Решение № 29761921, 28.02.2013, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/5/13 Справа № 2508/5662/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 лютого 2013 року смт Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді Бузунко О.А.

при секретареві Галюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права спільної сумісної власності та користуванні спільним сумісним майном, поділ спільного сумісного майна, стягнення майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 в якому зазначила, що з останнім вони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час перебування у шлюбі було збудовано будинок по АДРЕСА_1. Будинок в експлуатацію введено не було, право власності на будинок не оформлювалось. Фактично будинок збудовано і ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровані та проживають в вищевказаному будинку. З боку ОСОБА_2 почали поступати погрози, що він як особа, на яку оформлено право власності на будинок, в односторонньому порядку продасть будинок. 07.02.2012 року в 19.00 год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив в будинку сварку в ході якої побив посуд, люстру, телевізор, мотивуючи це тим, що речі придбані на його кошти, погрожував фізичною розправою та підпалом будинку. Після цього були непоодинокі випадки, коли ОСОБА_2, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'яніння, ранком приїжджав до будинку та виганяв на вулицю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, мотивуючи це тим, що даний будинок є його власністю, що він не закінчений будівництвом і вони не мають права знаходитись на його будівництві. Своїми діями ОСОБА_2 створює небезпеку для проживання оточуючих в цьому ж будинку співвласників, постійно тероризує погрозами продажу будинку, чим порушує право ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо користування та розпорядження спільним сумісним майном набутим під час перебування в шлюбі. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою не вбачається можливим. ОСОБА_2 вже понад три роки не проживає постійно в будинку, не сплачує витрат на його утримання та не дбає про утримання майна, нищить спільне сумісне майно, завдаючи йому шкоди, при цьому поточні необхідні поточні ремонти будинку не здійснюються ним. Тобто, своїми діями ОСОБА_2 обмежує право ОСОБА_1 щодо реалізації своїх прав на вільне користування, розпорядження та володіння майном належним на праві спільної сумісної власності. Звідси, перебіг позовної давності щодо поділу спільного сумісного майна подружжя починається з дня, коли ОСОБА_1 дізналась про порушення свого права, а саме, фактично з 07.02.2012 року. Своїми діями ОСОБА_2 завдав значної матеріальної шкоди спільному сумісному майну (будинку), який тепер потребує ремонту, знищені речі під час перебування в шлюбі. ОСОБА_1 змушена здійснити додаткові витрати для відновлення пошкодженого. Своїми діями (спроби підпалу будинку, псування та нищення речей, і документів, не допуск до проживання в будинку) ОСОБА_2 завдав значної моральної шкоди. Моральна шкода завдана позивачці відповідачем полягає у душевному болю та стражданнях, які завдано їй внаслідок порушення права як співвласника спільного сумісного майна, обмеженням її права щодо користування, розпорядження та володіння цим майном (будинком). Завдана моральна шкода полягає у нищенні майна, яке перебуває у спільній сумісній власності. Також у душевних стражданнях, які позивачка зазнала як матір, дитину якої батько викидає на вулицю на поневіряння по гуртожиткам та чужим квартирам, її було принижено як жінку та матір, яку колишній чоловік на очах власного сина вижбурює на вулицю, ображаючи позивача нецензурною лайкою та погрожуючи насиллям. ОСОБА_1 вважає, що співмірною компенсацією моральної шкоди, завданої її немайновим правам є стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошову суму в розмірі 5000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що оскільки зазначене майно придбано в період шлюбу, то вона має право на 2/3 частини цього майна, а тому просить суд визнати за нею право власності на 2/3 частини зазначеного майна, розділити це майно та виділити їй в натурі (з урахуванням інтересів сина подружжя ОСОБА_3), за ОСОБА_2 1/3 частину будинку АДРЕСА_1.

Крім того, позивач ОСОБА_1 просила заборонити відповідачу чинити їм перешкоди в користуванні, розпорядженні та володінні незакінченого будівництвом будинку АДРЕСА_1, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 Також встановити порядок користування будинком АДРЕСА_1, виділивши в натурі присуджені частки.

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 3 тис. грн., оскільки ОСОБА_2 завдав значної шкоди спільному сумісному майну (будинку), який тепер потребує ремонту, тому позивач змушена здійснити додаткові витрати для відновлення пошкодженого майна та вважає, що своїми діями відповідач завдав їй моральної шкоди, оскільки він завдав душевні страждання, внаслідок порушення її права як співвласника спільного сумісного майна, яких позивач зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та її сина; у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв'язку із знищенням та пошкодженням її майна. Моральну шкоду вона оцінює у 3 тис. грн., які просить стягнути з відповідача на її користь.

В судовому засіданні представник позивач ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що участі в будівництві будинку позивач не приймала, кошти на будівництво давала мати відповідача, тому вважає, що незавершений будівництвом будинок не є спільним сумісним майном подружжя.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що цивільний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 27 серпня 1987 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №4392.

Сторони під час спільного проживання в зареєстрованому шлюбі на земельній ділянці площею 0,07 га, наданій рішенням Козелецької селищної ради від 21 листопада 1996 року на імя ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1, звели домоволодіння - незавершений будівництвом житловий будинок.

Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, в тому числі свідоцтвом про одруження, копією рішення 7 сесії 22 скликання Козелецької селищної ради від 21 листопада 1996 року, копіями інвентаризаційних матеріалів на житловий будинок.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу,належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 Сімейного Кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст.70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст.71 Сімейного Кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За змістом ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Судом встановлено, що незавершений будівництвом будинок у відповідності до вимог чинного законодавства не зареєстрований.

Оскільки судом встановлено, що спірний незавершений будівництвом будинок зведений сторонами під час шлюбу, то він є спільним сумісним майном позивача та відповідача, проте відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 ЦК України сторони до завершення будівництва є власниками матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва, і їх частки у праві власності на ці будівельні матеріали є рівними (суд не знаходить підстав для відступлення від принципу рівності часток).

Згідно з висновком № С-286 будівельно-технічної експертизи ринкова вартість незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 становить 845 416,00 грн.

За викладених обставин, вирішуючи спір про визнання майна, набутого за час шлюбу, спільним сумісним майном та його поділ, суд виходить з того, що в разі ненабуття права власності на новостворене майно через відсутність його державної реєстрації відповідно до вимог закону, поділу підлягають матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва.

Суд вважає недоведеними доводи відповідача про те, що позивач ОСОБА_1 не брала участі у будівництві спірного незавершеного будівництвом будинку.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_1. При цьому, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_1, на суму 422 708 (чотириста двадцять дві тисячі сімсот вісім) гривень 00 коп., та за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_1, на суму 422 708 (чотириста двадцять дві тисячі сімсот вісім) гривень 00 коп.

Щодо поділу земельної ділянки, на якій розташований спірний незавершений будівництвом будинок, суд зазначає, що ЗК України передбачає можливість поділу земельної ділянки при поділі будинку для обслуговування тієї частини, яка виділена. Проте ЗК України не передбачає виділення земельної ділянки, якщо за особою визнається право власності на будівельні матеріали.

Крім того, земельна ділянка ОСОБА_2 була набута у приватну власність шляхом безоплатної передачі, відповідно, на її придбання не витрачалися спільні кошти подружжя.

В задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи положення вказаних статей, приймаючи до уваги, що позивачем не було надано в обґрунтування своїх позовних вимог належних та допустимих доказів щодо заподіяних позивачу матеріальних збитків та моральної шкоди, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_1, на суму 422 708 (чотириста двадцять дві тисячі сімсот вісім) гривень 00 коп.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_1, на суму 422 708 (чотириста двадцять дві тисячі сімсот вісім) гривень 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 2 665 (дві тисячі шістсот шістдесят п'ять) гривень 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд Чернігівської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Козелецького районного суду Бузунко О.А.

Повний текст рішення виготовлений 5 березня 2013 року