Постановление суда № 29679909, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2013 р. м. Київ К-19301/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2008

у справі № АС-27/212-07 (22а-1057/08)

за позовом Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгвий дім «ВЕГА»,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайлайн Груп»

про визнання недійсним господарських зобов'язань, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської областi від 16.10.2007 задоволено позовні вимоги: визнано недійсним господарське зобов'язання ТОВ «ТД «ВЕГА»та ТОВ «Скайлайн Груп»на загальну суму 2979780,00 грн., в т.ч. ПДВ 496630,00 грн., укладеного на підставі податкових накладних, згідно зі ст. ст. 207, 208 ГК України. Стягнуто з ТОВ «Скайлайн Груп»на користь ТОВ «ТД «ВЕГА»грошові кошти в розмірі 2979780,00 грн., в т.ч. ПДВ -496630,00 грн. Стягнуто з ТОВ «ТД «ВЕГА»на користь держави - матеріальні цінності, отримані від ТОВ «Скайлайн Груп»згідно податкових накладних.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2008 скасовано постанову Господарського суду Харківської областi від 16.10.2007. Провадження по справі в частині визнання недійсним господарських зобов'язань між ТОВ «ТД «ВЕГА»та ТОВ «Скайлайн Груп». У застосуванні наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ДПІ у Зміївському районі Харківській області було проведено перевірку ТОВ «ТД «ВЕГА», за результатами якої був складений акт № 484/23-022/33143708 від 11.04.2007, в якому було встановлено, що ТОВ «ТД «ВЕГА»мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Скайлайн Груп», у зв'язку з чим останній направив запит до ДПІ у Оболонському районі щодо проведення зустрічної перевірки по зазначеним взаємовідносинам.

Згідно отриманої відповіді, ТОВ «Скайлайн Груп»за період 2005-2006 років подавало декларації до податкової інспекції з нульовим значенням.

Наявність виписаних податкових накладних та видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи, є свідоцтвом існування правочину.

Перевіркою ТОВ «ТД «Вега»було встановлено, що до складу податкового кредиту підприємством було віднесено суми ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Скайлайн Груп»на загальну суму 2979780,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 496630,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладений договір веде до неправомірного ухилення від сплати обов'язкових платежів до державного бюджету та завищення податкового кредиту і завдає шкоди державі, у зв'язку з чим господарське зобов'язання між ТОВ «ТД «ВЕГА»та ТОВ «Скайлайн Груп» слід визнати недійсним на підставі сі. 207 ГК України та застосувати санкції, передбачені ст. 208 ГК України.

Проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в частині визнання правочину недійсним необхідно закрити провадження у справі, з чим погоджується суд касаційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемним. В ч. 2 ст. 215 цього Кодексу зазначено, що визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Отже, як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Відповідно до ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження по справі.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції правомірно не погодилась з висновками суду першої інстанції щодо застосування до відповідачів наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, передбачених ст. 208 ГК України, оскільки застосування санкцій судами, встановлених за укладання угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, з 01.01.2004 може відбуватись на підставі ст. ст. 207, 208 ГК України в залежності від часу, коли були допущені правопорушення. З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, вимога про застосування санкцій, встановлених статтею 208 ГК України, була заявлена позивачем за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого ст. 250 цього Кодексу, а тому в цій частині судом апеляційної інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позову.

За наведених обставин, доводи, зазначені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль