Постановление суда № 29362048, 11.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року м. Київ К-57470/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2009

по справі № 2а-7171/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армліт-Донбасс"

до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2009, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним податкове повідомлення-рішення №0000062330/0 від 16.04.2009 про зменшення ТОВ "Армліт-Донбасс" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за липень 2008 року на 54103грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення -без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача з питань правових відносин з ТОВ «Векта» за період з 01.06.2008 по 31.07.2008, складений акт від 15.11.2006 № 1299/23-6/33013100, в якому зафіксовано порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2 «а» п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), а саме: до складу податкового кредиту у червні 2008 року включена сума ПДВ -по ТОВ «Векта», яка не підтверджена перевіркою до виробника, в результаті чого завищено податковий кредит за червень 2008 року та бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок за липень 2008 року у розмірі 54103 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №942/23-3/31649644 від 14.04.2009, яким позивачу згідно підпункту "б" п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року на 54103 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4).

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ).

Факт здійснення позивачем господарської операції з ТОВ "Векта" підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними накладними, товарно-транспортними накладними, належними податковими накладними

Зокрема, факт отримання позивачем продукції від ТОВ "Векта" та сплати позивачем суми податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальнику ТОВ "Векта" був встановлений під час проведення перевірки, що засвідчується актом перевірки та відповідачем не оспорюється.

Також, з акта перевірки вбачається, що податковими органами було проведено перевірку ТОВ "Векта" з питань правових відносин з позивачем, при здійсненні якої порушень не встановлено, але встановлено, що останній є посередником.

Доводи відповідача про неможливість проведення перевірки ПП "Укрпромтехнологія", судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку не поставлене в залежність від проведення або непроведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Крім того, порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість" контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль