Постановление суда № 29362287, 05.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2013 р. м. Київ К-33697/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року

у справі № 2а-26580/09/1270

за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську,

за участю Прокуратури Луганської області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року, позов Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»(позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00003108021/0 від 30 вересня 2009 року в частині визначення ЛМКП «Теплокомуненерго»суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 21 311 296,00 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 914 705,50 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЛМКП «Теплокомуненерго»витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ЛМКП «Теплокомуненерго»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 732/08-4/24047779 від 17 вересня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00003108021/0 від 30 вересня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 30 312 194,50 грн. (21 368 758,00 грн. -основний платіж, 8 943 436,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем пункту 10.1 статті 10, статті 15, пункту 16.2 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним користуванням пільгою з податку на прибуток в 2007 та 2008 роках, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 21 311 296,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що позивач є комунальним підприємством та належить до комунальної форми власності територіальної громади м. Луганська в особі Луганської міської ради.

При цьому, Луганською міською радою прийнято рішення № 13/2 від 26 лютого 2007 року «Про внесення змін до міського бюджету на 2007 рік», яким звільнено позивача від сплати податку на прибуток в 2007 році в повному обсязі.

В подальшому, Луганською міською радою прийнято рішення № 28/4 від 25 січня 2008 року «Про внесення змін до міського бюджету на 2008 рік», яким звільнено підприємство від сплати податку на прибуток в період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 50 відсотків, а також № 36/1 від 24 червня 2008 «Про внесення змін до міського бюджету на 2008 рік», яким звільнено позивача від сплати податку на прибуток в період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 99 відсотків.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Статтею 15 Закону № 334/94-ВР передбачено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно з пунктом 15 статті 69 Бюджетного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин) податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування»(в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі -Закон № 1251-XII) Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Частиною 2 статті 42 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та частиною 2 статті 38 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»передбачено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, селищних та сільських рад.

В резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 16 лютого 2010 року № 5-рп/2010 викладено думку про те, що положення частини 2 статті 1 Закону № 1251-XII та статті 15 Закону № 334/94-ВР у системному зв'язку з положеннями статей 5, 7, 8, 67, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 Бюджетного кодексу України, статей 16, 61, 62, 63, 66 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»треба розуміти так, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі частини 2 статті 1 Закону № 1251-XII встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Федоров М.О.