Постановление суда № 29597232, 25.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.Львів, вул.Личаківська, 128

УХВАЛА

25.02.13 Справа №5015/4759/12

за позовом: Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, в інтересах держави, в особі

позивача 1: Міністерства інфраструктури України, м.Київ

позивача 2: 72 окремого загону механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0410), м.Червоноград Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства «Мірт», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 216' 920,73 грн.

Колегія у складі суддів: Яворський Б.І. (головуючий),

Долінська О.З., Козак І.Б.

при секретарі Романів В.Я.

Прокурор: Гончар Б.С.- прокурор.

Представники:

від позивача 1: Гальчинський С.О. - представник (дов.№297/15/14-13 від 24.01.2013р.);

від позивача 2: Гальчинський С.О. - представник (дов.№150 від 10.09.2012р.);

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Львівський прокурор з нагляду за додержаням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі Міністерства інфраструктури України та 72 окремого загону механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0410) подав позов до Приватного підприємства «Мірт» про стягнення заборгованості в сумі 216' 920,73 грн.

Прокурором разом з позовною заявою подано клопотання про забезпечення позову, у якому він просив вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми Приватного підприємства «Мірт» у розмірі 216' 920,73 грн.

В судовому засіданні 25.02.2013р. прокурор, представник позивача 1 та позивача 2 підтримали зазначене клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представникa позивача 1 та позивача 2, суд вважає, що підстави для вжиття заходів до забезпечення позову відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У абзаці 2 пункту 3 даної постанови передбачено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» статтею 106 ГПК України передбачено можливість оскарження ухвал про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. Відтак ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягають.

Жодних доказів, які могли б свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем 2 після подання позову до суду, прокурор та позивачі не подали. Тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Суддя Яворський Б.І. (головуючий)

Долінська О.З.

Козак І.Б.