№ 2909545, 29.08.2008, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2008 р. Справа № 2-а-7955/08

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сторчака Володимира Юрійовича,

Суддів: Аліменко Володимира Олександровича

Курко Олега Петровича

При секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні

За участю представників сторін:

позивача : Томенко Р.В.

відповідача : Боценко Д.С., Герасименко В.М., Лесик В.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест"

до: Державної податкової інспекції у м.Вінниці, до Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області

про: визнання протиправними податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ :

ТОВ “Барлінек Інвест” (надалі позивач) звернулось з позовом до ДПІ у м. Вінниці (надалі відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (надалі відповідач 2) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Вінниці від 13.06.2008 року №0000612330/0 та від 13.06.2008 року №0000602330/0; визнання протиправною дії відповідача 1 щодо зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2008 року, на 16712713 грн.; визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про відшкодування з Державного бюджету України позивачу 903318 грн. бюджетного відшкодування за березень 2008 року; визнання права позивача на отримання суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2008 року, в розмірі 20902499 грн.; стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року в розмірі 17616031 грн.

Позов мотивовано наступним.

На думку позивача відповідач 1 безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року на 14820634 грн. з віднесенням цієї суми в рахунок погашення податкових зобовязань майбутніх податкових періодів по декларації за лютий 2008 року, оскільки зміни до форми податкової декларації з податку на додану вартість та порядку її заповнення були внесені наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2008 року №159, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.03.2008 року за №224/14915, який набрав чинності з 30.03.2008 року, тобто вже після терміну подання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року, а тому позивач фізично не міг заявити цю суму бюджетного відшкодування в декларації за лютий 2008 року.

Також на думку позивача відповідач 1 безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року на 1892079 грн., оскільки вимоги п.п. “а”п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 щодо фактичної сплати податку на додану вартість постачальникам товарів (послуг) не стосуються імпортних операцій. Крім того, погашення податкового векселя шляхом зменшення сум бюджетного відшкодування позивач вважає фактичною сплатою податку відповідно до вимог Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про відшкодування з бюджету 903318 грн., які підтверджені перевіркою, проте в порушення вимог п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону такий висновок не був наданий.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю і просив його задовольнити.

Відповідач 1 проти позову заперечив і просив в позові відмовити, посилаючись на наступне.

Згідно п.п. “а”п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач при наявності фактичної сплати суми податкового кредиту попередніх податкових періодів згідно наданих банківських документів занизив суму бюджетного відшкодування за лютий 2008 року на 14820634 грн.

Вищевказана сума заниження платником податку суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 року відповідно до п.п.7.7.2, п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону не враховується при розрахунку суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року.

Відповідач вважає, що позивачем протиправно, в порушення п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону віднесено до розрахунку суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року суму податку на додану вартість, сплату якої при імпорті товару підприємство в листопаді-грудні 2007 року відстрочило шляхом оформлення податкових векселів на суму 1892070 грн., які були погашені за рахунок підтвердженої суми бюджетного відшкодування, а не грошовими коштами.

Таким чином, перевіркою було встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року на 16712713 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечення проти позову підтримали та просили в позові відмовити повністю.

Відповідач 2 проти позову заперечив і просив в позові відмовити, посилаючись на наступне.

Згідно ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно ст.2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкові органи є контролюючими стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Згідно п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”та п.4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72, органи Державного казначейства України мають право проводити бюджетне відшкодування виключно за наявності висновку податкового органу.

Згідно висновків відповідача 1 №585 від 18.06.2008 року та №69 від 10.07.2008 року позивачу проведено відшкодування податку на додану вартість в сумі відповідно 2818888 грн. та 467580 грн. по декларації за березень 2008 року, інших висновків до відповідача 2 від відповідача 1 не надходило.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечення проти позову підтримав та просив в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивачем 20.03.2008 року подана відповідачу 1 податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2008 року. В рядках 25 та 25.1 зазначена сума, що підлягає бюджетному відшкодування на рахунок платника, в розмірі 4525634 грн., в рядку 26 зазначений залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 25866815 грн. До декларації були додані розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування на суму 4525634 грн.

Позивачем 21.04.2008 року подана відповідачу 1 податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2008 року. В рядках 25 та 25.1 зазначена сума, що підлягає бюджетному відшкодування на рахунок платника, в розмірі 20902499 грн. До декларації були додані розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування на вказану суму.

Відповідно до положень п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”відповідач 1 провів виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.02.2008 року по 01.04.2008 року, про що склав акт №1195/2330/34004579 від 05.06.2008 року.

Перевіркою встановлено, що позивач допустив наступні порушення:

1.на порушення п.п.7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”занижено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2008 року на 14820634 грн.;

2.на порушення п.п.7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2008 року на 16712713 грн.;

3.на порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.7.2, 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”занижено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року) на 1841404 грн.

Також даною перевіркою підтверджено суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню, за лютий 2008 року в розмірі 4525634 грн. та за березень 2008 року в розмірі 4189786 грн.

На підставі даного акту перевірки відповідач 1 прийняв податкове повідомлення-рішення від 13.06.2008 року №0000602330/0, яким зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року на 16712713 грн., та податкове повідомлення-рішення від 13.06.2008 року №0000612330/0, яким встановив заниження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2008 року на 14820634 грн.

Відповідач 1 направив відповідачу 2 висновки про відшкодування з бюджету податку на додану вартість за березень 2008 року №585 від 18.06.2008 року на суму 2818888 грн. та №69 від 10.07.2008 року на суму 467580 грн. Вказані суми відповідач 2 перерахував позивачу, що підтверджується виписками АКБ “Правекс-Банк”за 20.06.2008 року та 14.07.2008 року. Інших висновків про відшкодування з бюджету податку на додану вартість за березень 2008 року відповідач 1 відповідачу 2 не надавав.

Як встановлено судом під час розгляду справи, такі рішення, дії та бездіяльність відповідача 1 вчинені з порушенням вимог закону.

Зокрема, зміни до форми податкової декларації та порядку її заповнення були затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2008 року №159, затвердженого Міністерством юстиції України 19.03.2008 року за №224/14915.

Згідно ст.1 Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Згідно ст.3 Указу нормативно-правові акти, зазначені в ст.1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Відповідно до цих норм Указу наказ ДПА України від 17.03.2008 року №159 набрав чинності з 30.03.2008 року.

Згідно п.п. “а”п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, наказ ДПА України від 17.03.2008 року №159 набрав чинності після настання граничного терміну подання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року.

Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування відповідно до ч.3 п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно п.3 ч.1 ст.8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”ДПА України затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів.

Форма розрахунку суми бюджетного відшкодування та порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість в редакції, що діяла до 30.03.2008 року, передбачали визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в межах суми податкового кредиту попереднього податкового кредиту, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Форма розрахунку суми бюджетного відшкодування та порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість в редакції наказу ДПА України від 17.03.2008 року №159 передбачають визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодування, в межах суми частини залишку відємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, суму в розмірі 14820634 грн. позивач не міг включити до складу бюджетного відшкодування в декларації за лютий 2008 року, оскільки на момент настання граничного терміну подання податкової декларації за цей податковий місяць наказ ДПА України від 17.03.2008 року №159 не набрав чинності, а форма розрахунку суми бюджетного відшкодування та порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, чинні на цей момент, передбачали визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в межах суми податкового кредиту лише одного попереднього податкового кредиту, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Оскільки наказ ДПА України від 17.03.2008 року №159 набрав чинності з 30.03.2008 року, то його положення слід застосовувати і подавати декларацію з податку на додану вартість за новою формою з першого податкового періоду, граничний термін подання податкової декларації за який настав після цієї дати. Враховуючи, що граничний термін подання податкової декларації за березень 2008 року настав 20.04.2008 року, тому за новою формою податкові декларації слід подавати, починаючи з березня 2008 року.

Даний факт відображений і безпосередньо в таблиці п.3.3 акту перевірки №1195/2330/34004579 від 05.06.2008 року, де наведені дані розрахунку суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 року та березень 2008 року. Зокрема, за лютий 2008 року за даними перевірки сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, дорівнює 4525634 грн. (що співпадає за даними декларації позивача) і дорівнює сумі податкового кредиту попереднього податкового кредиту, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Правомірність дій позивача підтверджується також листами ДПА України від 21.03.2008 року №5565/7/16-1117, від 18.04.2008 року №8109/7/16-1117, від 11.04.2008 року №7627/7/16-0117, від 07.05.2008 року №9091/7/16-1517, від 19.05.2008 року №10061/7/16-1417. Відповідно до п.п. “г”п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”ці листи є податковими розясненнями центрального податкового органу.

Тому суд вважає, що позивач склав декларації за лютий 2008 року та березень 2008 року у відповідності з діючими на той момент формами податкової декларації з податку на додану вартість, порядком їх заповнення, а тому в його діях відсутнє порушення закону.

Зменшення суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року на 1892079 грн. відповідач 1 мотивував тим, що позивач в порушення п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”включив до суми бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, сплату яких при ввезені товарів на митну територію України у листопаді-грудні 2007 року відстрочив шляхом оформлення податкових векселів, які були погашені за рахунок підтвердженої суми бюджетного відшкодування, а не грошовими коштами.

Згідно п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 цього Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. “а”п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Проте, під час здійснення імпортних операцій отримувач товарів (послуг) не сплачує податок на додану вартість постачальникам таких товарів (послуг). Відповідно до вимог п.п.3.1.2 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.7 п.7.2, п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7, п.11.5 ст.11 цього Закону податок на додану вартість при імпорті товарів сплачується до бюджету через митні органи, які не є постачальниками товарів (послуг).

Податок на додану вартість сплачується при імпорті товарів в будь-якому випадку або під час здійснення операції, про що зазначається у вантажно-митній декларації, або шляхом оформлення податкового векселя, якій погашається протягом 30 календарних днів з дня поставки його органам митного контролю..

Згідно п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 цього Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

А тому єдиною умовою отримання бюджетного відшкодування при імпортних операціях є наявність вантажно-митних декларацій та погашених податкових векселів.

Також суд вважає, що поняття фактичної сплати податку не є сплатою виключно грошовими коштами, а може проводитись у будь-яких передбачених законом формах.

Відповідно до п.2 ст.189 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України.

Відповідно до п.п.3.1.2 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно п.11.5 ст.11 цього Закону платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю. Якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Згідно п.1.2 ст.1 Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно ч.3 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування”обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку чи збору (обовязкового платежу).

Таким чином, Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”та Закон України “Про систему оподаткування”передбачають, що під сплатою податків слід розуміти погашення податкового зобовязання не лише шляхом сплати грошових коштів, а й будь-яким іншим шляхом, наприклад, за рахунок переплати з цього податку чи належного бюджетного відшкодування.

Погашення податкового векселя за рахунок підтвердженої суми бюджетного відшкодування є погашенням податкового зобовязання, а отже і фактичною сплатою податку на додану вартість відповідно до вимог Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України “Про податок на додану вартість”.

Такого принципу щодо бюджетного відшкодування від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) виключно грошовими коштами Закон України “Про податок на додану вартість”не містить. Навпаки, п.п.7.7 ст.7 цього Закону обмежень для отримання права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість залежно від форми оплати чи припинення зобовязання (грошова, бартерна, заліком, векселем тощо) не встановлює.

Крім того, підтверджені суми бюджетного відшкодування є власністю платника податків, який відповідно до ст.41 Конституції України, ст.319 ЦК України має право володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю.

А тому зменшення відповідачем 1 суми бюджетного відшкодування за березень 2008 року на 1892079 грн. є протиправним.

На день розгляду справи з підтверджених перевіркою до відшкодування за березень 2008 року 4189786 грн. податку на додану вартість згідно висновків відповідача 1 відповідачем 2 відшкодовано позивачу 3286468 грн. Висновку на відшкодування 903318 грн. відповідач 1 відповідачу 2 не направив.

Такі дії відповідача 1 є прямим порушенням вимог абзацу другого п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно якого податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів правомірності своїх рішень, дій та бездіяльності відповідач 1 не надав.

Таким чином, суд прийшов до висновку про невідповідність вимогам закону рішень, дій та бездіяльності відповідача 1.

Відповідно до ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності, стягнення з відповідача коштів. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд прийшов до висновку про необхідність захисту прав позивача від порушень з боку субєктів владних повноважень шляхом визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Вінниці від 13.06.2008 року №0000612330/0 та від 13.06.2008 року №0000602330/0, визнання протиправною дії відповідача 1 щодо зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2008 року, на 16712713 грн., визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про відшкодування з Державного бюджету України позивачу 903318 грн. бюджетного відшкодування за березень 2008 року, визнання права позивача на отримання суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2008 року, в розмірі 20902499 грн., стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року в розмірі 17616031 грн.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачене ним державне мито в розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек Інвест”задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 13.06.2008 року №0000612330/0 та від 13.06.2008 року №0000602330/0.

3. Визнати протиправною дію Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2008 року, на 16712713 грн.

4. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області висновку про відшкодування з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю “Барлінек Інвест”903318 грн. бюджетного відшкодування за березень 2008 року.

5. Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек Інвест”на отримання суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2008 року, в розмірі 20902499 грн.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек Інвест”суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року в розмірі 17616031 грн.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек Інвест”(код ЗКПО 34004579, р/р 2600905690746 в ВОД АКБ “Правекс-Банк”, МФО 321983) 3 грн. 40 коп. державного мита.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:29.08.08

Суддя/підпис/ Сторчак Володимир Юрійович

Суддів: Аліменко Володимир Олександрович

Курко Олег Петрович

Копія вірна

Суддя:

Секретар: