Постановление суда № 28949607, 29.01.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 221/4264/2012 Провадження № 22-ц/772/123/2013Головуючий в суді першої інстанції:Антонюк В.В.Категорія: 27Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

29 січня 2013 року м. Вінниця Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтко Ю.Б.,

при секретарі Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на заочне рішення Староміського районного суду міста Вінниці від 02 жовтня 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ Факторинг Україна»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

У серпні 2012 року ТОВ«ОПТ Факторинг Україна»звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги ТОВ«ОПТ Факторинг Україна»мотивовані тим, що 03.03.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ML-B01/038/2008, згідно умов якого остання отримала кредит на споживчі потреби в сумі 31262 швейцарських франків, зі сплатою плаваючої процентної ставки.

В зв'язку з порушенням позичальником умов договору в частині платності та своєчасного виконання боргового зобов'язання, станом на 11.06.2012 року утворилась заборгованість у розмірі 33418,64 швейцарських франків. Крім того позичальнику нараховані штрафні санкції -пеня в сумі 37713,38 грн.

Заочним рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 02.10.2012 року позов ТОВ «ОПТ Факторинг Україна»задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ«ОПТ Факторинг Україна»заборгованість за кредитним договором в розмірі 33418,64 швейцарських франків, що еквівалентно 277238 грн.09 коп., в тому числі: залишок заборгованості за кредитом в сумі 29852,53 швейцарських франків, що еквівалентно 247653 грн. 96 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 3566,11 швейцарських франків, що еквівалентно 29584 грн.13 коп., а також пеню в сумі 37713 грн. 38 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОПТ Факторинг Україна»витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3219 грн.

Не погодившись із рішенням представник відповідача ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення.

Представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала на умовах, викладених у ній.

Представник позивача Горобчук В.Ю. проти вимог апеляційної скарги заперечує і просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 березня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк»правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ML-B01/038/2008, згідно умов якого остання отримала кредит на споживчі потреби в сумі 31262 швейцарських франків, на строк до 03.03.2023 року.

Умовами кредитного договору (п. 1.4, 1.5, 1.6) передбачено, що позичальник зобов'язаний прийняти, належним чином використати та повернути банку у строки кредитні кошти, а також сплатити відповідну платню за користування ними. Погашення заборгованості повинно здійснюватись щомісячно у розміри та строки, визначені договором.

Банк свої зобов'язання за договором кредиту (п. 2.1.1) виконав, фактичне отримання відповідачем коштів у визначеному умовами договору розмірі підтверджується кредитною заявкою від 03.03.2008 року (а.с.20), що стверджено підписом відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконувала зобов'язання, передбачені умовами укладеного договору і заборгованість за кредитним договором відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку станом на 11 червня 2012 року становить 29852,53 швейцарських франків, що еквівалентно247653,96 грн. Крім того, заборгованість по відсоткам за користування кредитом -3566,11 швейцарських франків, що еквівалентно -29584,13 грн. Загальна сума заборгованості становить 33418,64 швейцарських франків, що еквівалентно -277238,09 гр., а також пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання -37713 грн. 38 коп.

У випадку порушення прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором, відповідач зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1,00% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожен день прострочення(п. 4.1.1 кредитного договору).

Суд першої інстанції вірно з'ясував обставини справи і встановив правовідносини, що випливають з них і прийшов до висновку, що вони врегульовані ст. 526, 530, 536, 549, 1054, 1055 ЦК України.

Згідно з ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 ЦК України. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11 ЦК України).Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, іншими видами забезпечення. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

А тому, врахувавши обставини справи, суд прийшов до правильного висновку про порушення позичальником ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором та необхідність стягнення з неї утвореної заборгованості.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надала суду належних і допустимих доказів щодо неправомірності нарахування їй позивачем суми заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 відхилити, а заочне рішення Староміського районного суду міста Вінниці від 02 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М. Судді: З оригіналом вірно Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.