№ 29156372, 08.02.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/7117/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Рачкової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Одеській області, Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування наказів, третя особа - ОСОБА_2, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати накази ГУМВС України в Одеській області № 2091 від 15.10.2012 року «Про покарання працівника штабу ОМУ ГУМВС» та № 564о/с від 01.11.2012 року; поновити його на роботі на посаді інспектора сектора організаційно-аналітичної роботи штабу ОМУ ГУМВС України в Одеській області, а у разі реорганізації - на аналогічній посаді організації правонаступника ОМУ ГУМВС України в Одеській області; стягнути з ОМУ ГУМВС України в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 100000 гривень.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що оскаржувані накази ґрунтуються на неперевірених даних, а висновки, що містяться в цих наказах, є необ'єктивними, односторонніми та упередженими, такими, що суперечать законодавчим актам. Зазначені в наказі факти про те, що позивач здійснював неодноразовий виїзд за межі Одеської області та Одеського гарнізону міліції без дозволу керівництва ГУМВС в періоді з листопада 2011 року по березень 2012 року, надавав вказівки підлеглим про виїзд разом з ним до м. Миколаїв - не відповідають дійсності; позивач ніколи не виїжджав до м. Миколаїв на службовому автомобілі та не давав підлеглим вказівок про виїзд разом із ним. Факт заповнення ОСОБА_3 декларації позивача про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру не може бути підставою для відповідальності, так як це не передбачено законодавством. Факт вчинення неправомірних дій з боку позивача по відношенню до ОСОБА_3 спростовується відмовою прокуратури в порушенні кримінальної справи. Таким чином, позивача було звільнено без належних правових та фактичних підстав, чим завдано йому моральної шкоди, яка полягає у погіршенні стану здоров'я.

Ухвалою суду від 19.12.2012 року протокольно до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучена ОСОБА_2.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги із викладених вище підстав підтримали у повному обсязі та просили задовольнити позов.

Представник ГУ МВС України в Одеській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, зазначивши, що матеріалами службового розслідування підтверджені факти виїзду позивача за межі Одеської області разом із своїми підлеглими. Зазначила, що позивача було звільнено за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114, і таке звільнення не являється дисциплінарним стягненням, у зв'язку із чим посилання позивача на порушення Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи є помилковим. Отже жодних часових обмежень щодо звільнення позивача за вчинення дискредитуючи органи внутрішніх справ проступків не передбачено, а відповідні доводи позивача є необґрунтованими. Факт відмови прокуратури у порушенні кримінального провадження свідчить про відсутність в діях позивача складу злочину, проте не нівелює факту допущення ним проступків, які дискредитують органи внутрішніх справ. Зважаючи на правомірність оскаржуваних наказів, при наявності допущених позивачем дискредитаційних проступків, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову через його необґрунтованість.

Представник ОМУ ГУМВС України в Одеській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, зазначивши, що звільнення позивача здійснено в межах правового поля та при наявності підстав для цього. У зв'язку із цим вимоги про поновлення на роботі останнього не підлягають задоволенню. Також вважав, що жодні протиправні дії відносно позивача співробітниками ОМУ не вчинялися, у зв'язку із чим підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.

Представник ГУ ДКС України в Одеській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, зазначивши, що позивач не перебував у трудових відносинах з ГУ ДКС України в Одеській області, у зв'язку із чим останнє не може нести відповідальність по заявленим позовним вимогам. Враховуючи доводи позивача, ймовірна моральна шкода йому спричинена діями ГУМВС України в Одеській області та ОМУ ГУМВС України в Одеській області, у зв'язку із чим відшкодування можливе лише за рахунок цих органів і в межах їх асигнувань.

Третя особа - ОСОБА_2 до суду не з'явилась, про час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином. Згідно наданого до суду клопотання, просила розглянути справу без її участі, поклавшись на розсуд суду.

Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що з 1996 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах. З 31.07.2012 року перебував на посаді інспектора сектора організаційно-аналітичної роботи штабу ОМУ ГУМВС.

Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області від 15.10.2012 року № 2091 «Про покарання працівника штабу ОМУ ГУМВС» за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, примітки 1 та 2 додатку до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», наказу МВС України від 16.03.2007 року № 81 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справи та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу», Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, звернення колегії МВС України до особового складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовців внутрішніх військ від 07.02.2012 року, що виразилось у неодноразових виїздах за межі Одеської області та Одеського гарнізону міліції без дозволу керівництва ГУМВС, надання неправомірних вказівок своїм підлеглим про виїзд разом з ним до м. Миколаїв, вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_3, не заповнення самостійно, як того вимагає Закон, декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 рік, інспектора сектора організаційно-аналітичної роботи штабу ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ звільнено за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби.

Вищевказаний наказ в подальшому реалізований шляхом видання наказу по особовому складу від 01.11.2012 року № 564 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ з 09.11.2012 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені накази обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Зі змісту наказу № 2091 від 15.10.2012 року вбачається, що у вересні 2012 року до ГУМВС України в Одеській області надійшла заява мешканки м. Миколаїв ОСОБА_3. на неправомірні дії колишнього заступника начальника управління-начальника штабу ОМУ ГУМВС, нині інспектора сектора організаційно-аналітичної роботи штабу ОМУ ГУМВС майора міліції ОСОБА_1

За відомостями, викладеними у заяві громадянки ОСОБА_4 старшим інспектором з особливих доручень відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУМВС України в Одеській області підполковником міліції ОСОБА_5 проведено службове розслідування, за результатами якого складений висновок від 03.10.2012 року.

В ході службового розслідування встановлено, що майор міліції ОСОБА_1 у жовтні-листопаді 2011 року за допомогою мережі Інтернет познайомився з мешканкою м. Миколаїв громадянкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з якою почав спілкуватися за допомогою Інтернет-пошти.

Наприкінці листопада 2011 року майор міліції ОСОБА_1, порушуючи вимоги ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ», наказу МВС України від 16.03.2007 № 81 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу», не отримавши відповідного дозволу керівництва на виїзд за межі Одеської області та Одеського гарнізону міліції, на автомобілі «Шевролет-Епіка», д/з НОМЕР_1, який знаходився у нього в користуванні, за кермом якого перебував колишній міліціонер відділення охорони адмінбудівлі при СРЗ ОМУ ГУМВС, нині водій-співробітник автомобільного взводу автогосподарства ГУМВС сержант міліції ОСОБА_6, прибув до м. Миколаїв, де зустрівся з ОСОБА_3, після чого почав з нею підтримувати особисті стосунки.

06.01.2012 майор міліції ОСОБА_1, порушуючи вимоги ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справи України», наказу МВС України від 16.03.2007 № 81 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу», запропонував на той час своєму підлеглому інженеру-програмісту чергової частини ОМУ ГУМВС старшому лейтенанту міліції ОСОБА_7 на своєму автомобілі виїхати спільно з ним у вечірній час до м. Миколаїв для зустрічі там з ОСОБА_3 та подальшого привезення її до м. Одеси.

Цього ж дня старший лейтенант міліції ОСОБА_7 на автомобілі «Хонда-Цівік», д/з НОМЕР_2, спільно з майором міліції ОСОБА_1 виїхали до м. Миколаїв. По приїзду до міста ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_3, після чого всі разом на вказаному автомобілі під керуванням ОСОБА_7, прибули до м. Одеси.

У березні п.р. майор міліції ОСОБА_1, порушуючи вимоги ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справи України», наказу МВС України від 16.03.2007 року № 81 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу», Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, спільно зі старшим сержантом міліції ОСОБА_6 на автомобілі «Шевролет-Епіка», д/з НОМЕР_1, знову виїжджав до м. Миколаїв для зустрічі з ОСОБА_3, що підтверджується поясненням останньої та працівників штабу ОМУ ГУМВС, в т.ч. і сержанта міліції ОСОБА_6

У травні 2012 року майор міліції ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_3 влаштував її у якості продавця у торгівельній палатці, яка була розташована у м. Одесі на пляжі Лузановка по Центральній алеї. ОСОБА_3 здійснювала там торгівлю слабоалкогольними напоями та іншими товарами. При цьому ОСОБА_3 будь-які дозвільні документи на здійснення такої торгівлі не бачила та про їх існування вона не знала. При цьому ОСОБА_3 повідомила, що майор міліції ОСОБА_1 їй сказав, що так як він перебуває на посаді заступника начальника ОМУ ГУМВС, будь-яких проблем з контролюючими органами та міліцією під час торгівлі у неї не буде.

Також ОСОБА_3 повідомила, що у травні-червні 2012 року, точної дати вона не пам'ятає, між нею та ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, виникла сварка, яка перейшла у бійку, під час якої останній побив її. Згідно тверджень заявниці, на прохання ОСОБА_1 вона до лікувального закладу за медичною допомогою не зверталась, так як останній повідомив їй, що оскільки він є працівником міліції їй побої знімати не треба та до будь-якої відповідальності він притягнений не буде. Після того, як стверджує ОСОБА_3, майор міліції ОСОБА_1 відвіз її до пансіонату «Дім Павлових» та зачинив у номері, де вона пролежала більше доби.

У бесіді з директором гостинного двору «Дім Павлових» ОСОБА_8, яка відмовилась надавати письмові пояснення, стало відомо, що облік осіб, які винаймають номери вказаного закладу, не ведеться.

Як стверджує у своєму поясненні ОСОБА_3, 25.06.2012 року між нею та майором міліції ОСОБА_1 у вечірній час виникла чергова сварка, після якої вона намагалася уїхати до себе додому у м. Миколаїв. У зв'язку з цим ОСОБА_3 зателефонувала своєму знайомому ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянину Туреччини, який мешкає у м. Миколаїв, та попросила, щоб той викликав для неї таксі для виїзду у м. Миколаїв. Однак на вул. Паустовського у м. Одесі, коли ОСОБА_3 намагалася сісти у таксі, до неї під'їхав майор міліції ОСОБА_1 у супроводі інших осіб, посадив її до автомобіля та відвіз до вищевказаного пансіонату. Надалі ОСОБА_3 пояснила, що перебуваючи у кімнаті вказаного закладу, майор міліції ОСОБА_1 зателефонував оперативному черговому ОМУ ГУМВС надав вказівку своєму підлеглому привести його табельну вогнепальну зброю. В подальшому, за словами ОСОБА_3, пістолет та надав їй зброю, підбурюючи до скоєння самогубства.

Також ОСОБА_3 пояснила, що у зв'язку з погрозами, які надходили від ОСОБА_1 на її адресу та адреси її рідних, вона готова була покінчити життя самогубством. За словами ОСОБА_3 зі зброї, яку надав їй ОСОБА_1, вона двічі здійснювала натиски на спусковий гачок, однак пострілів не було, після чого ОСОБА_1 забрав у неї пістолет та віддав його якомусь працівнику міліції, який відвіз зброю до чергової частини ОМУ ГУМВС.

Під час перевірки з'ясовано, що згідно графіку цілодобового чергування керівного та інспекторського складу ОМУ ГУМВС, затвердженого керівництвом ОМУ ГУМВС 25.06.2012 року, майор міліції ОСОБА_1 заступив у якості відповідального від керівництва ОМУ ГУМВС на тиждень з 25.06.2012 року по 30.06.2012 року. Згідно книги нарядів ОМУ ГУМВС, 25.06.2012 року майор міліції ОСОБА_1 о 08:50 годині отримав табельну вогнепальну зброю ПМ БС 8855. Згідно записів зазначеної книги та пояснення ОСОБА_1, свою табельну вогнепальну зброю він здав о 14:00 годині до кімнати збереження зброї чергової частини штабу ОМУ ГУМВС.

Встановити факт повторного отримання майором міліції ОСОБА_1 табельної вогнепальної зброї 25.06.2012 під час проведення службового розслідування не виявилось можливим.

Також в ході службової перевірки встановлено, що майор міліції ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», примітки 1 та 2 додатку до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», під час обов'язкового заповнення працівниками ГУМВС декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 рік, надав зазначену декларацію ОСОБА_3, яка на його прохання заповнила її замість декларанта. При цьому майор міліції ОСОБА_1 лише проставив у вказаній декларації свій особистий підпис та дату 29.03.2012 року. У бесіді з працівниками ВІОС УКЗ ГУМВС ОСОБА_3 підтвердила, що на прохання майора міліції ОСОБА_1 вона дійсно заповнила йому зазначену вище декларацію. Вказана декларація на даний час знаходиться в особовій справі майора міліції ОСОБА_1

У своїх поясненнях родичка ОСОБА_3 - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, та її знайомий громадянин Туреччини ОСОБА_18 пояснили, що ОСОБА_3 розповідала їм про погрози та образи на свою адресу з боку ОСОБА_1, а також те, що з пістолета, який надав їй ОСОБА_1, вона двічі намагалась покінчити життя самогубством.

Опитаний капітан міліції ОСОБА_12, який 25.06.2012 перебував у якості оперативного чергового чергової частини штабу ОМУ ГУМВС повідомив, що ніяких вказівок від майора міліції ОСОБА_1 про видачу останньому табельної вогнепальної зброї цього ж дня після 14:00 год. він не отримував. Аналогічне пояснення надав старший інспектор штабу ОМУ ГУМВС старший лейтенант міліції ОСОБА_13, який цього ж дня перебував у якості помічника оперативного чергового чергової частини штабу ОМУ ГУМВС.

Опитана в ході службового розслідування ОСОБА_14 пояснила, що вона неодноразово перебувала у службовому кабінеті майора міліції ОСОБА_1, мала змогу знайомитись зі службовими документами, добовими зведеннями та довідками про результати роботи ОВС м. Одеси. Також майор міліції ОСОБА_1 під час несення служби відповідальним від керівництва ОМУ ГУМВС, декілька разів брав ОСОБА_3 з собою при виїзді на автомобілі «Шевролет-Епіка», д/з НОМЕР_1, на перевірку нарядів ПС та ДАІ, які несли службу з охорони громадського порядку у м. Одесі і на виїзд на пограбування ювелірного магазину та інше.

В своїх поясненнях заступник начальника штабу - начальник чергової частини штабу ОМУ ГУМВС майор міліції ОСОБА_19 повідомив, що знайому майора міліції ОСОБА_1 він бачив декілька разів, але не в адмінбудівлі ОМУ ГУМВС. При цьому майор міліції ОСОБА_19 пояснив, що одного разу він підвозив на своєму автомобілі ОСОБА_1 у Лузановку до ОСОБА_3, яка там здійснювала торгівлю у торгівельній палатці. Відомості щодо видачі ОСОБА_1 за його вказівкою табельної вогнепальної зброї майор міліції ОСОБА_19 категорично заперечив та зазначив, що про усі інші відомості, викладені у зверненні ОСОБА_3, він не знає.

У своєму поясненні дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_16 вчинення неправомірних дій на адресу ОСОБА_3 категорично заперечила.

Опитаний в ході службового розслідування майор міліції ОСОБА_1 повідомив, що дійсно з ОСОБА_3 він знайомий, підтримував з нею стосунки, а також підтвердив, що декілька разів приїжджав до неї в м. Миколаїв і виїжджав разом із нею на відпочинок у Закарпатську область. Однак, усі інші відомості щодо його неправомірних дій, викладені у зверненні ОСОБА_3, майор міліції ОСОБА_1 категорично заперечив.

На підставі вищезазначеного старший інспектор з особливих доручень відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУМВС України в Одеській області підполковник міліції ОСОБА_5 дійшов висновку про грубе порушення майором міліції ОСОБА_1 вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, примітки 1 та 2 додатку до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», наказу МВС України від 16.03.2007 року № 81 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справи та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу», Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, звернення колегії МВС України до особового складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовців внутрішніх військ від 07.02.2012 року, що виразилось у неодноразових виїздах за межі Одеської області та Одеського гарнізону міліції без дозволу керівництва ГУМВС, надання неправомірних вказівок своїм підлеглим про виїзд разом з ним до м. Миколаїв, вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_3, не заповнення самостійно, як того вимагає Закон, декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011 рік.

Вищезазначені обставини знайшли своє відображення в судовому засіданні та не були спростовані позивачем, а також узгоджуються з поясненнями опитаних в ході службового розслідування осіб. При цьому поясненням громадянки ОСОБА_3 притаманна послідовність, узгодженість, системність та логічність викладання обставин, у зв'язку із чим суд приймає дані пояснення як доказ викладених у них подій.

Завдання та принципи діяльності міліції встановлені Законом України «Про міліцію», статтею 18 якого передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справи, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справи затверджене Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114.

Відповідно до п.66 вищезазначеного Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справи України стосовно її дотримання визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Згідно з абз.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про міліцію» працівник міліції самостійно несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Пунктом 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлено, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Суд також враховує, що Закон України «Про міліцію», Присяга працівника ОВС України, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382, Кодекс честі працівника ОВС України, затверджений наказом МВС України від 11.01.1996 року № 18, Етичний кодекс працівника ОВС України, затверджений рішенням колегії МВС України № 7км/8 від 05.10.2000 року, вимагають від працівника міліції суворого додержання Конституції України, діючого законодавства України, виконання вимог статутів, які видаються у межах їх повноважень.

Оскільки позивач звільнений за дискредитацію органів внутрішніх справ, судом перевірено, чи дійсно мали місце такі наслідки правопорушення вчиненого позивачем, що суд оцінює як навмисне вчинення дій, які підривають авторитет, імідж та довіру звання службових осіб начальницького складу, до якого відносився позивач та до всієї системи правоохоронних органів. Позивач систематично допускав девіантну поведінку, що суд оцінює як правовий нігілізм, який по суті суперечить меті та завданню органів внутрішніх справ.

Отже, на підставі встановлених фактів суд дійшов висновку, що позивач, перебуваючи на посаді інспектора сектора організаційно-аналітичної роботи штабу ОМУ ГУМВС України в Одеській області, вчинив поступки, які є несумісним з вимогами працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; є свідченням недотримання норм професійної та службової етики; доказує той факт, що майор міліції ОСОБА_1 не приймав заходів стосовно зміцнення службової дисципліни, забезпечення законності та статутного порядку; не був прикладом у дотриманні громадського порядку, скоїв вчинки, які дискредитують звання службової особи органів внутрішніх справ.

Пунктом 66 Положення передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ і це є окремою підставою звільнення.

Суд зазначає, що оскільки позивача звільнено за ст. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, то доведеність чи недоведеність факту скоєння позивачем злочину на законність оскаржуваних наказів про його звільнення не впливає. За таких обставин посилання позивача на факт відмови прокуратурою в порушенні кримінальної справи є беззмістовним та необґрунтованим. При цьому, суд враховує, що позивач, заперечуючи проти фактів, викладених у висновку службового розслідування, жодним чином не спростував їх (не надав суду жодного доказу і не зазначив свідків, які б могли пояснити версію подій позивача). Натомість встановлені в ході службового розслідування обставини підтверджені поясненнями допитаних в ході розслідування інших співробітників міліції.

Крім того, суд зазначає про беззмістовність і необґрунтованість доводу позивача щодо недотримання в ході його звільнення вимог пункту 66 Положення, в аспекті посилання на зміст пункту 67 цього ж Положення.

Також не заслуговують на увагу посилання позивача щодо пропущення строків для застосування до нього дисциплінарної відповідальності, оскільки звільнення за п. 66 Положення (дискредитація) є окремою підставою для звільнення і не є видом дисциплінарного стягнення.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірних наказів відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Отже підстави для скасування оскаржуваних наказів - відсутні. У зв'язку із цим похідні вимоги про зобов'язання відповідача-1 поновити ОСОБА_17 на посаді інспектора сектора організаційно-аналітичної роботи штабу ОМУ ГУМВС України в Одеській області та стягнення з відповідача-2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідачі не допускали порушення прав позивача, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 100000 гривень.

Так, право на відшкодування моральної шкоди встановлено ч.1 ст. 23 Цивільного кодексу України. Моральна шкода відповідно до ч. 2 цієї норми полягає у 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, умовами для відшкодування моральної шкоди є наявність протиправної поведінки особи, причинного зв'язку між цією поведінкою та завданою моральною шкодою та вини особи, яка притягується до відповідальності. З урахуванням того, що судом не встановлено протиправної поведінки ГУ МВС України в Одеській області та ОМУ ГУМВС України в Одеській області, суд дійшов до висновку, що вимога позивача щодо відшкодування йому моральної шкоди є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що законних підстав для скасування оскаржуваних актів індивідуальної дії немає, у зв'язку із чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Одеській області, Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про скасування наказів, третя особа - ОСОБА_2, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 08 лютого 2013 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк