№ 2956208, 21.10.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-7710/08 р.                        Головуючий у першій інстанції: Попікова О.В.

                                                                                                            Доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        21 жовтня 2008 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                          Саприкіної І.В.,

суддів:                                                                                Коваля М.П., Зайцева М.П.,

при секретарі:                                                                    Трибой І.В.,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві  апеляційну скаргу Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції  на постанову Господарського суду Київської області від 09.10.2007 року по справі за  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ізоляції» до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції  про визнання не чинним податкових повідомлень – рішень, - 

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

   ТОВ «Завод ізоляції» звернулися до Господарського суду Київської області з адміністративним позовом до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції  про визнання не чинним податкових повідомлень – рішень № 0002522310/0/10254 та № 0002522310/0/10255 від 18.08.2004 року та № 0002532310/1 від 27.10.2004 року.

  Рішенням Господарського суду Київської області від 14.12.2004 року позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002522310/0/10254, № 0002522310/0/10255 від 18.08.2004 року та № 0002532310/1 від 27.10.2004 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2005 року дане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2005 року вище згадані рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції 09.10.2007 року даний позов було задоволено частково.

01.11.2005 року рішенням Господарського суду Київської області в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.01.2006 року дане рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

09.10.2007 року Господарський суд Київської області своєю постановою задовольнив позовні вимоги ТОВ «Завод ізоляції» частково: визнав недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002522310/0/10254, № 0002522310/0/10255 від 18.08.2004 року та № 0002532310/1 від 27.10.2004 року. В решті позовних вимог відмовив.

           Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку,  постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

             Господарський суд Київської області в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову частково.

            Апеляційна інстанція не  може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

            Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Суд першої інстанції, постановляючи рішення, прийшов до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню. Свою правову позицію обґрунтовує тим, сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних отриманих від ТОВ «ЕКСО» та ЗАТ «Будтехсервіс», зареєстрованих платників податку на додану вартість, суми податку на додану вартість сплачені в ціні придбаного товару правомірно віднесено позивачем до складу податкового кредиту у II кварталі 2002 року на суму 50214 грн., у квітні-червні 2003р. на суму 21374,82 грн.

            Знаходить неправомірним висновок податкової інспекції про порушення з боку ТОВ «Завод ізоляції» вимог п.п.7.4.5 п.7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і як наслідок безпідставним зменшення відповідачем заявленої до відшкодування суми ПДВ за II кв. 2002р. на  24462 грн. та донарахування ПДВ за II кв. 2002р. у сумі 25752 грн.; зменшення заявленої позивачем   до відшкодування суми ПДВ за квітень 2003р. - на 13226 грн., за травень 2003р. - на 529,92 грн., за червень 2003р. - 2856,90 грн.

             Відповідно приходить до висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій, визначених приписами підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

           Однак, апеляційна інстанція приходить до висновку про неправомірність, необ’єктивність та необґрунтованість такої позиції господарського суду, з огляду на наступне.

         Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Завод ізоляції» є платником податків, зборів, обов'язкових платежів до бюджетів та внесків до державних цільових фондів відповідно до Закону України «Про систему оподаткування в Україні» та стоїть на обліку в ДПІ м. Ірпіні.

           Колегія суддів, перш за все, вважає за необхідне визначити, чи були у відповідача підстави для проведення позапланової документальної перевірки, на що посилались суди касаційної інстанції, як на підставу скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

           Позапланова документальна перевірка з питань правильності заявлених до відшкодування сум ПДВ з бюджету ТОВ «Завод Ізоляції» за період : II квартал 2002 року, березень, квітень, травень, червень, жовтень, грудень 2003 року, проводилась ДПІ в м. Ірпіні на підставі посвідчення № 940 від 11.08.2004 року.

              Відповідно до п. 2.8 Порядку взаємодії між підрозділами органів ДПС України при організації документальних перевірок юридичних осіб, затверджений Наказом ДПА України № 187 від 01.04.2004 року «Про затвердження змін та доповнень до Порядку   взаємодії   між   підрозділами   органів   ДПС    України    при   організації документальних перевірок юридичних осіб (втратив чинність згідно з наказом ДПА України від 11.10.2005 року № 441):

            - право на проведення документальної перевірки платника податків надається на підставі посвідчення за формою згідно з додатком 2 до нього Порядку, оформляється на бланку податкового органу, завіряється гербовою печаткою і підписується: на планову перевірку - керівником податкового органу або його заступником, якому підпорядкований підрозділ, що очолює перевірку; на позапланову перевірку - керівником податкового органу (особою, яка виконує його обов'язки).

            В даному випадку перевірка проводилась з урахування вимог та на підставі п. 3 «а» Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», а саме за наслідками проведених зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства, а також відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого наказом ДПА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04.08.2004 року за № 971/9570 (далі - Порядок), обов'язковою умовою прийняття рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість, а отже і включення сум до податкового кредиту є виконання вимог Державної податкової адміністрації України щодо проведення зустрічних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності.

  Пунктом 3 вище згаданого Наказу № 187 передбачено: …Заступникам  Голови ДПА України, директорам департаментів, начальникам головних управлінь (управлінь) ДПА України, голова державних податкових адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, начальникам ДПІ: заборонити надання доручень на перевірку щодо окремих питань оподаткування по підприємствах, включених до плану-графіку документальних перевірок (крім перевірок щодо підтвердження правомірності задекларованих сум податку на додану вартість).

Враховуючи вище викладене, судова колегія приходить до однозначного висновку про наявність підстав для проведення позапланової перевірки позивача з питань правильності заявлених до відшкодування сум ПДВ з бюджету за період: II квартал 2002 року, березень, квітень, травень, червень, жовтень, грудень 2003 року.

           З матеріалів справи також вбачається, що 16 серпня 2004 року працівниками ДПІ в м. Ірпені на підставі посвідчення № 940 від 11.08.2004 року було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Завод ізоляції» по результатам зустрічних перевірок за період II кв. 2002 року, березень, квітень, травень, червень 2003 року, згідно вимог п. 3 «а» Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» в наслідок якої виявлено:

            -   в порушення п.п.7.4.5 п.7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон), підприємством віднесено до податкового кредиту у II кварталі 2002 року ПДВ у сумі - 50214 грн., яка в ході зустрічної перевірки виявилася не підтвердженою належними документами, внаслідок чого було зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ за II кв. 2002 року на 24462 грн. та донараховано ПДВ за II кв. 2002 року у сумі 25752 грн.

-  в порушення п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону, підприємством віднесено до податкового кредиту ПДВ у сумі - 21374,82 грн., яка в ході зустрічної перевірки виявилася не підтвердженою належними документами, внаслідок чого зменшено заявлена до відшкодування сума ПДВ за квітень 2003 року - на 13226 грн.. за травень 2003 року - на 529,92 грн., за червень 2003 року - 2856,90 грн.

            ДПІ в м. Ірпіні було встановлено, що згідно даних декларації з ПДВ, поданої ТОВ «Завод Ізоляції» до податкової інспекції за II квартал 2002 року.:

-     сума ПДВ з операцій, що оподатковуються за ставкою 20 % - 45753,0;

-     експортні операції, що оподатковуються за ставкою 0 % - 217698,0 грн.;

-     коригування ПДВ на основі попередніх звітних періодів - 1809,0 грн.;

-     усього податкових зобов'язань по ПДВ - 41944,0 грн.;

-     дозволений податковий кредит по ПДВ - 66406,0 грн.

              Сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету зарахуванням в рахунок платежів з ПДВ - 24462,0 грн.

              Також перевіркою встановлено, що за період квітень, травень, червень 2003 року позивачем заявлено до відшкодування 21375,82 грн. ПДВ.

                За наслідками згаданої вище перевірки складено акт від 16.08.2004 № 303/23-2/31414031.

                Саме на підставі даного акту 18.08.2004 року відповідачем і було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002532310/0/10254, яким позивачеві відповідно до п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено податкове зобов'язання за порушення вимог п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону зі сплати податку на додану вартість загалом на суму 38628 грн., з яких 25752 грн. - основний платіж та 12876 грн. - штрафні санкції, та податкове повідомлення-рішення № 0002522310/0/10255, яким позивачеві зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ за другий квартал 2002 року в сумі - 24462 грн., квітень 2003 року - 13226 грн.. травень 2003 року - 5291,92 грн., червень 2003 року - 2856,90 грн.

               Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0002532310/0/10254   від   18.08.2004 року,   позивач   в   порядку   адміністративного   оскарження оскаржив його до ДПІ у м. Ірпінь Київської області на підставі п.п. 5.2.2 п. 5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

                Рішенням про результати розгляду скарги від 22.10.2004 року за № 13582/10/10-0 ДПІ м. Ірпінь залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0002532310/0/10254 від 18.08.2004 року, а скаргу - без задоволення.

                 На підставі зазначеного рішення ДПІ у м. Ірпінь винесено податкове повідомлення-рішення № 0002532310/1 від 27.10.2004 року, яким позивачу відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 38628 грн. з яких 25752 грн. основний платіж та 12876 грн. - штрафні санкції.

               Виходячи з положень п. 1.7 статті 1 Закону, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

               Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду (Закон у редакції, чинній на момент проведення перевірки).

              Приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.

               З матеріалів справи також вбачається, що податковий кредит в загальній сумі 71588,82 грн. ТОВ «Завод Ізоляції» сформовано по взаємовідносинах з ЗАТ «Будтехсервіс» та ТОВ «ЕКСО» за період II квартал 2002 року, березень, квітень, травень, червень 2003 року.

            Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

             При проведенні позапланової документальної перевірки з питання правильності заявленої до відшкодування суми ПДВ з бюджету, актом від 23.05.2003 року №128/23-4/05/31414031, встановлено що основною причиною виникнення від'ємного значення чистої суми зобов'язань з ПДВ є придбання товарів (робіт, послуг) у ЗАТ «Будтехсервіс» та ТОВ «ЕКСО».

              З метою підтвердження правомірності віднесення сум ПДВ (50214,00 грн.) до складу податкового кредиту у II кварталі 2002 року, ДПІ в м. Ірпіні був направлений запит (№ 4267/7/23-4/280 від 20.05.2003 року) про проведення зустрічної перевірки ЗАТ «Будтехсервіс», і/к: 31086816, м. Київ до ДПІ у Печерському районі м. Києва з питань підтвердження взаємовідносин ТОВ «Завод Ізоляції» із ЗАТ «Будтехсервіс» по придбанню товарів (робіт, послуг).

              Листом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.07.2004 року № 8648/7/23-1010 надана відповідь про те, що провести зустрічну перевірку ЗАТ «Будтехсервіс» неможливо, у зв'язку з тим, що підприємство на даний час не звітує до ДПІ в Печерському районі м. Києва, місцезнаходження не встановлено. Останній звіт був наданий за січень 2003 року.

             Крім того, з метою підтвердження правомірності віднесення сум ПДВ (21375,82 грн.) до складу податкового кредиту у квітні, травні, червні 2003 року, відповідачем був направлений запит про проведення зустрічної перевірки ТОВ «ЕКСО» до ДПІ У Голосіївському районі м. Києва з питань підтвердження взаємовідносин ТОВ «Завод Ізоляції» із ТОВ «ЕКСО» по придбанню товарів (робіт, послуг). На що отримано відповідь від 05.07.2004р. №5988/7/23-902, згідно якої ТОВ «ЕКСО» остання звітність подана за грудень 2003 року без показників фінансово-господарської діяльності.

              За результатом розгляду акту перевірки № 303/23-2/31414031 від 16.08.2004 року ДПІ в м. Ірпіні прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002532310/0/10254 від 18.08.2004 року, яким ТОВ «Завод ізоляції» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38628,00 грн. (основний платіж - 25752,00 грн., штрафні санкції - 12876,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0002522310/0/10255 від 18.08.2004 року, яким ТОВ «Завод ізоляції» зменшено суму ПДВ, заявленої до відшкодування на 21374,82 грн.

           Таким чином судова колегія не може не погодитися з доводами апелянта, що висновок Господарського суду Київської області про те, що зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ є безпідставним, оскільки податковий кредит повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, податкові накладні були та є дійсними, виписані платником податку на додану вартість, їх недійсність не була підтверджена жодним рішенням суду, а інших випадків неприйняття податкових накладних до уваги із Закону України «Про податок на додану вартість» дійсно не вбачається.

              Також правомірними є посилання відповідача на те, що зазначений висновок господарського суду суперечить Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого наказом ДПА України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04.08.2004 року за № 971/9570 (далі - Порядок), відповідно до якого обов'язковою умовою прийняття рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість, а отже і включення сум до податкового кредиту с виконання вимог Державної податкової адміністрації України щодо проведення зустрічних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності. року

           Колегія суддів приходить до однозначного висновку, що суму податкового кредиту ТОВ «Завод ізоляції» не підтверджено зустрічними перевірками, чим порушено вимоги Порядку, за результатами розгляду акту перевірки № 303/23-2/31414031 від 16.08.2004 року, ДПІ в м. Ірпіні правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002532310/0/10254 та  № 0002532310/0/10255 від 18.08.2004 року.

             Підпунктом 5.2.5 п.5.2 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено право оскарження до суду рішення про нарахування податкового зобов'язання. Відповідно до вимог п.5 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року. № 253 (у редакції наказу від 27.05.2003р. № 247), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 11.06.2003 року за № 467/7788. Тобто, податкове повідомлення-рішення № 0002532310/1 від 27.10.2004 року, направлене позивачу з метою доведення граничного строку сплати і не є рішенням про нарахування податкового зобов'язання. Воно сформоване на підставі рішення ДШ в м. Ірпіні про результати розгляду скарги і призначене лише для доведення нових термінів сплати раніше встановленого зобов'язання і не є актом ненормативного характеру, що породжує права і обов'язки у платника податків, а отже і не може бути визнано недійсним господарським судом.

  За таких обставин, оцінюючи у сукупності добуті в судовому засіданні докази, суд першої інстанції повинен був встановити, що позовні вимоги суперечать нормам податкового законодавства, не  обґрунтовані на законі, а тому не можуть бути задоволені.

            Колегією суддів встановлено, що сума податкового кредиту ТОВ «Завод ізоляції» не підтверджена зустрічними перевірками, а відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Позапланова документальна перевірка ТОВ «Завод ізоляції» проведено за результатами зустрічних перевірок за II кв. 2002 року та за березень, квітень, травень та червень 2003 року згідно вимог п. 3 «а» Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» на підставі посвідчення № 940 від 11.08.2004 року, як це передбачено п.2.8 Порядку взаємодії між підрозділами органів ДПС України при організації документальних перевірок юридичних осіб, затвердженого Наказом ДПА України № 187 від 1.04.2004 року.

З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції неправомірно задоволено позовні вимоги.

            Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

             Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У відповідності до вимог законодавства, податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень довела правомірність прийнятих нею рішень, на підставі яких заявлено позов, а отже вони не підлягають скасуванню.                   

         Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.         

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови Господарського суду Київської області від 09.10.2007 року та постановлення нової, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Завод Ізоляції» слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, 

п  о  с  т  а  н  о  в  и  л  а:

            Апеляційну скаргу Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції – задовольнити.

             Постанову Господарського суду Київської області від 09.10.2007 року – скасувати.

             Постановити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод ізоляції» до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції  про визнання не чинним податкових повідомлень – рішень – відмовити.

            Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:  

Судді: