№ 29600152, 26.02.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р.Справа № 5017/2904/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бойко

суддів: Т.А. Величко, С.В. Таран

при секретарі: Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Гончаров В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сервісно-виробничої комерційної фірми „ДІЖЕРО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2012р.

у справі № 5017/2904/2012

за позовом Сервісно-виробничої комерційної фірми „ДІЖЕРО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області

про визнання договору оренди укладеним

ВСТАНОВИВ:

Сервісно-виробнича комерційна фірма „ДІЖЕРО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про визнання договору оренди укладеним.

30.11.2012р. Сервісно-виробнича комерційна фірма „ДІЖЕРО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулась з заявою про зміну позовних вимог, в якій просило визнати дійсним з моменту укладення договір оренди від 27.10.2004р. земельної ділянки сільськогосподарського призначення розташованої на території Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області (за межами населеного пункту) загальною площею 9,976га строком на 49 років, укладений між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та Сервісно-виробничою комерційною фірмою "ДІЖЕРО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2012р. у справі № 5017/2904/2012 в задоволенні позовних вимог Сервісно-виробничої комерційної фірми „ДІЖЕРО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Сервісно-виробнича комерційна фірма „ДІЖЕРО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Своїм правом прийняти участь у розгляді апеляційної скарги представник позивача не скористався. Про місце та дату розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування своїх вимог про визнання дійсним з моменту укладення договір оренди від 27.10.2004р., укладений між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області та Сервісно-виробничою комерційною фірмою "ДІЖЕРО" у вигляді ТОВ позивач посилається на те що:

По - перше, відповідно до умов договору він був зареєстрований в Біляївському районному відділі земельних ресурсів 29.10.2004р., про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №.3;

По - друге, на протязі восьми років ним виконувалися суттєві умови зазначеного договору належним чином, у тому числі і сплата оренди щомісячно, в доказ чого надав до суду платіжні документи, з моменту укладання договору по день розгляду справи.

По- третє, з моменту укладання договору по сьогоднішній день він користується зазначеною земельною ділянкою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Сервісно-виробничої комерційної фірми „ДІЖЕРО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю суд першої інстанції виходив з наступного.

Право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації).

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів а саме:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування

майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно - господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

На підставі вищевказаних норм судом першої інстанції зроблено висновок, що заявлені Сервісно-виробничою комерційна фірмою "ДІЖЕРО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки такий спосіб захисту не передбачений нормами чинного законодавства ( ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України).

Судова колегія погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи здійснюється способом, що визначений законодавством.

Як вже було зазначено, позивач просив визнати дійсним з моменту укладення договір оренди від 27.10.2004р. Проте, такий спосіб захисту права чинним законодавством не передбачено.

Оскільки, спосіб захисту права, який обрано позивачем чинним законодавством не передбачений, господарським судом додержано вимог положень ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, підстави для зміни чи скасування рішення відсутні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 101,103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2012р. у справі № 5017/2904/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Л.І. Бойко

Суддя Т.А. Величко

Суддя С.В. Таран

Повний текст постанови підписаний 27.02.2013р.