Решение № 28990929, 25.01.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 212/10239/2012

Провадження № 2/127/689/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

при секретарі Коваленко Д. І., Гаврилюк А.М.,

за участю представника позивач ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна та визнання права власності на спадкове майно. Позов мотивований тим, що 10.01.2012 року померла її мати - ОСОБА_4 Після смерті останньої позивач прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви за місцем відкриття спадщини до Третьої вінницької державної нотаріальної контори. Зі слів державного нотаріуса позивачу стало відомо, що заповітів ОСОБА_4 не залишала і спадкування відбуватиметься за законом. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є вона та ОСОБА_2, відповідач по справі, чоловік померлої. На день смерті ОСОБА_4 залишилось наступне майно: 1/2 частка трикімнатної квартири за № 153 в будинку за №106 по вул. Келецькій в м. Вінниці; 1/2 частка гаража за № 30, розташованого в м. Вінниці по вул. Квятека, 1Б; грошовий вклад, який знаходиться на депозитному рахунку у Вінницькій філії ПАТ «ПриватБанк»; 1/2 частка двокімнатної квартири за № 107 в будинку № 13 по вул. Симиренка в м. Києві; 1/2 частка автомобіля, зареєстрованого МРЕВ м. Києва. Про наявність іншого майна позивачу невідомо. Позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4Ф на: 1/4 частку трикімнатної квартири за № 153 в будинку за № 106 по вул. Келецькій в м. Вінниці; 1/4 частку гаража за № 30, розташованого в м. Вінниці по вул. Квятека, 1Б; 1/2 частку належного ОСОБА_4 грошового вкладу, який знаходиться на депозитному рахунку у Вінницькій філії ПАТ «ПриватБанк»; 1/4 частку двокімнатної квартири за № 107 в будинку № 13 по вул. Симиренка в м. Києві. В подальшому позивач зменшила позовні вимоги та просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4Ф на: 1/4 частку трикімнатної квартири за № 153 в будинку за № 106 по вул. Келецькій в м. Вінниці; 1/4 частку гаража за № 30, розташованого в м. Вінниці по вул. Квятека, 1Б; 1/4 частку двокімнатної квартири за № 107 в будинку № 13 по вул. Симиренка в м. Києві.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав на підставах, викладених в ньому, просив його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав.

Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази, надані та добуті в ході розгляду справи, в їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та правовідносини, які регулюються нормами спадкового права, зокрема спадкування за законом.

Судом встановлено, що 10.01.2012 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про її смерть, виданим повторно 20.03.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області.

ОСОБА_5, позивач по справі, є донькою померлої ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-АМ № 495869 від 25.07.1975 року. 24.01.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відділом ДРАЦС Ізяславського районного управління юстиції Хмельницької області був зареєстрований шлюб, актовий запис № 5, в результаті якого позивач змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6.

Відповідач ОСОБА_2 є чоловіком померлої ОСОБА_4 та батьком позивача. 8 червня 1974 року відділом запису актів громадянського стану виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих Вінницької області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, що підтверджується копією актового запису про шлюб №828 від 08.06.1974 року.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 68/12, заведеної Третьою вінницькою державною нотаріальною конторою до майна померлої 10.01.2012 року ОСОБА_4, копію якої було витребувано та досліджено судом, заповіту ОСОБА_4Ф не залишила, а тому спадкування повинно здійснюватися за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті;у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Таким чином, сторони у справі є спадкоємцями першої черги за законом відповідно до ст.1261 ЦК України, після смерті 10.01.2012 року ОСОБА_4

Спадщину прийняли обоє шляхом подання відповідних заяв до Третьої вінницької державної нотаріальної контори у встановлений чинним законодавством строк. Свідоцтва про право на спадщину на майно померлої ОСОБА_4, а саме грошовий вклад з належними відсотками та компенсаціями, що зберігається у відділенні «Вишенька»Вінницької філії ПАТ КБ «Приватбанк»на депозитному рахунку №26354606242085, який був оформлений на імя померлої, сторони отримали. При цьому, позивач ОСОБА_3 позбавлена можливості реалізувати своє право на отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом та реєстрації його у передбаченому законодавством порядку на інше майно, оскільки відповідач не надавав правовстановлюючі документи на спадкове нерухоме майно.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В період шлюбу подружжям ОСОБА_4 було придбане майно: трикімнатна квартира за №153 в будинку за № 106 по вул. Келецькій в м. Вінниці, гараж за № 30, розташований в м. Вінниці по вул. Квятека, 1Б; двокімнатна квартира за № 107 в будинку № 13 по вул. Симиренка в м. Києві.

Факт належності майна підтверджується даними комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»від 16.11.2012 року відповідно до якого, за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на 3/500 частки будинку №106 по вул.Келецькій у м. Вінниці. Реєстрація проведена на підставі довідки від 30.06.1992року №709, виданої управління житлово-будівельного кооперативу №2 про кінцевий розрахунок ОСОБА_2 за кооперативну квартиру АДРЕСА_1. Право власності на гараж №30 в гаражному кооперативі «Маяк-1»по вул.Квятека, 1б в м. Вінниці оформлене ОСОБА_2 відповідно до рішенням виконкому Вінницької міської Ради від 30.05.2002 року №772, про що 04 грудня 2002 року видане свідоцтво про право власності.

7 лютого 2003 року, між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири 107 в будинку під №13 по вулиці Симиренка в місті Києві, посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Київської нотаріальної державної контори, зареєстрований в реєстрі за №2-404, відповідно до якого ОСОБА_2 купив вказану квартиру, що підтверджується також відповіддю Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна від 23.11.2012 року № 43383

Відповідно ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном;подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Таким чином, набуте майно є спільною сумісною власністю подружжя

Зважаючи, що майно придбане подружжям до набрання чинності Сімейним кодексом України, то для визначення правового режиму майна суд застосував норми Кодексу про шлюб та сімю України. Разом з тим, зважаючи на триваючі відносини, суд застосовує і норми Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст .60 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленостями між ними або шлюбним договором.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»у разі смерті співвласника будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, жодних домовленостей про розмір часток між подружжям ОСОБА_2 не було, шлюбний договір не укладався. Таким чином частки подружжя у майні є рівними і становлять по 1/2.

1/2 частка померлої в кожному з обєктів спільної власності відповідно до ст.1218 ЦК України входить до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи померла ОСОБА_4 заповіту не залишила. Таким чином, спадкове майно: 1/2 частка кожного із обєктів спільної власності подружжя (трикімнатної квартири за № 153 в будинку за № 106 по вул. Келецькій в м.Вінниці; 1/2 частка гаража за № 30, розташованого в м. Вінниці по вул. Квятека, 1Б; 1/2 частка двокімнатної квартири за № 107 в будинку № 13 по вул. Симиренка в м. Києві) ділиться в рівних частках між сторонами по справі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання права власності у порядку спадкування за законом, а отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За клопотання позивача судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15, 16, 1216, 1217, 1223, 1261, 1267, 1268, 1278, 1296, 1297, 1299 ЦК України, ст.22 КпШС України, ст.ст.60, 61, 69, 70, 71 СК України,ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на :

- 1/4 (одну четверту) частку трикімнатної квартири за № 153 в будинку за №106 по вул.Келецькій в м.Вінниці,

- 1/4 (одну четверту) частку гаража за №30, розташованого в м.Вінниці по вул.Квятека,1Б,

та 1/4 (одну четверту) частку двокімнатної квартири за №107 в будинку за №13 по вул.Симиренка в м.Києві,

в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла 10 січня 2012 року.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з моменту його проголошення.

З повним текстом рішення особи, які брали участь у справі, можуть ознайомитися з 31 січня 2013 року.

Суддя: