Решение № 28891513, 23.01.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2/638/475/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 січня 2013 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді - Григорєвої А.О.

при секретарі - Виставной А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»про усунення перешкоди користування нежитловим приміщенням,

У С Т А Н О В И В:

12 квітня 2012 року позивач звернувся до суду із позовом про усунення перешкоди користування нежитловим приміщенням.

В заяві позивач посилається на те, що власник паркувального місця № 2 ОСОБА_2 перешкоджає йому користуватися належним на праві приватної власності паркувальним місцем № 78 у будинку № 24-Б по вулиці Отакара Яроша міста Харкова.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просить його задовольнити.

Відповідач та представник третьої особи у судове засідання не зявилися, про слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, не подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, заперечень проти позову не надали.

Згідно ст.ст. 169, 224 ЦПК України суд, за згодою позивача, розглядає справу у відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів, постановляє заочне рішення.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

29 травня 2007 року позивач уклав з Акціонерним товариством „Індустріально-Експортний Банк в особі філії „Харківська дирекція „АТ „Індекс-банк договір на управління майном № У/52-П, згідно якому АТ „Індустріально-Експортний Банк в особі „Харківської дирекції АТ „Індекс-банк, діючий від імені позивача як управитель склав з товариством з обмеженою відповідальністю „Радос договір бронювання № 120 від 27 червня 2007 року, згідно з яким управитель у термін до 31 січня 2008 року повинен був купити для нього місце для паркування в нежилому приміщенні жилого будинку № 24-Б по вулиці Отакара Яроша в місті Харкові. Додатком до названого договору, що є його невідємною частиною, є схематичне відображення верхнього рівня паркінгу, де згідно з проектною документацією навпроти заброньованого для позивача місця для паркування № 78 знаходвся вільний простір кутової форми, а далі розташоване місце для паркування № 79, тобто порядковий номер, слідуючий за місцем для паркування позивача.

15 березня 2008 року позивач уклав з товариством з обмеженою відповідальністю „Радос, код за ЄДРПОУ 32437201 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення цокольного поверху № 78 (місця для паркування), посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3, реєстровий № 1644, який був зареєстровано КП „БТІ 03.04. 2008 року, реєстраційний № 22781147, номер запису 7988 в книзі 1.

У листопаді 2011 року користування позивачем належним йому на праві приватної власності місцем для паркування № 78, було ускладнено через те, що навпроти зявилося паркувальне місце, яке не передбачено схемою (додаток № 1 до договору бронювання).

Із пояснень представника позивача слідує, що 29.09.2009 року директор ТОВ «Радос»ОСОБА_4 звернувся до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» з листом, в якому просив виготовити технічний паспорт і видати виписку з реєстру нерухомого майна для відчуження ряду приміщень, у тому числі місця для паркування № 2 площею 20,1 кв.м., а напередодні Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»виконало поетажний план на неіснуюче раніше місце для паркування, привласнивши йому № 2.

29 червня 2011 року ТОВ „Радос та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу місця для паркування № 2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим, реєстровий № 778, зареєстрований Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»22.07.2011 року, реєстраційний № 34211209, номер запису 13355 в книзі 1.

Виходячи з доданої до позовної заяви схеми (додатка №1 до договору бронювання) вбачається, що на скошеній ділянці (у кутку) верхнього рівня паркінгу не передбачено місце для паркування, а також це підтверджується нумерацією місць для паркування, яка закінчується в одному ряду номером 78, в наступному ряду починається з номера 79.

За клопотанням позивача ухвалою суду від 09.07.2012 року було призначено судову автотехнічну експертизу, яку доручено провести Харківському науково дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_5 На розгляд експерта було поставлено запитання, чи можливий безпечний виїзд та вїзд з паркувального місця № 78 автомобіля при наявності легкового автомобіля на паркувальному місці № 2, яка повинна бути відстань між паркувальними місцями № 2 та № 78 для безперешкодного користування ними, чи можливе безпечне користування за прямим призначенням паркувальним місцем № 2 та при яких умовах.

Згідно висновку експертів Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_5 № 8101/ 10624 від 31.10.2012 року при наявності на паркувальному місці № 2 легкового автомобіля безпечний виїзд та вїзд на паркувальне місце № 78 автомобіля Фольксваген-Мультівен-2 неможливий, відстань між повздовжніми сторонами встановлених автомобілів на паркувальні місця для забезпечення безперешкодного користування ними за прямим призначенням повинна бути не менш ніж 0,6 м., безпечне користування за прямим призначенням паркувальним місцем № 2 з урахуванням розташовування на боковій стінці двох пожежних щитів (стендів), в яких розміщені первинні засоби гасіння пожежі неможливе.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Радос, код ЕДРПОУ 32437201, яке є стороною у договорі купівлі-продажу паркувального місця № 2 до участі у цивільній справі не притягнуто у звязку з його ліквідацією 26.10.2011 року.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2, уклавши договір купівлі-продажу місця для паркування № 2 та ставши його власником, тим самим створив позивачу перешкоду в користуванні його власністю місцем для паркування № 78.

Відповідно до п.1 ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст угода не може протирічити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Використання власності не може шкодити правам, свободам і гідності громадян.

Відповідно до ст. 319 Цивільного Кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам і гідності громадян.

Відповідно до ст. 391 Цивільного Кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України хоча позивач не є стороною за договором купівлі-продажу місця для паркування № 2, укладеному між ООО «Радос» і ОСОБА_2, проте, будь-яка особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, а також на захист свого інтересу, що не перечить загальним принципам цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 10,11,60,154, 174,175,206 ЦПК України, ст.ст. 15, 203,319,391 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Радос» і ОСОБА_2 29.06.2011 року, реєстровий № 779, зареєстрований Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»22.07.2011 року, реєстраційний № 34211209, номер запису 13355 в книзі 1 в частині відчуження нежитлового приміщення цокольного поверху - місця для паркування № 2 загальною площею 20,1 кв.м. в літ. «А-19»по вулиці Отакара Яроша, будинок 24-Б.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 107,30 гривень та витрати за проведення експертизи у сумі 4053,50 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення суду може бути переглянути судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ: