Решение № 29070721, 24.01.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

24.01.2013

Справа № 22ц/784/206/13 Суддя першої інстанції Далматова Г.А.

Категорія 46 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 січня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі Устименку М.В.,

за участю: позивачки -ОСОБА_2,

її представника -ОСОБА_3,

відповідача -ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 листопада 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя ,-

В С Т А Н О В И Л А:

17 листопада 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 28 вересня 2001 року по 25 серпня 2010 року вона перебула з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу ними було придбано майно (побутова техніка, меблі) на загальну суму 22672 грн., усі ці речі, крім парової праски (МОП Ультра), знаходяться в квартирі, де вона мешкає.

Позивачка просила поділити спільне майно подружжя, залишивши у власності відповідача майно на суму 11757 грн., а їй виділити майно на суму 10915 грн.

В січні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом, який неодноразово уточнював, де зазначив, що ОСОБА_2 займається підприємницькою діяльністю, від якої отримує доходи. Згідно довідки податкової інспекції задекларований дохід ОСОБА_2 з жовтня 2001 року по вересень 2010 року склав 142090 грн., що є сумісним майном подружжя, а тому він має право на ? частку її задекларованих доходів, а саме 71045 грн.

При розгляді справи ОСОБА_4 остаточно просив суд стягнути з позивачки на його користь ? частку задекларованих ОСОБА_2 доходів від підприємницької діяльності за останні три роки з 2008 року по 2010 рік.

Ухвалою суду від 5 січня 2012 року ці позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 листопада 2012 року первісний позов задоволено частково. Виділено у власність ОСОБА_2 наступне майно: парову праску (МОП Ультра) з набором аксесуарів та твізером придбане у 2010 році, вартістю 1897 грн., меблевий кухонний гарнітур придбаний у 2009 році, вартістю 1900 грн., DVD -програвач », придбаний у 2009 році, вартістю 510 грн., кондиціонер », придбаний у 2007 році, вартістю 3500 грн., пральну машину », придбану у 2003 році, вартістю 2000 грн., телевізор », придбаний у 2006 році, вартістю 1100 грн., мікрохвильову піч », придбану у 2006 році, вартістю 775 грн. У власність ОСОБА_4 виділено: меблевий м'який куток, придбаний у 2001 році, вартістю 2600 грн., холодильник », придбаний у 2004 році, вартістю 2500 грн., електричну плитку r», придбану у 2009 році, вартістю 5140 грн., меблеву підставку під телевізор, придбану у 2006 році, вартістю 750 грн. Зобов'язано ОСОБА_4 передати ОСОБА_2 парову праску (МОП Ультра) з набором аксесуарів та твізером у справному стані.

Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 36750 грн. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами встановленими ст.ст. 69-71 СК України та ст. 372 ЦК України.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_5 з 28 вересня 2001 року по 25 серпня 2010 року перебула з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу сторонами було придбано майно, зокрема побутова техніка, кухонні меблі на загальну суму 22672 грн.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 під час подружнього життя займалася підприємницькою діяльністю та відповідно даних податкової інспекції за період з жовтня 2001 року по вересень 2010 року декларувала відповідні доходи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції при вирішенні первинного позову дійшов правильного висновку, що перелік майна, на який посилається позивачка, є спільною сумісною власністю подружжя та підставно поділив це майно між сторонами, виходячи з пояснень сторін, з урахуванням інтересів кожної із сторін щодо призначення та цільового використання цього майна.

Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідачем надані достатні докази на підтвердження фактичних даних, на які він посилається, обґрунтовуючи свої позовні вимоги.

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя (ч. 2 ст. 61 СК).

Положеннями ст. 177 ЦК України передбачено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери.

За змістом п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»№ 11 від 21 грудня 2007 року до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України на ОСОБА_4 за його зустрічним позовом покладено обов'язок довести в суді ті обставини, що ОСОБА_2 є власником коштів про поділ яких він ставить питання у своєму позові, розмір цих коштів, їх наявність на рахунках банку чи у третіх осіб.

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_4 та суд першої інстанції послався на довідку про доходи, яку складено податковою інспекцією на підставі наданих ОСОБА_2 в податкову інспекцію декларацій про доходи фізичної особи - підприємця.

Факт отримання доходів представником позивачки в судовому засіданні не заперечувався, однак при цьому він стверджував в своїх поясненнях та ОСОБА_2 в апеляційній інстанції, що на момент подачі позову, цих коштів в наявності не було, оскільки позивачка їх отримували в минулі роки та витратила на потреби сім'ї.

Проте, в судовому засіданні не встановлено та матеріали справи не містять жодного доказу, що зазначені доходи (грошові кошти) були наявні у ОСОБА_2 на час розгляду справи, про їх місцезнаходження або зберігання.

Також не підтверджено будь-якими доказами, що задекларованими доходами ОСОБА_2 розпорядилася під час подружнього життя всупереч інтересах сім'ї та без згоди свого чоловіка -ОСОБА_4

Таким чином, суд вирішив питання про розподіл між сторонами одержаних в минулому доходів ОСОБА_2 від підприємницької діяльності у розмірі 73500 грн. за відсутності даних про їх наявність на момент розірвання шлюбу та звернення до суду, що протирічить наведеним вище нормам матеріального права.

З огляду на наведене, колегія суддів приходе до висновку, що сума коштів за останні три роки подружнього життя у розмірі 73500 грн., що зазначена в довідці податкової інспекції, як доходи фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, відсутня в наявності, не спростовані відповідними доказами й твердження ОСОБА_5 про розпорядження цими доходами в інтересах сім'ї, а тому вимоги ОСОБА_4 за зустрічним позовом про визнання за ним права власності на ? частку зазначених грошових коштів не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову підлягає скасування рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 214 грн. 60 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 листопада 2012 року в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення ? частки задекларованих доходів від підприємницької діяльності відмовити.

Також скасувати це рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 214 грн. 60 коп. судового збору.

В іншій частині зазначене рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: