Постановление суда № 29201617, 13.09.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2011 р. справа № 2а-4272/10/0470 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Нагорної Л.М. Дадим Ю.М.

при секретарі судового засідання: Мамалат І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, -

в с т а н о в и л а:

В березні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії начальника управління МВС України в Дніпропетровській області - генерал-майора міліції ОСОБА_2 незаконними та скасувати наказ № 1240 від 26.09.2009 року про його звільнення, поновити його на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого в період з 18.09.2006 року по 26.09.2009 року.

Наказом Головного управління МВС в Дніпропетровській області № 210о/с від 28.09.2009 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ України з 26 вересня 2009 року за п. 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Підставою для звільнення позивача зазначено наказ ГУМВС в Дніпропетровській області № 1240 від 26.09.2009 року, винесений на підставі висновку службового розслідування, в ході якого встановлено застосування з боку позивача до неповнолітнього громадянина ОСОБА_3 недозволених методів ведення дізнання з метою отримання зізнання у скоєнні крадіжки майна громадянина ОСОБА_4

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо підтвердження фактів психологічного впливу з боку позивача на неповнолітнього ОСОБА_3, а також пропуску строку звернення до суду.

Проте, відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку звернення позивача до суду суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.

На час звернення позивача до суду наслідки пропуску строку звернення до суду застосовувалися в разі заявлення про це з боку іншої сторони та відсутності поважних причин для поновлення строку шляхом відмови в задоволені позовних вимог.

Відповідач, в запереченнях наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду, а позивач не навів поважних причин пропуску строку,тому наслідки пропуску строку підлягають застосуванню.

Позивач в суді першої інстанції зазначив, що з оскаржуваним наказом він був ознайомлений у вересні 2009 року, тому, з огляду на положення ст. 21 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ»строк звернення з позовом сплинув в грудні 2009 року. Проте, з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише в березні 2010 року, обґрунтовуючи отримання копії наказу в березні 2010 року.

Посилання позивача на неможливість отримання наказу про звільнення раніше спростовуються повідомленнями Красногвардійського РВ на адресу позивача про необхідність прибуття до місця служби для проведення розрахунку (а.с. 102 - 110).

На час ухвалення рішення положення ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначали необхідність залишення позовних вимог без розгляду за відсутності поважних причин пропуску строку. Оскільки позивачем не наведені інші поважні причини пропуску строку звернення до суду, то з урахуванням положення ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги необхідно залишити без розгляду.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги залишити без розгляду.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 202, 203, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року -скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

В повному обсязі ухвала виготовлена 14.09.2011 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: Ю.М. Дадим