уповноважував.

14 травня 2004 року старшим слідчим відділу податкової міліції ДПІ в м. Суми була порушена кримінальна справа № 04320002 у відношенні невстановлених осіб, які на протязі 2002 року здійснювали фінансово-господарську діяльність від імені приватного підприємця Козир Д.С. Відповідно до встановлених фактів перший відповідач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про визнання угоди між позивачем та приватним підприємцем Козир Д.С. недійсною.

21.06.2004 року господарським судом Сумської області ухвалене рішення у справі № 8/235-04, згідно якого, зокрема, визнано недійсною угоду, укладену між Приватним виробничо-торгівельним підприємством «Ле-Ар» та приватним підприємцем Козир Д.С. за квітень – вересень 2002 року.

11.08.2004 р. перший відповідач провів додаткову тематичну позапланову документальну перевірку позивача за період з 01.04.2002 року по 01.10.2002 року та лютий, березень 2004 року (акт № 73/Д/26-209 від 11.08.2004 р.) та встановив, що позивач протягом зазначеного періоду включив до складу валових витрат та податкового кредиту вартість м»ясної продукції на загальну суму 423 798 грн. 29 коп., отриманих від ПП Козир Д.С., угода з яким в судовому порядку визнана недійсною. Перший відповідач прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення, якими визначив податкові зобов»язання з податку на прибуток в сумі 158 925 грн., в тому числі 105 950 грн. основного платежу та штрафних санкцій – 52 975 грн., а також податкове зобов»язання з ПДВ у сумі - 105 853 грн. 50 коп., в тому числі основного платежу - 70 569 грн. та штрафних санкцій - 35 284 грн. 50 коп. Також позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 65 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 170 грн. Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в установленому порядку до першого та другого відповідачів, скарги були залишені без задоволення, та винесені нові податкові рішення від 08.10.2004 року, 05.11.2004 року з тими ж донарахуваннями.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача та такими, що підлягають задоволенню частково, зважаючи на наступне:

Відповідачі, як підставу для встановлення порушень позивачем податкового обліку, застосували пояснення ПП Козиря Д.С. та рішення господарського суду Сумської області від 21.06.2004 року, яким визнана недійсною угода між позивачем та ПП Козирем Д.С. Але зазначене судове рішення скасоване відповідно до постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2004 року та прийнято нове рішення, яким в позові Державній податковій інспекції в м. Суми відмовлено.

Таким чином, позивач та ПП Козир Д.С. перебували в господарських правовідносинах, ПП Козир Д.С. реалізував, а позивач здійснив розрахунки за м»ясну та іншу сільськогосподарську продукцію на загальну суму 423 798 грн. 29 коп., що підтверджено видатковими накладними. Позивач надав суду копії платіжних доручень про перерахування коштів ПП Козир Д.С.

Відповідно до п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами) (надалі Закон № 168) платник податку – особа, яка згідно з цим Законом зобов»язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. В силу п.10.2 ст. 10 Закону № 168 платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону.

Несплата податку продавцем не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Закон № 168 не пов»язує таких подій. Відповідно до п.п. «а» п.п. 7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону № 168 умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Оскільки витрати позивача по придбанню товару у ПП Козир Д.С. підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, то позивач правомірно включав до складу валових витрат суми витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що визначено ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (зі змінами).

Перший відповідач подав клопотання про виклик в судове засідання та допиту в якості свідка гр. Козира Д.С. Але обставини справи, на які посилався Козир Д.С., а саме те, що ним не підписувалися документи, були досліджені судами і не знайшли свого підтвердження. Фактично і в даному судовому розгляді з»ясовано, що позивач на протязі 2002 року перераховував ПП Козир Д.С. кошти на його рахунок в Охтирському відділенні Промінвестбанку, прищзначення платежу за м»ясну продукцію, зазначені розрахунки. Даних про те, що кошти повернені позивачу банком, або приватним підприємцем як помилково, або безпідставно зарахованих немає. Клопотання першого відповідача з таких обставин суд вважає безпідставним і не підлягає задоволенню.

Позивач доповнив свої вимоги та просить суд стягнути з першого відповідача 20 000 грн. завданої моральної шкоди. Зазначені вимоги не підлягають задоволенню з огляду на слідуюче:

Відповідно до ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХП від 04.12.1990 р. (із змінами та доповненнями) державні податкові інспекції здійснюють функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, та мають право здійснювати документальні невиїздні, планові та позапланові виїздні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків.

Згідно ст. 13 зазначеного Закону, посадові особи органів державної податкової служби зобов»язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів підприємств. Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Із матеріалів справи вбачається, що посадові особи першого відповідача мали підстави для проведення перевірок позивача, були допущені до перевірок з відома директора підприємства, а з боку посадових осіб відповідачів не виявлено порушень їх посадових обов»язків при проведенні перевірки, та прийнятті оспорюваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинним податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в м. Суми:

від 13.08.2004 року № 0001692602/0/26-09/14016708/42611 та № 0001702602/0/26-209/14016708/42611;

від 08.10.2004 р. № 0001702602/1/26-209/14016708/42610 та № 0001702602/1/26-209/14016708/42611;

від 05.11.2004 р. № 0001692602/2/26-209/14016708/42610/2 та № 0001702602/2/26-209/14016708/42611/2.

3. В задоволенні позову про стягнення 20 000 грн. моральної шкоди – відмовити.

4. Порядок і строки апеляційного оскарження встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.