Постановление суда № 29362107, 05.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2013 р. м. Київ К-32404/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя СуддіМуравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову та ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.12.2007 року Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2009 рокуу справі№ 28/291-А (22-а-17950/08) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УкрПромПак» доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києвапровизнання недійсним акта перевірки та податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду м. Києва від 13.12.2007 року у справі № 28/291-А (22-а-17950/08), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2009 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000282307/0 від 27.03.2007 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1 269 145,37 грн., з яких 703 096,76 грн. - основний платіж, 566 048,61 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000262307/0 від 27.03.2007р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 124 948,82 грн., з яких 562 474,41 грн. - основний платіж, 562 474,41 грн. - штрафні (фінансові) санкції. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову та прийняти нову постанову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 1.20.1, 1.20.2 п. 1.20 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, пп. пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

У зв'язку з неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва виїзної планової перевірки дотримання ТОВ «УкрПромПак»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.07.2003 року по 30.06.2006 року складено акт № 180-7-23-32528948 від 21.03.2007 року, яким зафіксовано порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2004 рік в сумі 4 166,67грн., за 2005 рік в сумі 10 000,00 грн., за І півріччя 2006 року в сумі 703 096,76 грн., в тому числі за І квартал 2006 року в сумі 35 641,06 грн.; п. 1.8 ст. 1, пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. пп.7.7.1, 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.7, п. 5.10 ст. 5 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за 2004 рік на суму 3 575,33 грн., за 2005 рік на суму 946,33 грн., та за 2006 рік на суму 570 477,41 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 27.03.2007 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000282307/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 293 028,05 грн., у тому числі основний платіж -717 263,43 грн. та штрафні (фінансові) санкції -575 791,62 грн.; № 0000262307/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 147 737,31 грн., у тому числі основний платіж -574 999,07 грн., та штрафні (фінансові) санкції -572 738,24 грн.

Податковий орган дійшов висновку про реалізацію позивачем природного газу ТОВ «Луксор»по договорам, вказаним в акті перевірки, за ціною нижчою ніж звичайні ціни. В зв'язку з чим, на думку податкового органу, позивач в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занизив валовий дохід та в порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»занизив податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що засновник ТОВ «УкрПромПак»громадянин України ОСОБА_4, якому належить частка у статутному фонді позивача у розмірі 20,5%, одночасно є засновником ТОВ «Луксор»та володіє часткою статутного фонду останнього у розмірі 60%, а отже, зазначені підприємства є пов'язаними особами в розумінні Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»та на них розповсюджуються обмеження, встановлені пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з тим суди дійшли висновку, що визначення відповідачем рівня звичайних цін для операцій з реалізації позивачем природного газу ТОВ «Луксор»у відповідних періодах на рівні цін однієї операції з продажу природного газу ТОВ «Компанія «Укрпромресурс», а також вартості газу, що її сплачував позивач на користь ТОВ «Луксор»за договором № 23/03/06-0, є необґрунтованим, оскільки податковим органом не доведено здійснення дослідження інші аналогічних операцій, співставлення їх цінової політики, порівняння характеристик реалізуємого товару, дослідження ринку, матеріали справи доказів звернення відповідача до компетентних органів про отримання інформації щодо рівня цін на спірний товар у відповідні періоди, їх зміну, коливання в сторону збільшення чи зменшення та ін. не містять.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Виконуючи зазначену норму закону, при розрахунку зобов'язань по податку на додану вартість визначаючи базу оподаткування позивач виходив з договірної вартості товару.

В порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено того, що зазначена ціна не відповідає звичайній.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновки відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в березні-червні 2006 року на суму розміром 562 477,00грн. у зв'язку з реалізацією пов'язаній особі ТОВ «Луксор»природного газу за цінами нижче за звичайні.

Оскільки судами не встановлено порушення податкового законодавства, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими документами, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що подальше використання позивачем отриманих від ТОВ «Компанія Енергія»за актом № 0000002 по договору № 266/10/05-п інформаційних послуг у його господарській діяльності не підтверджується документально, а самі витрати не підтверджуються належними розрахунковими та платіжними документами, колегія суддів погоджується з висновком про те, що віднесення платником вказаних витрат у четвертому кварталі 2004 року в сумі 16 666,67 грн. до складу валових є необґрунтованим.

З аналогічних підстав правомірним є висновок податкового органу про безпідставність віднесення до складу валових витрат у четвертому кварталі 2005 року витрат на маркетингові послуги, отримані від ТОВ «Торговий дім «Укрбіомедскло»за договором № 08/01-п в розмірі 40 000,00 грн.

Враховуючи безпідставність віднесення до валових витрат сум, сплачених за договорами із зазначеними контрагентами та положення пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість в листопаді 2004 року на 3 333,33 грн. та в лютому 2006 року на 8 000,00 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові про скасування акта перевірки, оскільки останній є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки, та не порушує права платника.

Доводи касаційної скарги щодо здійснення реалізації природного газу за ціною нижчою ніж звичайні ціни викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 13.12.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2009 року справі № 28/291-А (22-а-17950/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак