№ 29127332, 28.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2013 року № 826/48/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Рідна Марка" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02 січня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Кива з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 23 серпня 2012 року № 0003262260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах послугах) (код платежу 3014010100) усього на 298 308,00 грн.; податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 23 серпня 2012 року № 0003272260 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта шаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 7 209 359,00 грн.; податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 23 серпня 2012 року № 0003282260 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах послугах) (код платежу 3014010100) на суму 7 550,00 грн.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: фіктивність діяльності ФОП ОСОБА_1 (між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладений Договір експедирування № 5 від 01 квітня 2011 року) є лише припущенням податкового орагну, а не встановленим фактом; правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності); застосовуючи тлумачення змісту договорів, роблячи висновок про їх неправомірність (недійсність), податковий орган вийшов за межі своїх повноважень, визначених законом; невиконання особою свого зобов'язання щодо сплати податку не тягне відповідальність та не спричиняє негативні наслідки для її контрагентів; відповідачем у Акті перевірки відображено недостовірні данні, відносно того, що ПП «Транс-Інвестбуд» не зареєстровано податкову накладу, видану за договором з позивачем, у Єдиному реєстрі податкових накладних; відповідачем безпідставно зроблено висновки, стосовно порушення озиачем підпункту 138.1.1. пункту 138.1., пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 23 серпня 2012 року № 0003262260 за порушення пункту 198.3. статті 198, пункту 198.6. статті 198, пункту 201.1. статті 201, пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послуг) на суму 298 308, 00 грн. (в тому числі, за основним платежем - на 239 189, 00 грн., за штрафними санкціями - 59 119, 00 грн.).

Відповідно до податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 23 серпня 2012 року № 0003272260 за порушення пункту 198.3. статті 198, пункту 198.6. статті 198, пункту 201.1. статті 201, пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 7550,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 23 серпня 2012 року № 0003282260 за порушення підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138, пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 7 209 359, 00 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення - рішення винесені на підставі висновків акту Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 30 липня 2012 року № 282/23-611/36336351 про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року (копія акту міститься в матеріалах справи).

Згідно висновків акту перевірки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» в порушення вимог підпункту 138.1.1. пункту 138.1., пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України завищило від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства на суму 7 209 359,00 грн., та в порушення вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України занизило податок на додану вартість на суму 239 189,00 грн. та завищило залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 7500,00 грн.

Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладений Договір транспортного експедирування № 5 від 01 квітня 2011 року за умовами якого ФОП ОСОБА_1 як виконавець зобов'язався надати ТОВ «Група компаній «Рідна марка» послуги з транспортного експедирування.

На думку податкового орану, що викладена в акті перевірки, ФОП ОСОБА_1 з січня 2011 року по липень 2011 року здійснював операції, що пов'язані з наданням податкової вигоди для третіх осіб в наслідок формування для них штучних валових витрат та податкового кредиту, а тому, на думку перевіряючи, усі укладені угоди за участю ФОП ОСОБА_1 не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними.

Крім цього, а акті перевірки зазначено, що між ТОВ «Група компаній «Рідна марка» та ПП «Транс-Інвестбуд» було укладено Договір купівлі-продажу № 1/07/11 від 01 липня 2011 року відповідно до якого ПП «Транс-Інвестбуд» виписало на адресу ТОВ «Група компаній «Рідна Марка» податкову накладну № 2 від 01 липня 2011 року на суму 1 196 490, 00 грн., яку не внесла до Єдиного реєстру податкових накладних.

Не погоджуючись із такими висновками акту перевірки, позивачем подані заперечення на акт Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 30 липня 2012 року № 282/23-611/36336351, які залишені без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень - рішень від 23 серпня 2012 року № 0003262260, № 0003272260, № 0003282260 скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» від 07 вересня 2012 року № 90 та від 14 листопада 2012 року № 113 залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення - рішення - без змін (копії рішення Державної податкової служи у місті Києві від 05 листопада 2012 року № 7236/10/12-414 та рішення Державної податкової служби України від 04 грудня 2012 року № 6550/0/61-12/10-2115 містяться в матеріалах справи).

На думку позивача спірні податкові повідомлення - рішення підлягають скасування, оскільки позивачем правомірно задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства у розмірі 7 209 359,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка», ФОП ОСОБА_1 та ПП «Транс-Інвестбуд», обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Перевіркою встановлено та не спростовано представником позивача, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір транспортного експедирування № 5 від 01 квітня 2011 року, за умовами якого на підставі заявок Замовника Виконавець організовує надання Замовнику комплексу послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу по території України і не тільки, автомобільним транспортом.

Заявки Замовника оформлюються письмово з зазначенням виду та строків надання послуг.

Копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) та товарно - транспортні накладні, що містяться в матеріалах справи, датовані квітень, червень - серпень 2011 року, свідчать про те, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, як Автопідприємство, надавало послуги експедирування, при цьому, поставляла Товариству з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» соки в асортименті, піддони; поставляла іншим контрагентам позивача зазначений товар.

У вищезазначених товарно - транспортних накладних, що надані позивачем, Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» витупає як/або Замовник, Одержувач та Вантажовідправник.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2011 рік в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

Як вже зазначалось, за умовами Договору транспортного експедирування № 5 від 01 квітня 2011 року, копію якого суду не надано, хоча і неодноразово витребувано, заявки Замовника оформлюються письмово з зазначенням виду та строків надання послуг, при цьому, останні (заявки) суду не надані.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Надані позивачем в матеріали справи, копії податкових накладних, не дають суду можливості встановити з якою метою замовлялись експедиційні послуги саме в такому обсязі та як вони в подальшому використовувались в господарській діяльності позивача.

В матеріалах справи відсутні також докази на підтвердження факту перевезення, зберігання придбаного товару за спірними господарськими операціями, відсутня будь-яка інформація про наявність транспорту та складських приміщень.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження подальшого руху товарів, зокрема, видаткових накладних на поставку продукції, актів виконаних робіт та виписок банку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід зазначити, що податкова накладна є звітним податковим документом, що підтверджує виникнення податкового зобов'язання платника податку у зв'язку з продажем товарів або послуг та не є первинним документом.

Слід звернути увагу, що згідно транспортних накладних, товароодержувачем виступали різні контрагенти, а матеріали справи не містять інформації щодо укладання договорів між позивачем та товароодержувачами згідно зазначених товарно-транспортних накладних.

До того ж, матеріали справи не містять інформації щодо умов постачання третім особам товару за замовленням позивача, умов підписання акту виконаних робіт, оскільки зазначені акти підписані позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, тому доказів отримання предмету перевезення третіми особами суду не надано.

Матеріали справи свідчать, що позивачем не надано первинні документи, видаткові накладні, натомість, акти виконаних робіт містять підписи невизначених осіб, тому на думку суду, є непереконливими доказами виконання умов Договору транспортного експедирування № 5 від 01 квітня 2011 року.

Враховуючи те, що позивачем на вимогу суду не надано первинних документів та документів на підтвердження наявності та використання в межах своєї господарської діяльності отриманих товарів, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 носять реальний характер.

З огляду на не підтвердження реальності господарських операцій позивача з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, суд вбачає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» неправомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість за 2011 рік.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими відносинами з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Крім цього, в акті перевірки зазначено, що між ТОВ «Група компаній «Рідна марка» та ПП «Транс-Інвестбуд» було укладено Договір купівлі-продажу № 1/07/11 від 01 липня 2011 року відповідно до якого ПП «Транс-Інвестбуд» виписало на адресу ТОВ «Група компаній «Рідна Марка» податкову накладну № 2 від 01 липня 2011 року на суму 1 196 490, 00 грн., яку не внесла до Єдиного реєстру податкових накладних.

Також, в акті перевірки зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» не надано Додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» до декларації з ПДВ за липень 2011 року.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Суд наголошує, що позивачем не надано доказів подання податковому органу заяви про відмову постачальника надати податкову накладну, звернення зі скаргами на вказаних постачальників, якими своєчасно не були виписані податкові накладні, тому підсумовуючи викладене, вірним є висновок податкового органу, що платник податку, який не отримав податкову накладну, але оплатив товари (послуги) та отримав їх, має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, чого позивачем зброблено не було.

За таких обставин, вірним є висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 198.3. статті 198, пункту 198.6. статті 198, пункту 201.1. статті 201, пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України.

Щодо посилань позивача про безпідставність визначення відповідачем в порушення вимог підпункту 138.1.1. пункту 138.1., пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України, суд не бере до уваги, оскільки як вже встановлено судом, витрати, які враховані позивачем для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі документів, що не підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, тому такий висновок податкового орагну є також правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 05.02.2013.