Решение № 29316828, 31.01.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 212/2337/2012

Провадження № 2/127/1073/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2013 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишен С. А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя; зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позов мотивовано тим, що 25.01.2005 року між сторонами був зареєстрований шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис №92. Під час шлюбних відносин у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

14.05.2010 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Позивач зазначає, що під час перебування із відповідачем у шлюбі ними спільно був придбаний автомобіль Mitsubishi Lancer 2.0.1 державні номерні знаки АВ0450АХ, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер JMYSTCY4A8U0044 загальною вартістю 151500гривень.

Кошти в розмірі 50500 гривень на купівлю автомобіля їм дав батько позивача ОСОБА_4, інші кошти вони взяли в кредит, уклавши із АКБ «Форум» 11.04.2008 року кредитний договір №0078/08/20А. Договір був укладений ОСОБА_2, позивач написала заяву про те, що не заперечує проти отримання чоловіком кредиту в розмірі 20000 доларів США під 12% річних на 84 місяці.

Також за час шлюбних відносин сторонами як подружжям було придбано наступне майно: кухонна стінка вартістю 6000 гривень, яка залишилась в будинку №27 по

вул. Каховського у відповідача ОСОБА_2; стіл вартістю 1200 гривень, стільці вартістю 480 гривень, шафа - купе вартістю 5000 гривень, ліжко з двома тумбочками вартістю 4600 гривень, матрац на ліжко ортопедичний вартістю 2750 гривень, плита газова « Indesit » вартістю 3200 гривень, витяжка кухонна вартістю 500 гривень, стінні шпалери 7 рулонів по 220 гривень на загальну суму 1540 гривень. Загальна вартість придбаного за час шлюбу майна, як подружжя становить 25 270 гривень і усе майно залишилось в будинку № 27 по вул. Каховського у відповідача ОСОБА_2

За час шлюбних відносин з відповідачем батьком позивача ОСОБА_4, особисто доньці було придбано та подаровано наступне майно: холодильник WHIRLPOOL вартістю 2499,17 гривень, пральну машину LG вартістю 1165,83 гривні, вставленно пластикові вікна в будинку № 27 по вул. Каховського, що належить сім'ї ОСОБА_2 на суму 15984 гривень, телевізор Samsunq LE-26R81В вартістю 3220 гривень, кухонний комбайн «Braun» ТІП 3202 вартістю 900 гривень. Також в зв'язку з ремонтом в будинку № 27 по вул. Каховського в м. Вінниці батько позивача за власні кошти оплатив сантехніку на суму 1960 гривень згідно товарного чеку від березня 2005 року, метал на загальну суму 1580 гривень. Також батько для позивача придбав дублянку синього кольору вартістю 2000 гривень, дублянку голубого кольору вартістю 4000 гривень, дублянку малинового кольору двохстороння - шуба вартістю 2875

гривень. Усі зазначені речі позивач вважає являються її особистою власністю, однак вони залишилися у відповідача та він їх їй не повертає.

Окрім зазначеного у відповідача залишилися наступні особисті речі позивача: весільна обручка з жовтого металу вартістю 2500 гривень, браслет з жовтого металу ( золотий ) вагою 26 грам вартістю 3200 гривень, який був подарований ОСОБА_1 її батьком на день народження, коляска дитяча вартістю 3600 гривень, куплена особисто позивачем для сина у 2005 році за дитячі кошти, коляска літня - дитяча вартістю 1200 гривень, дитячий комод для дитячого одягу вартістю 1200 гривень.

Під час весілля 25 січня 2005 року батько позивачки подарував їй 10000

доларів США, які після весілля забрав відповідач ОСОБА_2 та 3000 гривень витратив на погашення боргу за комунальні послуги по будинку № 27. Каховського м. Вінниці, який належить сім'ї ОСОБА_2, 7000 доларів США витратив на оформлення спадщини на будинок від дідуся до його матері ОСОБА_5.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_2 25250 гривень половина суми сплаченого першого внеску за автомобіль, 26744 гривень кошти за погашення тіла кредиту та відсотків, 12635 гривень вартість майна, яке було придбане під час шлюбу та залишилося у відповідача, 50000 гривень кошти подаровані позивачу її батьком, 19542 гривень кошти витрачені батьком позивача для ремонту будинку №27 по вул. Каховського в м. Вінниці, 2500 гривень та 3000 гривень судові витрати. Також позивач просить зобовязати позивача повернути їй майно, перелічене в позові, що являється її особистою власністю.

ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що за час спільного проживання із ОСОБА_1 ними було придбано наступне майно: пральна машина «LG» - 3000 гривень, кухонний комбайн «Ровента» - 600 гривень, телевізор «32 Самсунг» - 3000 гривень, телевізор « 41 Тошіба» плазмений 8000 гривень, ноутбук 2Тошиба» - 4000 гривень, мякий куточок 5000 гривень, посуд (кухонний набір каструль та столовий) 1000 гривень, всього на суму 24600гривень. Усе перелічене майно ОСОБА_1 вивезла за адресою де вона проживає.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просить суд розділити майно, зазначене в позові та стягнути на його користь з ОСОБА_1 12300 гривень.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 первісні позовні вимоги підтримав, аргументуючи їх мотивами, викладеними в позові, заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог.

ОСОБА_2 та його представник зустрічні позовні вимоги підтримали, аргументуючи їх мотивами викладеними в зустрічному позові. Заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

При розгляді справи судом встановленні наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, а в ст. 10 ЦПК України, зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 25.01.2005 року між сторонами був зареєстрований шлюб відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, про що зроблено актовий запис за №92.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 14.05.2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, про що 27.07.2010 року в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №874, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії І-АМ №064317 (а.с. 8).

У відповідності до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежного від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, введення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина, чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України визначено способи та порядок поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме що майно, яке є обєктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

З позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що за час перебування із ОСОБА_2 в шлюбі, ними спільно було придбано наступне майно: кухонна стінка вартістю 6000 гривень,; стіл вартістю 1200 гривень, стільці вартістю 480 гривень, шафа - купе вартістю 5000 гривень, ліжко з двома тумбочками вартістю 4600 гривень, матрац на ліжко ортопедичний вартістю 2750 гривень, плита газова « Indesit » вартістю 3200 гривень, витяжка кухонна вартістю 500 гривень, стінні шпалери 7 рулонів по 220 гривень на загальну суму 1540 гривень. Загальна вартість придбаного за час шлюбу майна, як подружжя становить 25 270 гривень і усе майно залишилось в будинку № 27 по вул. Каховського у відповідача ОСОБА_2 також в позові зазначене особисте мано ОСОБА_1, яке вона просить повернути їй.

Відповідач по первісному позові ОСОБА_2 заперечував проти того, що він разом із ОСОБА_1 придбав перелічене вище майно, зазначив, що їх матеріальний сімейне становище не дозволяло їм придбати майно на суму 25270 гривень, в свою чергу зазначив про поділ зовсім іншого майна.

Як докази на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надала суду квитанцію до прибуткового касового ордера від 27.09.2005 року, у якій зазначено, що прийнято від ОСОБА_4 кошти на виконання договору доручення від 27.09.2005 року 9 (комплектів) метало пластикових конструкцій в розмірі 15984 гривень (а.с.118), видаткову накладну №000652 від 26.06.2005 року про придбання ОСОБА_4 холодильника WHIRLPOOL за ціною 2499,17 гривень та пральної машини LG за ціною 1165,83 гривень (а.с. 119). Також надані квитанції та товарні чеки про придбання ОСОБА_4 побутової техніки.

Зазначені докази суд розцінює критично, оскільки з них лише вбачається придбання ОСОБА_4 побутової техніки та будівельних матеріалів. Доказів того, що зазначене майно купувалося для ОСОБА_1 та було передано їй для сімейного використання, суду не надано.

11.04.2008 року між ОСОБА_2 та АКБ «Форум» був укладений кредитний договір №0078/08/20-А, згідно умов якого кредитор надав позичальнику кредит у сумі 20000 доларів США на придбання автомобіля марки MITSUBISHI, моделі «LANCER 2.0 1», 2008 року випуску, строком по 10.04.2015 року, зі сплатою 12% річних за користування кредитом.

ОСОБА_2 стверджує, що він вносив перший внесок за автомобіль в розмірі 10000 доларів США, позичивши дані кошти у своєї матері, на підтвердження чого надав суду копію розписки від 30.04.2008 року (а.с. 106), у якій зазначено, що ОСОБА_2 зобовязується повернути до 31.12.2011 року своїй матері ОСОБА_5 кошти, в розмірі 8500 євро, одержані ним 03.04.2008 року. Однак суд не приймає дану розписку як належний доказ, виходячи з того, що ОСОБА_5 являється матірю ОСОБА_2 та є зацікавленою особою при розгляді даного спору.

В свою чергу ОСОБА_1 зазначає, що саме її батько давав кошти для першого внеску за автомобіль. Свої доводи окрім власних пояснень, ОСОБА_1 доводила в судовому засіданні показами свого батька, який був допитаний в якості свідка. Однак дані покази суд розцінює критично, оскільки ОСОБА_4 являється батьком позивачки, і тому є зацікавленою особою.

На підтвердження своїх вимог та заперечень, належних та допустимих доказів сторонами суду не було надано.

Покази свідків, що були допитані під час розгляду справи по суті не приймаються судом як належні докази, оскільки під час дачі показів свідки путалися в своїх свідченнях, які були не конкретизовані, не логічні, суперечливі.

У ст. 57 ЦПК України зазначено, що доказами є будь які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Виходячи із положення ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку що сторонами, всупереч принципу змагальності судового процесу, не надано належних і допустимих доказів придбання ними майна за час шлюбу, зазначеного в первісному та зустрічному позовах і тому в задоволенні позовів слід відмовити.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 60, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57 60, 208, 212,213- 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовити.

В задовленні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовити.

Судові витрати залишити за сторонами.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

справа №212/2337/2012

2/127/1073/13

РІШЕНН

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

31.01.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцької О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя; зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовити.

В задовленні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовити.

Судові витрати залишити за сторонами.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: