Постановление суда № 29680921, 13.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/24136/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представника позивача -Самосуд Ж.О.,

представника відповідача - Воєводіна Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року

у справі № 2а-11096/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КиївКлімат»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КиївКлімат»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2011 року № 0000712303.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0000712303 від 25 липня 2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва провела виїзну планову перевірку ТОВ «КиївКлімат»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої був складений акт № 3654/23-322/31629990 від 11 липня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 7637184,00 грн., у тому числі: за 2010 рік -на 4943752,00 грн. (за березень 2010 року -199650,60 грн., за квітень 2010 року -256856,76 грн., за жовтень 2010 року - 1954594,00 грн., за листопад 2010 року -1191103,89 грн., за грудень 2010 року -1341546,60 грн.), за 2011 рік -на 2693432,00 грн. (за січень 2011 року -2693432,00 грн.).

25 липня 2011 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000712303, яким згідно з пунктом 14.1 статті 14, пунктом 54.3 статті 54, пунктом 188.1 статті 188, пунктом 19822 статті 198 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «КиївКлімат»суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 8873123,00 грн., з яких 7637184,00 грн. -за основним платежем, 1235939,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Штудіан», ТОВ «Компанія «Прогрес-2010», ТОВ «Домострой», не мають правового обґрунтування, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2010 року між з ТОВ «Штудіан»(постачальник) та ТОВ «КиївКлімат»(покупець) був укладений договір поставки № 0103-10, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (пункт 1.1 статті 1 договору); предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у товарознавчому довіднику (пункту 1.3 статті 1 договору); поставка здійснюється на умовах EXW (EX WORKS), ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця), місце поставки -склад постачальника (пункт 2.1 статті 2 договору); сторони вправі на протязі дії цього договору змінювати базис поставки конкретної партії товару, що постачається постачальником за цим договором, на базис поставки СРТ (CARRIAGE PAID TO (... named place of destination), ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛЕЧЕНО ДО (... назва місця призначення).

01 жовтня 2010 року між ТОВ «Компанія «Прогрес-2010»(постачальник) та ТОВ «КиївКлімат»(покупець) був укладений договір поставки № 0103-10, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (пункт 1.1 статті 1 договору); предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у товарознавчому довіднику (пункту 1.3 статті 1 договору); поставка здійснюється на умовах EXW (EX WORKS), ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця), місце поставки -склад постачальника (пункт 2.1 статті 2 договору); сторони вправі на протязі дії цього договору змінювати базис поставки конкретної партії товару, що постачається постачальником за цим договором, на базис поставки СРТ (CARRIAGE PAID TO (... named place of destination), ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛЕЧЕНО ДО (... назва місця призначення).

04 січня 2011 року між ТОВ «Домострой»(сторона-1) та ТОВ «КиївКлімат»(сторона-2) був укладений договір № 73, відповідно до умов якого сторона-1 зобов'язується передати у власність сторони-1, а сторона-2 зобов'язується прийняти кондиціонер не обладнання (товар) і сплатити за нього на умовах даного договору (пункт 1.1 статті 1 договору); кількість, асортимент та ціна товару визначається товарними накладними, що є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 статті 1 договору); поставка визначається умовами DDP згідно Міжнародних правил «Інкотермс-2000». Місце поставки: »місто Київ.

Факт виконання сторонами умов вказаних договорів підтверджується податковими накладними, накладними, видатковими накладними, рахунками, рахунками-фактурами, виписками банку (т.1 арк. справи 119-163, 176-305, 313-341) та знайшов своє відображення у акті перевірки, в якому вказано, що товарно-матеріальні цінності отримувались ОСОБА_3 за дорученнями № 36 від 11 жовтня 2010 року та № 19 від 05 січня 2011 року.

У зв'язку з викладеним, позивач включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від вказаних вище контрагентів, а саме: за березень 2010 року -199650,60 грн., за квітень 2010 року -256856,76 грн. (по операціях з ТОВ «Штудіан»), за жовтень 2010 року -1954594,00 грн., за листопад 2010 року -1191103,89 грн., за грудень 2010 року -1341546,60 грн. (по операціях з ТОВ «Компанія «Прогрес-2010»), за січень 2011 року -2693432,00 грн. (по операціях з ТОВ «Домострой»).

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 1 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно підпункту «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань за платежем: податок на додану вартість згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про те, що ТОВ «КиївКлімат» неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Штудіан», ТОВ «Компанія «Прогрес-2010», ТОВ «Домострой», оскільки: ТОВ «Штудіан»визнано банкрутом згідно постанови Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2010 року у справі № 46/545-б, свідоцтво платника податку на додану вартість цього товариства анульоване 05 листопада 2010 року; ТОВ «Компанія «Прогрес-2010»не знаходиться за місцезнаходженням, у зв'язку з чим 24 січня 2011 року було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість, згідно висновку старшого експерта сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Броварського МВ майора міліції Лавриненко Л.М. від 16 лютого 2011 року № 27 підписи на деклараціях з податку на додану вартість за вересень -грудень 2010 року виконані не ОСОБА_5, який значиться директором, засновником та головним бухгалтером цього товариства; що підтверджує нікчемність правочинів у розумінні статей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України; ТОВ «Домострой»не надало до декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року та за 2010 рік додатків К/1, у в'язку з чим відсутні дані про основні фонди цього товариства, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 16 березня 2011 року за ініціативою товариства. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про нікчемність правочинів у розумінні статей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, на 19 аркуші акту перевірки вказано, що згідно даних АІС «Перелік платників податку на додану вартість за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»ТОВ «Штудіан»не подані декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року та квітень 2010 року, оскільки податкові декларації з податку на додану вартість зазначеного товариства (вх. № 162986 від 07 травня 2010 року та додаток № 5 «розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту № вх. №162984 від 07 травня 2010 року) подані з відміткою «недійсна»(т.1 арк. справи 34).

Також, на 26 аркуші акті перевірки вказано, що аналізом податкової звітності ТОВ «Компанія «Прогрес-2010», а саме: декларацій та уточнюючих розрахунків з додатками № 5 (розділ «податкові зобов'язання»), наданих до Бориспільської ОДПІ, та на виконання вимог наказу ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»встановлено, що податкові зобов'язання ТОВ «Компанія «Прогрес-2010»у зазначені періоди сформовано: за жовтень 2010 року (рядок 9 декларації) на загальну суму податку на додану вартість 6472844,00 грн. за рахунок контрагентів -покупців, у тому числі: ТОВ «КиївКлімат»на суму податку на додану вартість 1954594,00 грн., за листопад 2010 року (рядок 9 декларації) на загальну суму податку на додану вартість 7169710,00 грн. за рахунок контрагентів -покупців, у тому числі: ТОВ «КиївКлімат» на суму податку на додану вартість 1191103,89 грн., за грудень 2010 року (рядок 9 декларації) на загальну суму податку на додану вартість 4712654,00 грн. за рахунок контрагентів -покупців, у тому числі: ТОВ «КиївКлімат»на суму податку на додану вартість 1341546,00 грн. (т.1 арк. справи 41).

На 34-35 аркушах акту перевірки вказано, що згідно акту ДПІ у Київському районі м. Харкова від 08 квітня 2011 року № 1325/18-010/32031160 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Домострой»з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року»кількість працюючих у штаті на ТОВ «Домострой»згідно бази даних ДПІ у Київському районі м. Харкова складає 11 осіб. Підприємство надає до державного податкового органу додаток до декларації про прибуток підприємств К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації, який містить інформацію про балансову вартість запасів; розрахунок амортизаційних відрахувань; витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат. У складі податкових зобов'язань ТОВ «Домострой»по рядку 1 (колонка Б) декларації з податку на додану вартість знайшла відображення сума: за січень 2011 року -6893686,00 грн. Обсяг поставки по рядку 1 (колонка А) склав: за січень 2011 року -34468443,00 грн. (т.1 арк. справи 49-50).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, колегія суддів відзначає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вироків у кримінальних справах матеріали справи не містять, не додано таких доказів і до касаційної скарги. Доказів звернення податковим органом до суду з позовом про визнання угод, укладених між позивачем та ТОВ «Штудіан», ТОВ «Компанія «Прогрес-2010», ТОВ «Домострой», нікчемними та стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, матеріали справи також не містять.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що зазначені податковим органом обставини не є належними доказами нікчемності правочинів, укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ А.О. Рибченко