Постановление суда № 2906534, 12.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Степашка О.І.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 17.04.2006 року та на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 року у справі №46/121-А за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «ІНАКВА ВІТА» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а :

У січні 2006 року товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «ІНАКВА ВІТА» подано позов до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.06.2005 року №0000812311/0.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки позивач вчасно подав до податкового органу повідомлення про відкриття рахунків у банківській установі.

Постановою господарського суду міста Києва від 17.04.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 року, позовні вимоги було задоволено та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 15.06.2005 року №0000812311/0.

Не погоджуючись з постановами судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку, посилаючись в касаційній скарзі на те, що при прийнятті оскаржуваних постанов судами порушено норми матеріального права, а також, що суди визнали встановленими обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, за умови недоведеності таких обставин, та просить скасувати оскаржувані судові рішення.

Розглянувши касаційну скаргу та вивчивши матеріали справи колегія суддів доходить висновків про відсутність підстав для її задоволення.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, за результатами планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 р. по 01.01.2005 р. було складено акт №42/23-11-30180160 від 13.06.2005 р.

На підставі вказаного акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2005 року №0000812311/0, яким визначено штрафні санкції у розмірі 680 грн. за порушення законодавства про патентування.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що в п.3.2.2. акту перевірки №42/23-11-30180160 від 13.06.2005 р. зазначено, що в ході перевірки дотримання вимог Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» порушень не встановлено.

Крім цього, податковим повідомленням-рішенням нараховано позивачу податкове зобовязання за порушення ст. 24 Закону України «Про підприємства в Україні».

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій, що доводи відповідача про порушення вищевказаної норми Закону спростовуються наявними у справі корінцями-повідомленнями позивача про відкриття рахунків в установі банку з відміткою ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 03.04.2003 р. та від 18.03.2003 р. про отримання, та витяг з журналу повідомлень про відкриття рахунку з 02.01.2003 р. по 28.06.2003 р., з якого вбачається, що відповідні повідомлення були отримані вчасно.

Щодо правомірності визначення та стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення ст. 24 Закону України «Про підприємства в Україні», як податкового зобовязання у порядку, передбачено Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», колегія судів касаційної інстанції зазначає, що згідно преамбули вказаного Закону, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, названий Закон регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері оподаткування.

У відповідності до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання - це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.9 ст. 1 названого Закону податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання та погасити суму податкового боргу. Отже, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обовязків по сплаті податків і зборів (обовязкових платежів).

Вичерпний перелік податків і зборів (обовязкових платежів) визначено у статтях 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування».

Штраф, накладений відповідачем на позивача, не визначений як податок або збір (обовязковий платіж). Тому, обовязки ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «ІНАКВА ВІТА» по сплаті штрафу за порушення ним норм ст. 24 Закону України «Про підприємства в Україні», не відносяться до категорії податкового зобовязання або податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з висновками першої та апеляційної інстанцій про те, що прийняття податкового повідомлення-рішення Законом України «Про підприємства в Україні» не передбачено.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином зясували обставини справи та дали їм відповідну правову оцінку, обґрунтовано задовольнили позовні вимоги повністю та визнали недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 15.06.2005 року №0000812311/0

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності вказаних висновків судів першої та другої інстанцій.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли привести до зміни чи скасування судових рішень, в справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 220-1, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити, а постанову господарського суду м. Києва від 17.04.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 року у справі №46/121-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом одного місяця з дня виникнення виняткових обставин може бути оскаржена до Верховного Суду України.

Головуючий О.І. Степашко

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

Н.Г. Пилипчук

О.А. Сергейчук

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар