Постановление суда № 29081521, 11.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2013 р. Справа № 9104/176653/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Клюби В.В.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

За участю представників сторін:

апелянта (відповідача у справі):

позивача у справі: Мельничука В. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2012р. у справі № 2а-5902/12/1370

за позовом Приватного підприємства "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" м.Львів

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" звернулось до суду з адміністративним позовом заявою до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2011р.: № 0002062321, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 57982,50грн. (в т.ч. 38655,00 грн. за основним платежем та 19327,50грн. за штрафними санкціями) та № 0002072321, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44578,50грн. (в т.ч. 29719,00грн. за основним платежем та 14859,50грн. за штрафними санкціями).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012р. позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області ДПС від 08.08.2011р. № 0002062321 та №0002072321.

Відповідач не погодився із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу апелянт (відповідач у справі) мотивує тим, що позивачем занижено валовий дохід та податкові зобов'язання з ПДВ у перевіреному податковому періоді, не відображено у складі валового доходу кредиторську заборгованість перед контрагентом, державна реєстрація якого скасована. Судом першої інстанції неправомірно взято до уваги первинні документи, які подані для підтвердження валових витрат і податкового кредиту, оскільки такі до перевірки не надавались.

Відповідач явки представника в судове засідання апеляційного суду не забезпечив, хоча були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Львівської області проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства "ЕкспертЛьвівмаркетбуд"з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31. 03.2011р. За результатами перевірки складено Акт від 05.08.2011р. за № 3003/23-209/35563037 (далі -Акт перевірки), на підставі якого ДПІ у Сихівському районі м. Львова видано та вручено ПП "ЕкспертЛьвівмаркетбуд" податкові повідомлення-рішення від 08.08.2011р., а саме: № 0002062321, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 57982,50 грн. (в т.ч. 38655,00 грн. за основним платежем та 19327,50грн. за штрафними санкціями); № 0002072321, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44578,50грн. (в т.ч. 29719,00грн.- за основним платежем та 14859,50грн.- за штрафними санкціями).

Адміністративний суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що Акт перевірки, всупереч вимогам діючого законодавства України, не містить посилання на первинні документи, невідображення відомостей яких у податковому обліку позивачем призвела б до заниження валового доходу за 3 квартали 2009 року, а висновок відповідача (апелянта) щодо заниження валового доходу грунтуються саме на фактах невключення до податкових зобов'язань ПДВ за податковими накладними № 37 від 07.09.2009р. в сумі ПДВ 9269,00грн. та № 38 від 07.09.2009р. в сумі ПДВ 9240,00грн.

Сума валового доходу, яка мала бути задекларована позивачем у 3-му кварталі 2009 року за вказаними податковими накладними складає 92545,00грн. З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в ході розгляду справи досліджено Декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року, яка подана позивачем 18.10.2009р. до ДПІ у Сихівському районі м.Львова та Додаток № 5 до Декларації (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

За результатами такого дослідження судом встановлено, що сума ПДВ, яка вказана у колонці Б рядка 1 Декларації "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів", сума ПДВ рядка "Усього за місяць (квартал) (рядок 1 декларації, в тому числі:"Додатку № 5 до цієї ж Декларації та сума ПДВ за податковими накладними виписаними позивачем у вересні 2009 року (у тому числі, № 37 від 07.09.2009р. в сумі ПДВ 9269,00грн. та № 38 від 07.09.2009р. в сумі ПДВ 9240 грн.) є рівними і складають 164723,00грн.

Відомості наведених документів вказують, що позивачем при заповненні Додатку № 5 до Декларації допущено арифметичні помилки, а саме: невірно вказано суми податкових зобов'язань, які відображено у податковій декларації в розрізі контрагентів. Зокрема, сума податкових зобов'язань за податковими накладними №36,№41 та №42, які виписано контрагенту Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." склала 71887,48грн., а у додатку № 5 вказана сума 90396,48грн.; сума податкових зобов'язань за податковими накладними №37 та №39, які виписано контрагенту Представництво "Азеркорпу Аутобан" склала 53625,01 грн., а у Додатку № 5 вказана сума 53625,01грн.; сума податкових зобов'язань за податковими накладними № 38, № 40 та № 43, які виписано контрагенту ТзОВ "Балтом Україна" склала 29492,00грн., а у Додатку № 5 вказана сума 20252,00грн.

Таким чином, різниця між відомостями щодо сум податкових зобов'язань з ПДВ вказаних у Додатку № 5 до Декларації та відомостями податкових накладних склала: по Представництву "Азеркорпу Аутобан"- 9269,00грн. та по ТзОВ "Балтом Україна"- 9240,00 грн.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що дані помилки не привели до заниження позивачем суми податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2009 року, оскільки суми ПДВ за податковими накладними № 37 від 07.09.2009р. в сумі ПДВ 9269,00грн. та № 38 від 07.09.2009 року в сумі ПДВ 9240,00грн. - належним чином відображено у складі податкових зобов'язань, відтак, адміністративний суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що висновки Акту перевірки про заниження позивачем валового доходу за 3-й квартал 2009 року на 92545,00грн. є протиправними.

Правильним є і висновки адміністративного суду першої інстанції щодо висновків ОДПС про порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та заниження валового доходу за 3 квартали 2010 року на 11968,00грн., внаслідок невключення до його складу кредиторської заборгованості перед ПП "Вілмат-Електрик", державна реєстрація якого скасована 21.07.2010р.

Відповідно до вимог п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі-Закон), безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

У відповідності до вимог п.1.25 ст.1 Закону, безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності та заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Згідно із вимогами ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Кредиторська заборгованість позивача перед ПП "Вілмат-Електрик" виникла на підставі Договору від 01.09.2008р., копію якого долучено до матеріалів справи.

В даному випадку, як підставу донарахування валового доходу, органом державної податкової служби визначив лише одну обставину - скасування державної реєстрації ПП "Вілмат-Електрик", а тому, на думку апелянта, строк позовної давності припинився на підставі ст.609 ЦК України. Однак, таке застосування вказаної норми ЦК України є неправильним, оскільки ст.609 ЦК України не встановлює порядку припинення строку позовної давності.

Як передбачено абзацом 1 п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 згаданого Закону, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначається статтею 12 цього Закону. Згідно з вимогами п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 зазначеного Закону, платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної в порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вимогами зазначеної статті цього Закону визначено порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості. З їх змісту вбачається, що в цьому випадку йдеться не про будь-яку прострочену заборгованість, а тільки про визнану в порядку досудового врегулювання спору або судом, чи за виконавчим написом нотаріуса.

Таким чином, згідно з приписами вказаної норми, зобов'язання у покупця збільшити валовий дохід виникає лише за наявності відповідних юридичних фактів, а саме:

- підстави для збільшення валового доходу (визнання покупцем претензії в порядку досудового врегулювання; ненадання покупцем відповіді на претензію у строк, встановлений законодавством; визнання заборгованості судом; виконавчий напис нотаріуса);

- настання моменту збільшення валового доходу, визначеного в абзацах "а", "б" підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 зазначеного Закону.

З врахуванням викладеного, у платника податків -покупця (позивача) відсутній обов'язок збільшувати валовий дохід за обставин скасування державної реєстрації кредитора.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України загальну позовну давність встановлено тривалістю у три роки.

Статтею 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Однак, зазначена норма стосується швидше дебіторської заборгованості та в даному випадку не врегульовує порядку дій позивача щодо кредиторської заборгованості перед ПП "Вілмат-Електрик". Апелянт з її змісту дійшов повністю хибного висновку про те, що відповідно і припиняється строк позовної давності за відсутністю позивача або відповідача, оскільки ЦК України не містить правового інституту припинення строку позовної давності.

Обгрунтованим є посилання суду першої інстанції на ту обставину, що перевіркою не встановлено, що право вимоги до позивача Підприємством "Вілмат-Електрик" не передавалось будь-яким іншим особам в порядку ст.512 ЦК України шляхом відступлення права вимоги, відповідно до вимог ст.516 ЦК України. Тому правильним є висновок місцевого адміністративного суду про те, що відповідачем неправильно застосовано норми ст.609 ЦК України та п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та протиправно збільшено позивачу валовий дохід 3-го кварталу 2011 року на 11968,00грн.

Обґрунтованою слід вважати позицію суду першої інстанції щодо зменшення позивачу валових витрат на 20000,44грн. та податкового кредиту на 4000,09грн., у зв'язку із ненаданням до перевірки первинних документів та податкової накладної №1424 від 19.07.2010р. Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із вимогами п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами, згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В матеріалах справи містяться копії податкової накладної № 1424 від 19.07.2010р. та накладної № 1424 від 19.07.2010р. на придбання цементу на загальну суму 24000,53грн., в тому числі, ПДВ 4000,09грн. Перевіркою підтверджено факт відображення вказаної податкової накладної в реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2010 року, відповідачем не встановлено факту невикористання придбаного цементу в господарській діяльності. З огляду на це, судом першої інстанції правильно зроблено висновок про те, що валові витрати та податковий кредит позивача в цій частині слід вважати підтвердженими.

Щодо зменшення позивачу валових витрат за 3-й квартал 2010 року на 28803,07грн. та податкового кредиту липня 2010 року на 5760,63грн. із посиланням на операції з реалізації щебеню Свято-Успенській Почаївській Лаврі, - то відповідач виходив з того, що до складу ціни продукції, реалізованої Свято-Успенській Почаївській Лаврі, позивачем включено вартість послуг ТзОВ "Віктор Ко", реальність отримання позивачем яких в ході перевірки не підтверджено.

Однак, суд першої інстанції обгрунтовано зіслався на Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р., який визначає, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із вимогами п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлював, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Вимогами підпункту 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених норм чинного законодавства України, у спірних податкових періодах законодавства вбачається, що валові витрати та податковий кредит формуються за відповідні податкові періоди сумарно за результатами всіх господарських операцій з придбання товарів, робіт, послуг в процесі господарської діяльності, з урахуванням обмежень встановлених законодавством. З огляду на це, валові витрати та податковий кредит не підлягають визначенню, виходячи із операцій, які є підставою для формування валового доходу та податкових зобов'язань.

Акт перевірки не містить жодних обгрунтованих первинними документами відомостей та доводів щодо того, що ціна реалізованої Свято-Успенській Почаївській Лаврі продукції включає в себе вартість послуг зазначеного контрагента. Первинні документи, оформлені за операціями з реалізації щебеню Свято-Успенській Почаївській Лаврі не містять відомостей про включення до складу ціни продукції вартості послуг будь-яких третіх осіб.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись вимогами ст. ст.160, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст. ст.206, 254 КАС України,

суд -

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2012р. у справі № 2а-5902/12/1370 за позовом Приватного підприємства "Експерт Львівмаркетбуд" м.Львів до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2012р. у справі № 2а-5902/12/1370 за позовом Приватного підприємства "Експерт Львівмаркетбуд" м.Львів до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючийсуддя Н.Г.Левицька

Суддя В.В.Клюба

Суддя В.П.Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено 18.01.2013р.