№ 29322937, 08.02.2013, Єнакіївський міський суд Донецької області

08.02.2013 Справа № 0517/13720/2012

№ провадження: 2-а/230/17/2013

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 лютого 2013 року Єнакіївський міський суд Донецької області у складі: судді Ференчук О.В., при секретарі Радько Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Єнакієве адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакієвської міської ради про стягнення заборгованості по неотриманій компенсації,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області про стягнення заборгованості по недотриманій компенсації внаслідок встановлення ІІІ групи інвалідності .

В обґрунтування своїх позовних вимог він посилався на ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої він має право на одноразову компенсаційну виплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат.

Позивач зазначив, що внаслідок захворювань, повязаних з участю в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 20 лютого 2012 року йому була встановлена ІІІ група інвалідності. У зв'язку з цим Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області йому нарахувало і сплатило 189 грн. 60 коп. А повинно було нарахувати і сплатити 32190 грн. і тому він просить стягнути недоотриману суму компенсації в розмірі32000,40 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги.

Відповідач представник Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецькій області із адміністративним позовом не погодився. В обґрунтування своїх заперечень посилався на ст. 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає, що витрати, пов'язані з реалізацією цього закону фінансуються за рахунок державного бюджету. Також вказав, що 12 липня 2005 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 562 про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали в наслідок чорнобильської катастрофи, в якій були встановлені нові розмірі компенсаційних виплат.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне:

ОСОБА_2 має статус інваліда ІІІ групи, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено посвідченням А № 149965 (1 категорія), виданим 17 жовтня 2011 року. Позивач як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії отримав компенсацію при встановленні 3-ї групи інвалідності в розмірі 189,60 грн., встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року.

Однак, позивач, вважаючи неправомірною відмову УПСЗН виплатити належну суму компенсації та не погодившись із розмірами вказаних допоміг, звернувся до відповідача заявою про виплату компенсації належними йому до виплати відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року. Позивачу дана відповідь про виплату компенсації з підстав того, що як базу для нарахування сум допомоги відповідач використовував наведене вище положення Постанови Кабінету Міністрів України. Вказана відповідь стала підставою для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Право на компенсацію, а також її розмір встановлено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Встановлений законом розмір допомоги не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно-правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади), оскільки ст. 22 Конституції України прямо це забороняє.

Відповідач, керуючись постановою Кабінету Міністрів України, якою фактично зменшено розмір допомоги, порушив ст. 113 ч.3 Конституції України. Таким чином, відбулося значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо відповідної категорії громадян, а саме звуження обсягу права позивачки на спірну допомогу.

У відповідності із ст. 9 КАСУ в разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акту Конституції або закону України, суд повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, право ОСОБА_1 на спірну виплату прямо встановлено Конституцією України та Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, вказане право гарантовано ст.17 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також гарантований і розмір спірної соціальної допомоги. До цього ж, в ч. І ст.17 закону зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Тобто при виплаті спірної компенсації Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області повинно було керуватися ст. 48 спеціального закону, а саме Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, виплаті підлягає компенсація у розмірі 32000,40 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 11, 69, 71, 159, 161, 162 КАС України, Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області про стягнення заборгованості по недотриманій компенсації задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Єнакієвської міської ради Донецької області суму компенсації у розмірі 32000 (тридцять дві тисячі) грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя О.В. Ференчук