Решение № 28972786, 29.01.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.01.13 Справа № 26/5014/3317/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Комунального підприємства „Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради, м.Первомайськ Луганської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Лисичанськ Луганської області

про стягнення заборгованості за договором №66 від 15.09.2009 в сумі 17000 грн. 00 коп., пені в сумі 423 грн. 58 коп., 3% річних в сумі 84 грн. 71 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача - начальник планово-економічного відділу Дунець О.В., довіреність №111 від 15.01.2013;

від відповідача - не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором №66 від 15.09.2009 в сумі 17000 грн. 00 коп., пені в сумі 423 грн. 58 коп., 3% річних в сумі 84 грн. 71 коп.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15575149 місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Комунальним підприємством „Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради (позивач, теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, споживач) 15.09.2009 був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №66, за умовами якого теплопостачальна організація прийняла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах та за параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Температурний графік теплової мережі є невід"ємним додатком договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 теплова енергія постачається споживачу в обсягах з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на потреби опалення в опалювальний період.

Згідно п.2.2 договору приймання-передача теплової енергії, спожитої споживачем у теплопостачальної організації у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі виконаних послуг з центрального опалення, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитої теплової енергії.

У пп.3.2.6 п.3.2 договору сторони передбачили, що споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

В п.5.1 договору сторони домовились, що облік споживання теплової енергії проводиться за прилади комерційного обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п.6.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), на підставі показів комерційного обліку та розрахунковим способом згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Згідно п.6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3 договору сторони визначили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.6.5 договору споживач розраховується за показами приладів комерційного обліку: якщо фактичне використання теплової енергії більше ніж заявлено, це перевищення окремо сплачується не пізніше 28-го числа поточного місяця; якщо фактичне використання теплової енергії нижче від сплаченого заявленого обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати заявленого обсягу споживання теплової енергії періоду, наступного за розрахунковим.

Пункт 6.12 договору передбачає, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати отриманої теплової енергії, споживач сплачує на користь теплопостачальної організації, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Сума заборгованості індексується теплопостачальною організацією з урахуванням індексу інфляції, встановленого уповноваженим на це державним органом.

Листом №2948 від 10.10.2011 позивач направив на адресу відповідача лист, в якому повідомив останнього про зміну тарифу на теплову енергію.

Як зазначив позивач, він на виконання вказаних умов договору поставив відповідачу за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року теплову енергію в кількості 17,65 Гкал на загальну суму 20484 грн. 44 коп., яку відповідач вчасно не оплатив.

29.05.2012 між Комунальним підприємством „Первомайськтеплокомуненерго" (підприємство, позивач) Первомайської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач, відповідач) був укладений договір про розстрочку заборгованості за послуги теплозабезпечення №4, за яким підприємство надає споживачу розстрочку в погашенні заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 20484 грн. 44 коп. відповідно до умов даного договору, а споживач зобов'язується своєчасно погашати заборгованість за теплову енергію в строки і на умовах, встановлених в цьому договорі (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору споживач зобов'язаний здійснювати погашення заборгованості, яка виникла в період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року відповідно до договору №66 від 15.09.2009.

За пп.2.2.1 п.2.2 договору споживач зобов"язався своєчасно погашати заборгованість за теплову енергію в установлені в договорі строки і повному обсязі, а у випадку порушення строків оплати споживач сплачує підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочки (пп.2.2.2 п.2.2 договору).

В п.3.1 договору сторони передбачили, що погашення реструктуризованої заборгованості здійснюється на підставі наступного розподілу за місяцями: серпень 2012 - 6228 грн. 00 коп., вересень 2012 - 6828 грн. 00 коп., жовтень 2012 - 6828 грн. 44 коп.

Відповідно до п.3.3 вказаного договору за неуплату платежів в установлений договором строк, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Сума заборгованості споживача індексується підприємством з урахуванням коефіцієнтів інфляції, встановлених уповноваженим на це державним органом.

Позивач зазначив, що відповідач сплатив лише 3484 грн. 44 коп., внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 17000 грн. 00 коп., за стягненням яких позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України „Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1-ч.3 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В ч.1 ст.26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачені істотні умови, які є обов'язковими для договору теплопостачання: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.

Як вбачається з укладеного між сторонами договору №66 від 15.09.2009, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, які визначені законом як необхідні для договорів даного виду та які сторони вважали за необхідне обумовити в договорі, про що свідчить підписання договору сторонами та скріплення печатками.

При розгляді справи судом встановлено, що 29.05.2012 між сторонами був укладений договір №4 про розстрочку заборгованості за послуги теплозабезпечення за договором №66 від 15.09.2009, в якому сторони встановили графік погашення, який відповідачем не дотриманий.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п.3.1 договору №4 від 29.05.2012 сторони встановили порядок та строки погашення реструктуризованої заборгованості, які відповідачем не дотримані.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Таким чином позивачем доведено, а відповідачем не оспорено заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 17000 грн. 00 коп. і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений договором строк спожиту теплову енергію не оплатив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.3.3 договору №4 від 29.05.2012 сторони домовились, що за неуплату платежів в установлений договором строк, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Сума заборгованості споживача індексується підприємством з урахуванням коефіцієнтів інфляції, встановлених уповноваженим на це державним органом.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно та обґрунтовано нарахована відповідачу пеня за період з 01.09.2012 по 22.11.2012 в сумі 423 грн. 58 коп., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже, позивачем правомірно нараховані відповідачу 3% річних за період з 01.09.2012 по 22.11.2012 в сумі 84 грн. 71 коп.

З вищенаведеного вбачається, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності боргу не подав.

Відповідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

У судовому засіданні 29.01.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства „Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Комунального підприємства „Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради, вул.Куйбишева, б.28, м.Первомайськ Луганської області, код 32082152 заборгованість в сумі 17000 грн. 00 коп., пеню в сумі 423 грн. 58 коп., 3% річних в сумі 84 грн. 71 коп., судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 31.01.2013.

Суддя С.С. Єжова