Решение № 28972776, 18.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/18063-2012 18.01.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сопромат»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Міскбуд-4" Простягнення 54 296,22 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Пугач О.В. - дов. № б/н від 03.12.12 р.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сопромат» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд-4" про стягнення 54 296,22 грн.

Ухвалою від 10.12.2012 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18.01.2013 року.

Представник позивача до канцелярії суду подав документи на виконання вимог ухвали суду, а в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 18.01.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01- 08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.01.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сопромат» (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» (у подальшому - покупець, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу №40 від 04.01.2011 року (далі - Договір), пунктом 1.1. якого передбачено, що продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору загальна вартість Договору складається із суми виставлених рахунків на ім'я покупця у відповідності до накладних, згідно яких відвантажено товар протягом 2011 року на адресу покупця.

Пунктом 4.1. Договору сторони узгодили, що ціна на товар встановлюється у гривнях згідно рахунку-фактури.

Пунктами 5.2. та 5.3. Договору сторони узгодили, що оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця у вигляді передоплати. Попередня плата становить 100 відсотків загальної вартості товару.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 304 296,22 грн. що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

У свою чергу, відповідач суму боргу за поставлений товар за Договором сплатив частково в сумі 250 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії містяться в матеріалах справи), у зв'язку з чим у останнього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 54 296,22 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не повернув, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 54 296,22 грн.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.п. 1,4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 54 296,22 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» (місцезнаходження: 03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28, оф. 36, код ЄДРПОУ 37165641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сопромат» (місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 8-В, код ЄДРПОУ 31897749) 54 296 (п'ятдесят чотири тисячі двісті дев'яносто шість) грн. 22 коп. та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

23.01.2013 року

Суддя О.М. Спичак