№ 29224031, 04.02.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/3556/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.

при секретарі - Ігнатенко М.Ю.

за участю: представника позивача - Трощеновського О.В.

представника відповідача - П`ятниченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гранресурси" до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень та їх скасування та визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Гранресурси» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Біляївському районі), в якому позивач просив:

визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Біляївському районі від 21.03.2012 року за № 47 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Гранресурси»;

визнати протиправними дії ДПІ у Біляївському районі щодо призначення та проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Гранресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «Флорена-плюс», за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року, і складання акту перевірки № 155/22/37170646 від 22.03.2012 р.,

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 року № 0000132202 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 121 440,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 року № 0000102302 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 119 692, 50 грн., у тому числі за штрафними санкціями на суму 23 938, 50 грн. та за основним платежем 95 754,00 грн.

08.08.2012 року представником позивача подано уточнення до адміністративного позову, згідно якого позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Біляївському районі від 21.03.2012 року за № 47 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Гранресурси»;

визнати протиправними дії ДПІ у Біляївському районі щодо призначення та проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Гранресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «Флорена-плюс», за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року, і складання акту перевірки № 155/22/37170646 від 22.03.2012 р.,

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 року № 0006102200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 116 438, 00 грн., податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 року № 0000102302 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 119 692, 50 грн., у тому числі за штрафними санкціями на суму 23 938, 50 грн. та за основним платежем 95 754,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 року № 0006092200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6 871, 25 грн., у тому числі за штрафними санкціями на суму 1374, 25 грн., та за основним платежем 5497,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка, проведена ДПІ у Біляївському районі, не мала належного обґрунтування та всупереч вимогам ст. 78 Податкового кодексу ( далі - ПК) України, проводилась без наявності підстав для її призначення. Крім того, відповідачем порушено приписи п. 78.4 ст. 78 ПК України, оскільки, податковим органом направлено копію наказу про проведення перевірки в день початку її проведення. Щодо оскаржуваних рішень, позивач зазначає, що відповідачем невірно застосовано норми матеріального права щодо правовідносин позивача з його контрагентом ТОВ «Флорена-плюс» в частині визначення правочинів між ними нікчемними, на підставі чого були прийняті оскаржувані рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилався на підстави, викладені в письмових запереченнях до позовної заяви. Представник відповідача зазначив, що при проведенні перевірки ТОВ «Гранресурси» встановлено порушення вимог чинного законодавства в частині взаємовідносин позивача з його контрагентом ТОВ «Флорена-плюс», в результаті чого на підставі акту перевірки, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими визначено грошове зобов'язання позивача з податку на прибуток у розмірі 121440,00 грн. та грошове зобов'язання з ПДВ - у розмірі 119692,50 грн.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ, основними видами діяльності ТОВ «Гранресурси» є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, оптова торгівля іншими машинами та устаткуваннями, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, надання послуг перевезення речей, будівництво житлових і нежитлових будівель (т.2 а.с. 162).

01.03.2012 року ДПІ у Біляївському районі направлено запит № 3361/10/22-1009 до ТОВ «Гранресурси» відносно надання інформації та її документального підтвердження щодо фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Флорена-плюс» (т. 1 а.с. 137).

На виконання зазначеного запиту позивачем направлено до податкового органу з супровідним листом за вхідним номером 195/10 від 16.03.2012 року (т.1 а.с. 138), документи на підтвердження здійснення правочинів між ТОВ «Гранресурси» та ТОВ «Флорена-плюс».

На підставі наказу ДПІ у Біляївському районі від 21.03.2012 року № 47 (т. 1 а.с. 64) проведена документальна невиїзна перевірка позивача ТОВ «Гранресурси», код за ЄДРПОУ 37170646, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «Флорена-Плюс», код за ЄДРПОУ 35851839 за період 01.04.2011 року по 31.12.2011 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт № 155/22/37170646 від 22.03.2012 р. (т. 1 а.с. 19-41), яким встановлені порушення позивачем вимог п.п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138 ПК України, абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Не погоджуючись з висновками вказаного акту, позивачем до ДПІ у Біляївському районі надано заперечення на акт невиїзної позапланової перевірки від 10.04.2012 року вих. № 10/04-12 (т. 1 а.с. 42-50). ДПІ у Біляївському районі, розглянувши зазначені заперечення, дійшла до висновку, що підстави для перегляду акту перевірки відсутні (т. 1 а.с.51-63).

На підставі акту перевірки №155/22/37170646 ДПІ у Біляївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 року № 0000132202, яким визначено грошове зобов'язання позивача у сумі 121438, 00 грн. (т. 1 а.с. 17) та податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 року № 0000102302, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 95754, 00 грн. та за штрафними санкціями - у розмірі 23938,5 грн. (т. 1 а.с. 18).

14.05.2012 року до Державної податкової служби (далі - ДПС) в Одеській області позивачем направлена первинна скарга, за розглядом якої прийнято рішення від 07.06.2012 року № 14233/10/10-2007 (т. 1 а.с. 117). Даним рішення ДПС в Одеській області скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі від 19.04.2012 року № 0000132202 в частині 5000, 00 грн. донарахованого податку на прибуток, а первинну скаргу директора ТОВ «Гранресурси» Підлубного І.В. в цій частині задоволено, в решті зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а первинну скаргу - без задоволення; залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 року № 0000102302 щодо сплати донарахованого ПДВ у сумі 95754,00 грн. та застосованої штрафної санкції у розмірі 23938, 50 грн.; збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 5497,00 грн. та штрафну санкцію з ПДВ на суму 1374, 25 грн.

Так, на підставі зазначеного ДПІ у Біляївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 року № 0006102200, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 116483 грн, (т. 1 а.с. 124); податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 року № 0006092200 на суму грошового зобов'язання: за основним платежем - 5497 грн. та за штрафними санкціями -1374, 25 грн. (т.1 а.с. 125).

19.07.2012 року, відповідно до супровідного листа № 6519/10/22-1009 (т.1 а.с. 224), позивачеві направлено податкове повідомлення-рішення, з врахуванням виправлення допущеної відповідачем технічної описки, від 15.06.2012 року № 0006102200, яким визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 116438 грн. (т. 1 а.с. 225).

Судом встановлено, що між позивачем як покупцем та ТОВ «Флорена -плюс» як продавцем був укладений договір поставки № 5 від 01.04.2011 року та договір поставки № 11 від 01.08.2011 року, відповідно до яких здійснено продаж сипучих будівельних матеріалів відповідно Інкотермс 2010. Асортимент, кількість та ціна товару і строки поставки, відповідно до договорів, вказуються у видаткових накладних (т. 1а.с. 67).

03.10.2011 року між зазначеними сторонами був укладений договір поставки № 0310-1, згідно з яким ТОВ «Гранресурси» як постачальник зобов'язується передати покупцю (ТОВ «Флорена-плюс») гранітно- щебеневу продукцію, пісок. Найменування, одиниця виміру, кількість та вартість товару визначаються специфікацією. Відповідно до п. 2 Договору, товар відвантажується покупцю на умовах самовивозу зі складу постачальника (т.1 а.с. 71-73).

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ № 375542 основними видами діяльності ТОВ «Флорена-плюс» є купівля та продаж власного нерухомого майна, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, здавання в оренду власного нерухомого майна, діяльність агентств нерухомості (т. 2 а.с. 132).

На виконання умов договорів до суду надано видаткові накладні, якими визначено одиницю виміру, кількість, ціну та суму товару та податкові накладні (т. 1 а.с. 74-109).

Судом встановлено, що на момент вчинення правочинів позивача з ТОВ «Флорена-плюс», ТОВ «Гранресурси» (як замовником) з ТОВ «Промінь» (як виконавцем) був укладений договір № 15/07-1 від 15.07.2010 року про надання послуг з приймання вантажів та їх тимчасового зберігання (т. 2 а.с. 14-17). При чому, місцем надання послуг за укладеним договором була земельна ділянка виконавця, що знаходиться у його користуванні на підставі договору оренди із Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області (т. 2 а.с. 18-21).

Крім того, представником позивача надано до суду відомості бухгалтерського обліку та документи первинного обліку щодо вчинення господарських операцій з перепродажу одержаного від ТОВ «Флорена-плюс» щебеню контрагентам позивача та формування останнім, виходячи з цього, податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток.

Представник відповідача, заперечуючи факт реальності здійснених правочинів, посилається, зокрема, на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 07.03.2012 року № 103/22-9/35851839 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Флорена-плюс» (т.1 а.с. 251-217), відповідно до висновків якого фінансово-господарські взаємовідносин між ТОВ «Флорена-плюс» та контрагентами є фіктивними, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи, об'єднання кримінальних справ та прийняття до свого провадження від 23.03.2012 року ОВС СУ ДПС у м. Києві порушено кримінальну справу за фактом підроблення документів невстановленими слідством особами ТОВ «Флорена-плюс» код 35851839 (т.1 а.с.148-150), в якій йде посилання на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-західній залізниці № 57 від 06.02.12 року (т.1 а.с. 145-147), в якому зазначено, що підписи від імені директора ТОВ «Флорена-плюс» ОСОБА_4 у довіреності від 04.05.2011 року виконані іншою особою.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 8 ст.19 Господарського кодексу України передбачено, що усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Як відомо, зловживання правом - здійснення суб'єктивного цивільного права з порушенням можливих меж його дії. Передбачені законом положення, що визначають міру можливої поведінки, і є межами (рамками) дії суб'єктивного цивільного права. За ч.3 ст.13 ЦКУ не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Так, суд зазначає, що договори між ТОВ «Гранресурси» та ТОВ «Флорена-плюс» було укладено повноважними особами, їх підписи завірено печатками, сторони договору включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2 а.с. 130), мали свідоцтва платника податку на додану вартість (т.2 а.с.131). На виконання господарських операцій позивачем було надано перевіряючим та до суду належним чином оформлені первинні документи.

Відповідно до висновків спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-західній залізниці № 57 від 06.02.12 року підписи від імені директора ТОВ «Флорена-плюс» ОСОБА_4 в податковій декларації з ПДВ за 10 місяців 2011 року, розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкової декларації з ПДВ за 10 місяців 2011 року, довідці Д6 за 10 місяців 2011 року виконані однією особою (т.1 а.с. 145-147).

Так, з метою співставлення, представником позивача за зазначений період надано до суду податкову декларацію з ПДВ, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (т. 2 а.с. 165-167).

Відносно порушеної кримінальної справи за фактом підроблення документів невстановленими слідством особами ТОВ «Флорена-плюс», суд зазначає наступне.

Статтею 83 ПКУ визначено вичерпний перелік документів та відомостей, які можуть бути використані податковими органами під час проведення перевірок платників податків. До них, зокрема, належать: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Крім того, п. 2 р. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. № 984, визначено, що документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку. Відповідно до п. 4 - 6 р. І цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто, преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Що стосується нереальності операції між позивачем та його контрагентом, суд зазначає, що господарські відносини контрагента позивача, для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту має враховуватись реальний факт поставки, використання у власній діяльності та обліку товарів саме позивачем, який не несе відповідальності за дії своїх контрагентів чи будь-якого іншого постачальника - третьої особи, через те, що закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем.

Відтак, на думку суду, ТОВ «Гранресурси» не мало змоги знати про те, що директор контрагента ТОВ «Флорена-плюс» є громадянином Російської Федерації та не має дозволу на працевлаштування в Україні. Крім того, не є обов'язком з'ясування даного факту уповноваженими особами підприємства для укладення правочинів.

Під час розгляду справи відповідачем за приписами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості та безтоварності проведення господарських операцій з урахуванням характеристик наданих послуг, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Дослідивши зібрані по справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про виконання зобов'язань позивачем спірних правочинів, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач був пов'язаний з ТОВ «Флорена - плюс».

Враховуючи те, що обґрунтованість та правомірність твердження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів не знайшла свого підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено, то суд дійшов висновку про недоведеність факту порушення позивачем вимог Закону.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Відповідно до п.п. 133.1.1п. 131.1ст. 133 ПК України платником податку на прибуток є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п.135.1. ст.. 135 ПК).

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2. ст..135 Кодексу).

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги ПК України, а відтак податковим органом неправомірно зроблено висновки про порушення позивачем податкового законодавства.

Отже, позивач виконав вимоги чинного законодавства, сплативши податок на додану вартість та податок на прибуток у ціні послуг, придбаних у безпосереднього постачальника, яким, у свою чергу видано первинні документи замовнику таких послуг, яким є позивач, податкові накладні за сплачені суми за договором на виконання умов правочину.

Суд зазначає, що податковий орган не надав суду доказів того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали фіктивний та/або безтоварний характер: безтоварність операції означає відсутність її реального характеру, а відповідно до ст.234 ЦКУ від 16.01.2003р. № 435-IV фіктивним є правочин, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених таким правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. ЦКУ (ст. 511 третя особа у зобов'язанні) визначено: зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Податковим кодексом (п.140.2 ст.140) передбачено: у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, у якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), у якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, у якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Судом враховано, що наявність укладених між учасниками господарських операції договорів або відсутність визнання таких договорів недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні».

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій і податкового обліку та у підтвердження правомірності господарських операцій надав документи, що проаналізовано під час розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Що стосується позовних вимог ТОВ «Гранресурси» відносно визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у Біляївському районі від 21.03.2012 року за № 47 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Гранресурси» та визнання протиправними дій ДПІ у Біляївському районі щодо призначення та проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Гранресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «Флорена-плюс», за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року, і складання акту перевірки № 155/22/37170646 від 22.03.2012 р., суд відмовляє в їх задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п. 75. 1. 2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

П. 78.1 ст. 78 ПК України передбачені підставі для проведення документальних позапланових перевірок.

Так, судом з'ясовано, що відпрацювання позивача було ініційовано листом ДПС в Одеській області «Про відпрацювання підприємств» № 3306/7/22-2014 від 29.02.2012 року, згідно якого ТОВ «Гранресурси» було віднесено до категорії покупців, які сформували податковий кредит за 2011 рік за рахунок транзитно-конвертаційних груп, а саме за рахунок ТОВ «Флорена-плюс».

Згідно п.79.1. ст.. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п. 79.2. ст.79).

Відповідно до п. 86.1. ст.. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відтак, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень в частині зазначених позовних вимог діяв в відповідності з чинним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 30 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гранресурси" до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень та їх скасування та визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби від 19.04.2012 року № 0000132202, яким ТОВ "Гранресурси" визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 121440 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби від 19.04.2012 року № 0000102302, яким ТОВ "Гранресурси" визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 119692 грн. 50 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби від 15.06.2012 року № 0006102200, яким ТОВ "Гранресурси" визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 116438 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби від 15.06.2012 року № 0006092200, яким ТОВ "Гранресурси" визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 6871 грн. 25 коп.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст виготовлений та підписаний суддею 04 лютого 2013 року.

Суддя Л.М. Токмілова

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гранресурси» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень та їх скасування та визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби від 19.04.2012 року № 0000132202, яким ТОВ «Гранресурси» визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 121440 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби від 19.04.2012 року № 0000102302, яким ТОВ «Гранресурси» визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 119692 грн. 50 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби від 15.06.2012 року № 0006102200, яким ТОВ «Гранресурси» визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 116438 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби від 15.06.2012 року № 0006092200, яким ТОВ «Гранресурси» визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 6871 грн. 25 коп.

04 лютого 2013 року

.