Постановление суда № 29437858, 14.02.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2518/1804/2012 провадження № 11/795/115/2013 Головуючий у І інстанції Павленко О. В. Категорія - ст. 191 ч. 1 КК України. Доповідач Мельниченко Ю. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіМельниченка Ю. В. суддів - Баглая І.П., Лазоренка М.І.

з участю прокурора - Надточій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2012 року , -

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка та мешканка АДРЕСА_1, вдова, не працююча, раніше не судима,

- засуджена за ст. 191 ч. 1 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей строком на 2 роки.

Стягнуто із засудженої ОСОБА_2 на користь Ріпкинського сільського споживчого товариства 15 024 грн. 89 коп. в рахунок відшкодування завданих матеріальних збитків.

Вироком суду ОСОБА_2 визнана винною і засуджена за те, що працюючи на посаді продавця ІІІ розряду у магазині № 27 та кафетерії „Зодіак" Ріпкинського ССТ, що розташований по вул. Леніна, 7 в смт. Замглай, Ріпкинського району Чернігівської області, являючись матеріально-відповідальною особою, в проміжок часу з 03 березня 2012 року по 08 червня 2012 року здійснила привласнення ввірених їй товарно-матеріальних цінностей в магазині № 27 на суму 9 232 грн. 44 коп., та в кафетерії „Зодіак" на суму 5 792 грн. 45 коп., заподіявши матеріальні збитки Ріпкинському ССТ на загальну суму 15 024 грн. 89 коп.

Не погоджуючись з даним вироком суду, засуджена ОСОБА_2 подала апеляцію, в якій не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію своїх дій просить вирок суду змінити та застосувати до неї ст. 75 КК України, звільнивши від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, оскільки вважає призначене покарання занадто суворим. Вважає, що призначаючи покарання суд не в повній мірі врахував її щире каяття, активне сприяння у розкритті даного злочину те, що вона вчинила злочин внаслідок збігу тяжких особистих обставин, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має постійне місце проживання за яким позитивно характеризується та на її утриманні знаходиться батько похилого віку із незадовільним станом здоров'я, який потребує стороннього догляду.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, а подану апеляцію засудженої безпідставною, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені в апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає, і таке рішення ґрунтує наступним.

Висновок суду про доведеність вини засудженої ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду, достовірність якого ніким з учасників процесу не оспорюється.

Дії засудженої ОСОБА_2 за ст. 191 ч. 1 КК України судом кваліфіковано вірно.

Доводи засудженої ОСОБА_2 про те, що суд призначив їй занадто суворе покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі засудженої, позбавлені підстав.

При обранні виду і строку покарання засудженій ОСОБА_2, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України призначив його враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, з врахуванням обставин, що пом'якшують покарання, в тому числі і тих на які посилається засуджена в поданій апеляції, а також ту обставину, що остання завдані збитки не відшкодувала та навіть не намагалася цього зробити, і обґрунтовано прийшов до висновку про призначення покарання засудженій у виді обмеження волі і те, що виключно реальне відбування покарання сприятиме її виправленню та перевихованню, з чим погоджується і апеляційний суд і підстав для задоволення апеляції не знаходить.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи та її розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо засудженої судового рішення не встановлено.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України в редакції (1960 року) колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

СУДДІ:

Ю.В. Мельниченко І.П. Баглай М.І. Лазоренко