Постановление суда № 29459236, 07.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 року м. Київ К-19774/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано -Франківську на постанову Івано -Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2009 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010

у справі № 2а-1634/08/0970

за позовом Прокурора м. Івано -Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Івано -Франківську

до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Івано - Франківської міської ради

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Івано -Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Івано -Франківську звернувся до Івано -Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління житлово-комунального господарства в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення -рішення.

Постановою Івано -Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2009 в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010 постанову Івано -Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2009 скасовано, позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, Державна податкова інспекція у м. Івано -Франківську оскаржила їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Івано -Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2009 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Державною податковою інспекцією у м. Івано -Франківську проведена перевірка відповідача щодо своєчасності і повноти сплати в бюджет податків, зборів та інших обов'язкових платежів та складено акт № 98/26-2-30016664 від 05.02.2004.

Перевіркою виявлено порушення відповідачем вимог Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно поданих декларацій та розрахунків по податку на землю у відповідача виник податковий борг.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що

за відповідачем рахується узгоджена сума податкового боргу, що підтверджується копіями корінців податкових повідомлень -рішень форми «Ш»та копією акту перевірки. Вказані податкові повідомлення -рішення форми «Ш», відповідач отримав та не оскаржував, тому вони є узгодженими.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення -рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що нараховані відповідачу суми штрафу є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тому, відповідно до пп. 1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є сумою податкового боргу, яка підлягає до стягнення.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф в розмірах, визначених цим пунктом.

Платник податків сплачує штраф відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 -17.1.6 цього пункту.

Відповідно до п.3.1.1 ст. З Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо того, що податковим органом доведено обґрунтованість стягнення з відповідача заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами в сумі 13830,12.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, стосовно того, що сума податкової заборгованості Орендного підприємства «Готель-Прикарпаття», яка рахувалась за ним до 05.06.2002 року не є податковим боргом відповідача, оскільки документально не підтверджено припинення юридичної особи ОП «Готель «Прикарпаття», з складанням відповідних документів з визначенням правонаступників та дня внесення до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців запису про її припинення.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України проходить до висновку, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську на постанову Івано -Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2009 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010 у справі № 2а-1634/08/0970 слід відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано -Франківську відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010 у справі № 2а-1634/08/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко