Постановление суда № 29311383, 30.01.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/4684/12 30.01.2013 30.01.2013 30.01.2013

Справа № 22ц-784/18/13 Головуючий у 1-й інстанції Савін О.І.

Категорія 20 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Ухвала

Іменем України

30 січня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Вовненко Г.Ю.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Буренкової К.О.,

при секретарі Дубовій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 вересня 2012 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області

про

визнання недійсним договору купівлі - продажу,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, третю особу зазначив ПАТ КБ «ПриватБанк», службу у справах дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання недійсним договору купівлі - продажу.

Позивач зазначав, що йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1

У серпні 2007 року між ним та ОСОБА_3 було досягнуто домовленості про укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири з метою, щоб відповідач мав можливість отримати іпотечний кредит для будівництва будинку на малоповерховій забудові міста.

06 вересня 2007 року між ним та відповідачем був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу вказаної квартири. Однак, оскільки ОСОБА_3 не мав фактичного наміру купувати цю квартиру, тому гроші, які відповідач сплатив йому за придбання цієї квартири, він повернув відповідачу відразу як вони вийшли з кабінету нотаріуса. Крім того, позивач зазначав, що умови договору купівлі-продажу ними не були виконані, оскільки він залишився проживати в квартирі, сплачував комунальні послуги, зробив ремонт.

Посилаючись на те, що спірний договір є фіктивним, оскільки він був укладений без наміру створити будь-які правові наслідки для відповідача, позивач просив визнати його недійсним з підстав ст. 234 ЦК України та скасувати рішення про реєстрацію за відповідачем права власності на вказану квартиру.

Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20

вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невірну оцінку доказів судом та порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 12 жовтня 2005 року належала ОСОБА_2

06 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі - продажу вказаної квартири. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4

Із змісту п.3 оспорюваного договору видно, що продавець ОСОБА_2 отримав від покупця ОСОБА_3 гроші за продаж вказаної квартири.

Право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано в КП «Бюро технічної інвентаризації м. Южноукраїнськ Миколаївської області» 18 вересня 2007 року за реєстраційним номером №12220751.

З матеріалів справи також вбачається, що 20 вересня 2007 року ОСОБА_3 уклав із ЗАТ КБ «ПриватБанк» договір іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між ним та Банком. За умовами іпотечного договору ОСОБА_3 передав в іпотеку Банку вказану квартиру. Оскільки зобов'язання не виконувалось належним чином, рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 січня 2011 року на користь банку з ОСОБА_3 стягнуто суму боргу у розмірі 176 625 грн. 68 коп.

Наполягаючи на задоволенні позову, ОСОБА_2 як на підставу недійсності договору купівлі - продажу посилався на те, що зазначена угода укладена лише з метою отримання кредиту відповідачем до того ж, після укладення договору він продовжував як і раніше користуватись квартирою, провів ремонт та сплачувати комунальні платежі.

Згідно до ч.1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Невиконання чи неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що сторони угоди, не мали наміру створення правових наслідків, оспорювана угода нотаріально завірена, на її виконання позивачем було передано відповідачу майнові права на цю квартиру, який в свою чергу оформив і зареєстрував на себе право власності на спірну квартиру, розпорядився нею передавши в іпотеку Банку, і з часу укладення оспорюваного правочину й до виконання рішення суду щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3, позивач не вчиняв будь-яких дій з реалізації своїх прав власника за договором купівлі -продажу.

Встановивши наведені обставини, суд дійшов обгрунтованого висновку, що

позивач не довів що при укладенні 06 вересня 2007 року договору купівлі - продажу, сторони не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді