Постановление суда № 28964336, 23.01.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/11132/12 Головуючий у 1 інстанції:Іщук Л.П. Провадження № 22-ц/773/85/13 Категорія:27 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2013 року місто Луцьк Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Киці С.І., Шевчук Л.Я.,

при секретарі - Галицькій І.П.,

з участю:

представника позивача -Домальчука Р.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора м. Луцька в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 11 вересня 2012 року позов задоволено.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"(далі -ПАТ АБ «Укргазбанк») 460675,29 грн. заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк»по 1609,50 грн. судових витрат з кожного.

21 листопада 2012 року ухвалою Луцького міськрайонного суду заява відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає рішення незаконним у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення та залишити без розгляду позовну заяву прокурора міста Луцька.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції установлено, що відповідачі належним чином не виконують взяті на себе зобов'язання як за кредитним договором так і за договором поруки, а тому суд стягнув солідарно з відповідачів кредитну заборгованість.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 553, 554 цього Кодексу встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд дав правильну правову оцінку, що 07 березня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк»(тепер ПАТ АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір за №05/07-І/02, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 60000 доларів США терміном до 06 березня 2019 року зі сплатою 12,5% річних (а.с. 7-10).

18 серпня 2011 року у зв'язку із зміною виду кредитування між ними було укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору, відповідно до якої банк відкрив ОСОБА_2 кредитну лінію з лімітом кредитування 60000 доларів США терміном з 07 березня 2007 року по 19 серпня 2011 року зі сплатою 12,5% річних, а за користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені договором, процентна ставка встановлюється, виходячи із 13,5% річних. З лімітом в розмірі 465344,48 грн. -терміном з 19 серпня 2011 року по 06 березня 2019 року зі сплатою 14% річних, та за користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені договором, процентна ставка встановлюється, виходячи із 19,0% річних.(а.с. 11-14).

В забезпечення зобов'язань за кредитним договором між банком та позичальником укладено договір застави №05-07/02 від 07 березня 2007 року, який є невід'ємною частиною дійсного договору.(а.с.7), за яким передано банку в заставу житловий будинок із земельною ділянкою площею 0,1175 га в с. Підгайці Луцького району.

Крім того, 07 березня 2007 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №1, згідно якого поручитель взяла на себе відповідальність перед банком по зобов'язаннях ОСОБА_2, що виникли з умов кредитного договору №05/07-І/02 від 07 березня 2007 року в повному обсязі (а.с. 16-17).

18 серпня 2011 року між ними було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 1 від 07 березня 2007 року (а.с.18), якою п.1.1. договору поруки викладено його у новій редакції .

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 460675,29 грн., з них: 429548,72 грн. заборгованості по кредиту, 172,27 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 15340,19 грн. -прострочена заборгованість за кредитом, 15614,11 грн. -прострочена заборгованість за нарахованими процентами (а.с.20).

Зобов'язання не виконане і поручителем, проте рішення суду в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 не оскаржується і апеляційною інстанцією не переглядається.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.п. 4.2.4 додаткової угоди до кредитного договору банк має право вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому договору, включаючи повернення всієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій та штрафних санкцій у випадках невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань по цьому договору, у тому числі, несвоєчасного виконання грошових зобов'язань (з простроченням їх виконання більше, ніж на один банківський день).

В пункті 9 постанови № 5 від 30 березня 2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»надано роз'яснення, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у ПАТ АБ «Укргазбанк»виникло право вимоги дострокового повернення кредиту згідно з умовами договору та нормами чинного законодавства.

Не приймаються до уваги колегією суддів посилання в апеляційній скарзі на порушення права відповідачів щодо участі в судовому засіданні та на подання додаткових доказів. З матеріалів справи вбачається, що відповідачі були належним чином повідомлені про відкриття провадження в справі та призначення справи до розгляду в суді першої інстанції, що підтверджується розпискою про вручення поштового відправлення (а.с.36-37, 47-48).

Відповідач, всупереч статті 60 ЦПК України, не представив жодних доказів, які б підтверджували такі порушення та неможливість подання доказів в суд першої інстанції. Суд першої інстанції правомірно ухвалив заочне рішення про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 постійно сплачував значно збільшені платежі, ніж це передбачено умовами кредитного договору, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме умовами кредитного договору, додаткової угоди до кредитного договору, графіком платежів та визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки.

Також не заслуговують на увагу колегії суддів і посилання щодо обґрунтованості подання позову прокурором, адже з постанови Кабінету міністрів України від 04 квітня 2011 року № 342 вбачається, що частка держави в статутному капіталі банку становить 92,9998%, отже, ПАТ АБ «Укргазбанк»є державним банком і прокурор міста Луцька правомірно звернувся в суд першої інстанції з позовом в інтересах держави (а.с.23).

Інші доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням відповідачем норм чинного законодавства та обставин справи, в зв'язку з чим колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 11 вересня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: