Постановление суда № 29579082, 12.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року м. Київ К-34508/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року

у справі № 13/336

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юстан»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юстан»(позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000932302/0 від 12 березня 2008 року, № 0000932302/1 від 08 квітня 2008 року, № 0000932302/2 від 28 травня 2008 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Юстан»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2004 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 2601/23-02-25199600 від 22 лютого 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000932302/0 від 12 березня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 424 999,50 грн. (283 333,00 грн. -основний платіж, 141 666,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000932302/1 від 08 квітня 2008 року та № 0000932302/2 від 28 травня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 283 333,33 грн. на підставі податкової накладної № 100403 від 10 квітня 2007 року, виписаної на його адресу особою, Свідоцтво платника податку на додану вартість якої анульовано.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що актом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області № 73 від 30 березня 2007 року анульовано реєстрацію контрагента позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АЛМІ»в якості платника податку на додану вартість.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника з Реєстру платників податку на додану вартість.

Разом з тим, судами встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року у справі № 22а-4307/08 скасовано акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області № 73 від 30 березня 2007 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «БК «АЛМІ».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 283 333,33 грн. на підставі податкової накладної № 100403 від 10 квітня 2007 року, виписаної на його адресу ТОВ «БК «АЛМІ».

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2010 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.