Постановление суда № 29649539, 28.02.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/49/13 28.02.2013 28.02.2013 28.02.2013

Провадження №22ц-784/425/13 Головуючий першої інстанції Батченко О.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Орельській Н.М.,

з участю представників позивача Гладун Т.А. і Євтушенка Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю ,,Виробничо-комерційна фірма ,,Дока Миколаїв" (далі - ТОВ ,,Дока Миколаїв") на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 6 грудня 2012 р. за позовом ТОВ ,,Дока Миколаїв" до ОСОБА_5 про повернення майна,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2011 р. ТОВ „Дока Миколаїв" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про повернення безпідставно отриманого майна.

Позивач зазначав, що 7 серпня 2008 року між ним і товариством з обмеженою відповідальністю „Карс ЛТД" (далі - ТОВ „Карс ЛТД") було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень піцерії, розташованих по проспекту АДРЕСА_1 (далі - приміщення піцерії).

В той же день, для оплати вказаної покупки, ТОВ „Карс ЛТД" отримало від ЗАТ „Перший український міжнародний банк" 1 261 000 грн. кредиту і повинно було передати ці грошові кошти представнику продавця.

Однак, позивач зазначених грошових коштів не отримав, так як ними неправомірно заволодів відповідач, який знаходився у приміщенні вказаного банку і скористався тимчасовою відсутністю представника продавця.

Вказуючи на те, що відповідач визнав отримання зазначених грошей, але безпідставно ухиляється від їх повернення, позивач просив суд стягнути з нього указані грошові кошти, вважаючи правовою підставою для задоволення позовних вимог ст. 1212 ЦК України.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 6 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній, скарзі представник позивача, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, надав їм вірну правову оцінку і дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Так, відповідно до ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, на які посилався позивач, як на єдину правову підставу позову, особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Вказані положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зазначені положення застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або

зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно ч. 1 ст. 11 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 7 серпня 2008 року між ТОВ „Дока Миколаїв" і ТОВ „Карс ЛТД" був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вказаних приміщень піцерії. За цим договором продаж за домовленістю сторін вчинено за 1 803 230 грн., які отримані продавцем від покупця під час оформлення цього договору.

Вказаний правочин підписаний повноважними особами сторін, ними не оспорювався, а тому є дійсним. В наступному право власності на вказану нерухомість було зареєстровано за ТОВ „Карс ЛТД".

Для оплати частини вартості вказаної покупки ТОВ „Карс ЛТД" в той же день уклало з ЗАТ „Перший український міжнародний банк" кредитний договір № 05-497/08 (далі Договір № 05-497/08), за умовами якого отримало від банку 1 261 000 грн. кредиту на строк до 6 серпня 2018 року під договірні проценти.

Згідно пунктів 2.1, 4.1 Договору № 05-497/08 кредитні кошти призначались для оплати частини вартості приміщень піцерії, а надання кредиту проводилась безготівково, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду.

Отже указані правочини не підтверджують не тільки отримання відповідачем спірних грошових коштів, а й саму можливість такого.

Більш того, із письмових розписок відповідача, в яких він зобов'язувався повернути позивачу вказані грошові кошти спочатку до 15 серпня, а потім до 10 листопада 2008 року, видно, що мова йде про повернення боргу взятого у ТОВ „Дока Миколаїв". У доповненні до розписки, датованому 17 жовтня 2008 року (а.с. 37) відповідач названий позичальником позивача. З цим погодились директор товариства ОСОБА_3 та свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які теж підписали указане доповнення.

При таких обставинах місцевий суд правильно не прийняв до уваги покази свідка ОСОБА_7, який показував протилежне змісту зазначених письмових доказів.

Крім того, позивач не залучив до участі у справі, названих ним у позові посадових осіб ЗАТ „Перший український міжнародний банк", яким, на його думку, відповідач передав спірні грошові кошти.

Отже, місцевим судом не встановлено факту набуття відповідачем спірних грошових коштів та їх збереження за рахунок позивача без достатньої правової підстави.

Таким чином суду першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, правильно виходив з того, що позивач своїх позовних вимог не довів, оскільки не надав допустимих доказів отримання відповідачем спірних грошових коштів усупереч вимогам чинного законодавства, а тому підстав для застосування ст. 1212 ЦК України немає.

Доводи апеляційної скарги указаних висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Та обставина, що відповідач, який через свого представника знав про зміст позову і не надав проти цього ні письмових, ні усних заперечень, правового значення не має, оскільки позов він не визнавав.

Посилання апелянта на інші процесуальні недоліки розгляду справи місцевим судом теж не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки вони не вплинули на правові висновки суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Виробничо-комерційна фірма ,,Дока Миколаїв" відхилити, а заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 6 грудня 2012 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: