№ 29492437, 15.02.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/7267/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005161701 № 0005151701 від 30.10.2012 року , -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005161701 № 0005151701 від 30.10.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, а висновки акту невиїзної документальної перевірки необґрунтованими та безпідставними і такими, що не базуються на нормах податкового законодавства та бухгалтерського обліку підприємства.

Представник відповідача в ході розгляду справи не погоджується з доводами позивача, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі службового посвідчення серії УОД № 0435365, виданого ДПІ у Київському районі м.Одеси від 24.03.2008 р. старшим державним податковим ревізором-інспектором - Лабанда Вікторією Валерієвною, інспектором податкової служби ІІ рангу відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби - та на підставі рішення керівника ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області, оформленого наказом від 04.10.2012 року № 522-п, та відповідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.78.1, ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2011 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період травень-липень 2011 року; з урахуванням матеріалів невиїзної документальної позапланової документальної перевірки «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон» ( кодза ЄДРПОУ 37156815) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 рік по 30.09.2011» (акти від 10.02.2012 року та від 14.11.2011 року № 1812/236-37156815), з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ПП «Арикон» код за ЄДРПОУ 37156815 у травні, червні, липні 2011 року.

Перевірка проводилась з 04.04.2012 р. по 10.10.2012 року.

За наслідками зазначеної перевірки був складений Акт про результати позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 і.п.н.2931422362 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Арикон» код за ЄДРПОУ 37156815 за період з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року від 17.10.2012 року № 1767/17-01/2931422362/84.

В ході перевірки встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 об'єктів, що підпадають під визначення ст. 177.2, ст. 185, 188, 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 VІ (з наступними змінами) за травень, червень та липень 2011 року з відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Арикон» код за ЄДРПОУ 37156815.; в порушення ст. 185, п. 188.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198., ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 VІ (з наступними змінами), що привело до заниження ФОП ОСОБА_1 суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість, в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту, на загальну суму 69 621, 73 грн., у т.ч.: в травні 2011 року на суму ПДВ - 14518, 48 грн.; в червні 2011 року на суму ПДВ - 28769, 92 грн.; в липні 2011 р. на суму ПДВ - 26333, 33 грн.; п. 138.2, п. 138, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 VІ (з наступними змінами), ФОП ОСОБА_1 було занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2011 рік ( з урахуванням п. 167.1 ст. 67 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 VІ (з наступними змінами) на 58017, 60 грн.

На підставі акту перевірки від 17.10.2012 року № 1767/17-01/2931422362/84 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005151701 від 30.10.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 72 522 , 00 грн., в тому числі за основним платежем - 58017, 60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 504, 40 грн. та податкове повідомлення-рішення від 30.10.2012 року № 0005161701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 76 206, 06 грн., з яких 69621, 73 грн. за основним платежем, за штрафними (фінансовими) санкціями 6584, 33 грн.

Не погодившись із прийнятим ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби податковими повідомленнями-рішеннями 17.09.2012 року № 0001572250 та від 30.10.2012 року № 0001832250 позивач звернувся до суду з метою їх оскарження.

Проаналізувавши матеріал справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Висновки перевірки податкового органу ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою було встановлено, що податковий кредит позивачем сформовано в тому числі за рахунок операцій з придбання товарів з ПП «Арикон» у травні, червні, липні 2011 року на суму загальну суму ПДВ - 69621 грн.

Крім того, як вбачається із акту перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідно наданих до перевірки документів та наданого пояснення ( вх. № 20488/13 від 03.10.2012 року.) до складу валових витрат включила витрати пов'язані зі сплатою за товари ПП «Арикон» у розмірі -348108, 67 грн.

В своєму акті перевірки ДПІ у Київському районі м.Одеси посилається на отримані електронні копії актів від 10.02.2012 року № 324/236-37156815, від 14.11.2011 року № 1812/236-37156815 Алчевської ОДПІ Луганської області.

Так, по результатам позапланової перевірки ПП «Арикон» (код за ЄДРПОУ 37156815) встановлено, що господарські операції між ПП «Арикон» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. Таким чином, з огляду на зазначене, встановлена відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині закупівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робі в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

Таким чином, відповідно до висновків по результатам позапланової перевірки ПП «Арикон» встановлено порушення п. 44.1, п.44.6 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, п.3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV, п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», зі змінами та доповненнями, п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 «Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», п. 3.1, п. 4.1, п. 8 розділу ІІІ п. 3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.11 № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» встановлено відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього в сумі 66 195 914 грн.

З урахуванням викладеного, ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби був зроблений висновок про те, що податкові зобов'язання на суму - 66 195 914 грн., які проведені на нікчемного правочину, у відповідності до п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Розділу V «Податок на додану вартість» підлягають коригуванню (зменшенню), у т.ч. по контрагенту - покупцю ФОП ОСОБА_1: в травні 2011 р. на суму ПДВ - 14518, 48 грн., в червні 2011 р. на суму на суму ПДВ - 28769, 92 грн., в липні 2011 року на суму ПДВ - 26333, 33 грн.

Суд не погоджується із висновками відповідача, відображеними в Акті перевірки від 17.10.2012 року № 1767/17-01/2931422362/84, з огляду на наступне.

Так судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 ( Покупець) в особі ОСОБА_1, що діяла на підставі свідоцтва про державну реєстрацію з одного боку та ПП «Арикон» (Продавець) в особі директора Гарматько О.В., що діяв на підставі статуту, з іншого боку, був укладений договір купівлі-продажу товарів № 7 від 01.05.2011 року, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує продовольчі товари, Продавець передає, а Покупець приймає Товари згідно видаткових накладних, в яких зафіксовані кількість та якість Товарів, видаткові накладні є невід'ємною ( т.1, а.с.207-208).

В підтвердження виконання сторонами умов договорів, позивачем були надані копії видаткових накладних (т.1 а.с.201-221), податкових накладних (т.1 а.с.222 - 234).

В підтвердження належного розрахунку між сторонами внаслідок виконання умов договору позивачем були надані копії виписок по рахунку ( т. 1 а.с.243-253).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентом господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI.

Всупереч зазначеним висновкам відповідача, позивач надав первинні документи, в тому числі податкові накладні, які в повному обсязі відображають та підтверджують правомірність формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_1

В межах зазначеного правочину, між позивачем та контрагентом були здійсненні господарські операції, що підтверджується належними копіями первинних документів.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), встановлено, що: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів- дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг- дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п.198.1ст198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 138. 2 с. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені у абзацах першому та другому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті.

Згідно п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що в Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Таким чином, суд, дослідивши надані позивачем в ході судового розгляду податкові та видаткові накладні прийшов до висновку, що зазначені первинні документи мають всі необхідні реквізити, встановлені чинним законодавствам з питань бухгалтерського обліку та відповідають у повному обсязі вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того на підтвердження виконання умов договору між сторонами та отримання ФОП ОСОБА_1 товарів згідно накладних, позивачем були надані копії договорів та первинних документів з ДП «Клінічний санаторій ім. Горького», які підтверджують подальшу реалізацію товарів, отриманих від ПП «Арикон».

З огляду на викладене, судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та фактів щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що Акт Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 10.02.2012 № 324/326-37156815 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.11 року по 30.09.11 року, на який в свою чергу посилається ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС в своєму Акті, був скасований постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 року.

Відповідно до п. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені під час судового розгляду обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2012 року № 0001572250 та від 30.10.2012 року № 0001832250 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість висновків акту перевірки, прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду законність винесених ним податкових повідомлень-рішень від № 0005161701 № 0005151701 від 30.10.2012 року.

Відтак, при проведені документальної невиїзної позапланової перевірки позивача відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо порушення позивачем чинного законодавства України, а висновки акту перевірки необґрунтованими, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом необхідно скасувати.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог і вони часткового задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005161701 № 0005151701 від 30.10.2012 року - задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005161701 № 0005151701 від 30.10.2012 року, прийняті Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови був виготовлений та підписаний суддею 15.02.2013 року.

Суддя О.В. Колесниченко

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005161701 № 0005151701 від 30.10.2012 року, прийняті Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби

15 лютого 2013 року.