№ 2895032, 02.09.2008, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2008 р. Справа № 2-а-5712/08

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

При секретарі судового засідання: Пивовар Інні Михайлівні

За участю представників сторін:

позивача : Мельниченко В.М. представник прокуратури, Пудовкіна Д.П., представник на підставі довіреності Головної державної інспекції на автомобільному транспорті

відповідача : ОСОБА_2, представник на підставі угоди

розглянувши матеріали справи

за позовом: прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ :

 Прокурор м. Вінниці в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 1700 грн.

Позов мотивовано наступним.

Постановою №031838 від 30.07.2007 р. про застосування фінансових санкцій Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області до ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн., за порушення вимог ст.39 Закону України “Про автомобільний транспорт”. Так, 03.07.2007р. ОСОБА_2. надавав послуги по перевезенню пасажирів на автомобілі марки Мерседес Бенс 311cdi Спринтер (держ.номер НОМЕР_1) без оформлення документів на перевезення пасажирів, а саме: без документів, які підтверджують сплату транспортних послуг.

Копію постанови було направлено ОСОБА_1 У зв'язку з тим, що відповідач не сплачує фінансові санкції, що тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету та ставить під загрозу своєчасне виконання державою своїх економічних, соціальних, політичних та інших функцій та суттєво порушує інтереси держави, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд задоволити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, вказавши на відсутність підстав для задоволення позову. Відповідач вважає постанову № 031838 від 30.07.2008 року протиправною. Так при проведенні перевірки водію не було надано можливість ознайомитись з актом, а також не надано його копії, що являється порушенням п.20 ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" № 1567 від 08.11.2006 року. Про існування акту перевірки відповідач дізнався лише 27.03.2008 року після того, як отримав копію позовної заяви з додатками. Крім того, комісія по розгляду питання щодо застосування до відповідача фінансових санкцій, яка відбулась 30.07.2007 року, не задоволила клопотання відповідача про витребування додаткових документів, які б підтвердили або спростували дані попередньої перевірки. Перевірка проведена поверхово, без урахування всіх обставин. Так, 15.06.2007 року між ФОП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_3 укладено договір на транспортне обслуговування, відповідно до якого відповідач брав на себе зобов'язання здійснювати пасажирські перевезення груп відпочиваючих по території Автономної Республіки Крим на автомобілі Мерседес Бенс, державний номерний знак НОМЕР_1. На виконання умов даного договору від замовника 27.06.2007 року надійшла заявка на здійснення перевезення туристично-екскурсійної групи 03.07.2007 року до дельфінарію в м. Ялта. Надання вказаної послуги було оплачено авансовим платежем в розмірі 300 грн., що підтверджується квитанцією до приходного касового ордеру №077 від 27.06.2007 року. Саме під час здійснення даного перевезення пасажирів автомобіль відповідача був зупинений співробітниками ДАІ, які на підставі виявлених порушень склали акт перевірки. Відповідач не погоджується з даним актом, оскільки, на його думку, водій ОСОБА_4 на момент перевірки пред'явив співробітникам інспекції всі необхідні документи, а саме: дорожній лист, посвідчення водія, ліцензійну картку, договір про транспортне обслуговування № б/н від 15.06.2007 року, квитанцію до приходного касового ордеру № 077 від 03.07.2007 року. За таких підстав, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно свідоцтва № 156085, 27.11.2002 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець.

ОСОБА_1 отримав ліцензію від 22.09.2005 року на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), дозволений вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів, строк дії ліцензії з 22.09.2005 року по 21.09.2010 р.

Відповідно до акту № 015237 від 03.07.2007 року щодо проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складеного співробітниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області встановлено порушення ПП ОСОБА_1 вимог ст.39 Закону України “Про автомобільний транспорт”. Так, перевіркою встановлено, що відповідач надавав послуги з нерегулярних перевезень пасажирів без оформлення документації, передбаченої ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутня квитанція про сплату транспортних послуг. Зокрема встановлено, що водій ОСОБА_4, на підставі договору від 25.06.2007 року перевозив пасажирів на автомобілі Mercedes Benz 311CDI Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_1, за відсутності квитанції про сплату транспортних послуг.

На підставі даного акту начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Ротовським А.С. винесена постанова №031838 від 30.07.2007р. про застосування до ОСОБА_2 фінансової санкції на суму 1700 грн. за порушення ст.39 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Абз.17 ч.1 ст.1 Закону України “Про автомобільний транспорт”визначає поняття автомобільного перевізника, як фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст.39 Закону України “Про автомобільний транспорт”автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом ПП ОСОБА_2. здійснював надання послуг з нерегулярних перевезень пасажирів, на виконання вимог договору від 25.06.2007 року, без оформлення документа про оплату транспортних послуг. Зазначене являється порушенням вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", порушення за яке визначене в ст. 60 даного закону.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, про те, що 03.07.2007 року ПП ОСОБА_2. здійснював перевезення на підставі договору від 15.06.2007 року, оскільки вказана обставини не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.

Також, суд не приймає до уваги твердження відповідача про наявність на час перевірки у водія квитанції № 077 від 03.07.2007 року, оскільки вказана обставина спростовується поясненнями водія, що містяться в акті перевірки від 015237 від 03.07.2007 року що підтверджує відсутність вказаної квитанції по причині її невидання. Суд не приймає до уваги письмові пояснення ОСОБА_4 викладені в протоколі опитування громадянина від 23.06.2008 року та додатку № 1 до протоколу опитування громадянина № 1 від 23.06.2008 року, відібраних адвокатом ОСОБА_2, оскільки Законом України "Про адвокатуру" надано право адвоката на опитування громадян, проте не надано право на складання протоколів опитування громадян.

Крім того, відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Твердження представника відповідача відповідно до яких про існування акту перевірки № 015237 від 03.07.2007 року останній дізнався після отримання ухвали про відкриття провадження від 03.04.2008 року та отримання копій доданих до матеріалів позовної заяви документів також не знайшли свого підтвердження та спростовуються сукупністю доказів по справі. Так, відповідно до повідомлення № 3545 від 18.07.2007 року ПП ОСОБА_2. повідомлений про дату, час і місце розгляду питання щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт. Також в даному повідомленні міститься відмітка про прибуття ОСОБА_2 на розгляд вказаного вище питання, що підтверджено останнім при надання письмових заперечень проти позову, де відповідач вказує про відмову в задоволенні його клопотань про витребування документів заявленого ним під час розгляду справи щодо порушення автомобільного законодавства. Крім того, отримання копії постанови відповідачем підтверджено реєстром від 03.08.2007 року.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 20. ч. 2 "Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, а саме щодо невручення копії акту.

Так, згідно п. 4 “Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті”затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Відповідно до п. 5 Порядку, планова і позапланова перевірка проводиться за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів, у тому числі, в пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з керівником органу охорони державного кордону.

Згідно п. 20 вказаного Порядку, за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт за формою згідно з додатком 2. Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання (далі - уповноважена особа суб'єкта господарювання). Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю. Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Як встановлено судом, позивачем проведено рейдову перевірку, результати якої оформлюються відповідно до п. 21 Порядку. Так, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.

Враховуючи викладене, суд вважає, що постанова про застосування фінансових санкцій являється правомірною, прийнятою на підставі виявлених порушень законодавства про автомобільний транспорт, допущених відповідачем. Розмір фінансових санкцій визначений відповідно до закону. Зазначене являється підставою для стягнення з відповідача фінансових санкцій.

Разом з тим, позовна вимога про стягнення з відповідача судових витрат задоволенню не підлягає. Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" Генеральна прокуратура України та її органи - за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави, звільнені від сплати державного мита. Інші судові витрати у справі відсутні.

Крім того, ч. 4 ст. 94 КАС України визначено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва  у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2. має заборгованість зі сплати фінансових (штрафних) санкцій у розмірі 1700 грн., за порушення законодавства про автомобільний транспорт, що підтверджується матеріалами справи. Тому вказана сума підлягає стягненню.

Враховуючи те, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, наявні підстави для часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 158, 160, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задоволити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_2) заборгованість по сплаті штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1700 грн. в дохід Державного бюджету України (р/р 31111106700002, код ЄДРПОУ 34701167, держбюджет м. Вінниці, 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено: 08.09.08

Суддя/підпис/ Мельник-Томенко Жанна Миколаївна