Решение № 28889261, 25.01.2013, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/31/13

Єдиний унікальний № 2523/2432/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Криворученка Д.П., секретарі Микитченко К.Г., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання права власності на 1/2 частину сумісного нажитого майна, встановлення факту опіки, матеріального забезпечення і допомоги та визнання права спадкування разом із спадкоємцями першої черги, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Радянськослобідська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 19.11.12 р. звернулась до суду з позовом про: - встановлення факту її проживання з ОСОБА_7 однією сімєю без реєстрації шлюбу у період з 01.01.1992 року по 07.06.2012 року та визнати за нею право власності на 1/2 частину сумісно нажитого майна; - встановлення факту тривалого часу опіки, матеріального забезпечення, надання допомоги ОСОБА_7, який через тяжку хворобу перебував у безпорадному стані; - визнання за позивачкою права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

Позов обґрунтовується тим, що у зазначений вище період позивачка та ОСОБА_7 проживали однією сімєю, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обовязки, а 28.06.1994 року у них народився син ОСОБА_8, однак офіційно шлюбні відносини зареєстровані не були. Спочатку позивачка та ОСОБА_7 проживали однією сімєю в квартирі її матері по вулиці 50 років ВЛКСМ,30/80 у м. Чернігові, а з 1992 року вони розпочали будівництво окремого будинку у с. Радянська Слобода, Чернігівського району, однак будівництво розтягнулося на багато років. У 2000 році мати позивачки провела обмін своєї двохкімнатної квартири на трьох кімнату квартиру по вулиці Незалежності,60/41 у м. Чернігові, де вони і проживали до 2004 року, а потім переїхали жити у недобудований будинок в с. Радянська Слобода по вулиці Лінійна, 25. За вказаною адресою був офіційно зареєстрований лише ОСОБА_7, а позивачка з сином зареєструвались в квартирі матері. За весь час спільного проживання позивачка та ОСОБА_7 відносились один до одного як чоловік та жінка, мали відповідні права та обовязки, завжди вели спільне господарство, піклувалися один про одного, мали спільні гроші. З серпня 2011 року ОСОБА_7 тяжко захворів, його стан, після 35 сеансів променевого опромінення, різко погіршився і він не міг обходитися без сторонньої допомоги. Позивачка доглядала за ним, готувала спеціальну дієтичну їжу, прибиралася за ним, організовувала лікування, а крім того несла усі фінансові витрати на лікування, ведення спільного господарства, утримання будинку, так як ОСОБА_7 з 21 серпня 2011 року не міг працювати і лише у лютому 2012 року отримав першу пенсію по 1 групі інвалідності. 07.06.2012 року ОСОБА_7 помер і його похорон організовувала позивачка. Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина за законом, зокрема на земельну ділянку, недобудований будинок, гараж. Спадкоємцями першої черги за законом є діти померлого від першого шлюбу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та син ОСОБА_8, якого народила позивачка. Посилаючись на положення ст.1264 ЦК України позивачка вважає, що має право на спадкування за законом у четверту чергу, а так як вона протягом тривалого часу опікувалася за спадкодавцем, матеріально його забезпечувала, надавала іншу допомогу, то згідно ч.2 ст.1259 ЦК України вона має одержати право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

15 січня 2013 року представником позивача фактично уточнено позовні вимоги, в частині визнання за позивачкою права власності, вона вважає, що остання має право на 1/2 частину будівельних матеріалів, використаних при будівництві будинку по вулиці Лінійна,25 у с. Радянська Слобода, Чернігівського району, на 1/2 частину земельної ділянки під таким будівництвом за вказаною адресою, а також на 1/2 частину гаражу №72 у авто кооперативі №11 у м. Чернігові. /а.с.180-184/

У судовому засіданні представниця позивачки підтримала вимоги позовної заяви, виклала факти зазначені в позові, просила задовольнити позов повністю, уточнила вимоги, зокрема просила визнати за позивакою право власності на 1/2 частину сумісно нажитого з ОСОБА_7 майна, а саме: 1/2 частину недобудованого будинку у вигляді будівельних матеріалів по вулиці Лінійна,25 у с. Радянська Слобода, Чернігівського району, Чернігівської області; 1/2 частину земельної ділянки за вказаною вище адресою; 1/2 частину гаражу №72 у авто кооперативі №11 у м. Чернігові. Також уточнила вимогу, щодо встановлення факту тривалого часу опіки за ОСОБА_7, який просила суд встановити з червня 2011 року по день смерті 07.06.2012 року.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представниця ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали заперчення, які зводяться до того, що позивач не надала належних доказів того, що вона дійсно в період з 01.01.92 р. по 07.06.12 р. проживала однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7, адже він після розлучення зі своєю дружиною ОСОБА_9 виїхав з квартири АДРЕСА_1 і проживав у гуртожитку, а згідно рішення суду від 12.02.1993 р. його було вселено до вказаної квартири, де він і проживав до 29.07.98 р. Також позивачкою не доведено факт будування разом з померлим будинку у с. Радянська Слобода, оскільки станом на 1993 рік будинок вже був побудований на 65-75 % і він з нею не проживав. Окрім цього, ОСОБА_9 отримала свідоцтво про розірвання шлюбу лише 12.09.95 року, а відповідно до ст.44 КпШС України, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану. В будинку по вулиці Лінійна,25 у с. Радянська Слобода, Чернігівського району ОСОБА_7 проживав один, а з грудня 2010 року по грудень 2011 року з ним жив син ОСОБА_3 зі своєю дружиною ОСОБА_10. Крім того, позивачкою не зазначено саме на яке майно вона просить визнати за нею право власності. Спірна земельна ділянка набута у власність ОСОБА_7 в порядку приватизації, а отже була його особистою власністю, а спірний будинок не введений в експлуатацію. Крім того, позивачкою не надано жодного доказу того, що вона надавала допомогу ОСОБА_7 і він потребував такої допомоги після захворювання. Навпаки, саме діти спадкодавця від першого шлюбу та його рідні брати надавали йому допомогу. Сама ж позивачка, через специфіку своєї роботи, відвідувала ОСОБА_7 лише декілька разів на тиждень. /а.с.86-92/

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не зявився, завчасно подав заяву про визнання позову та з проханням справу розглянути за його відсутності. /а.с.119/

Представник третьої особи на стороні відповідачів Радянськослобідської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області у судове засідання не зявився, від сільського голови надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги сільською радою підтримані. /а.с.120/

Допитані у судовому засіданні свідки на стороні позивача дали наступні свідчення.

Так, ОСОБА_11 пояснила, що є матірю позивачки, яка з 1991 року почала зустрічатися з померлим ОСОБА_7, а з 01.01.1992 року вони почали жити однією сімєю в її квартирі по вулиці 50 років ВЛКС у м. Чернігові. Згодом вони отримали земельну ділянку в с. Радянська Слобода, Чернігівського району і почали будувати власний будинок за власні кошти. У 1994 році у них народився син ОСОБА_8. У 2000 році вона, дочка з чоловіком та їх сином переїхали в обміняну 3-х кімнату квартиру по вулиці Незалежності у м. Чернігові, а вже потім вони переїхали у будинок в с. Радянська Слобода. Коли ОСОБА_7 захворів, то увесь тягар по його догляду та отриманню ліг на плечі дочки, хоча допомагала і дочка померлого від першого шлюбу ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що є рідним братом позивачки і він достовірно знає, що з 1992 року його сестра почала жити однією сімєю з ОСОБА_7, а коли вони будували будинок у селі, то він ще позичав сестрі гроші. Тяжкий стан ОСОБА_7 він побачив особисто лише у травні 2012 року, коли святкували день народження сестри.

ОСОБА_13 у суді пояснила, що з позивачкою познайомилася у квітні 1991 року, коли вона з чоловіком почала знімати квартиру в одному підїзді будинку по вулиці 50 років ВЛКСМ де жила і ОСОБА_5 З тих пір вони товаришували. З ОСОБА_7 позивачка почала жити однією сімєю саме з 01 січня 1992 року, це сталося якраз на святкуванні ОСОБА_14 1992 року. Коли у них народився син ОСОБА_8, то вони стали кумами. Після того, як мати позивачки обміняла квартиру, то їх сімя почала жити в районі «Масанів»у м. Чернігові, а після того як вони побудували будинок в с. Радянська Слобода, то стали жити там. З серпня 2011 року ОСОБА_7 перебував у тяжкому фізичному стані так як захворів на онкологію і особисто вона, так як працює медиком, та позивачка займались вирішенням питань повязаних з медичним лікуванням померлого. ОСОБА_7 перебував у дуже тяжкому стані після отриманих сеансів опромінювання і тому увесь тягар по його догляду та утриманню ліг на ОСОБА_5

Допитані свідки ОСОБА_15 та її чоловік ОСОБА_16 пояснили, що сімю позивачки знають з 1992 року, саме з 1 січня того року, так як з тієї дати їх товариш ОСОБА_7 прийшов жити до ОСОБА_5 У 1994 році у них народився син ОСОБА_8, а ще з 1992 року вони почали будувати у с. Радянська Слобода власний будинок і ОСОБА_16 ще проводив кількісний розрахунок будматеріалів, які необхідні були для будівництва та організовував їх доставку на обєкт. Коли ОСОБА_7 захворів і позивачка майже вже не мала грошей, то вони всіляко допомагали їй матеріально, давали гроші, купували для її чоловіка в м. Києві ліки, червону ікру, бо він міг тільки її їсти. Дочка ОСОБА_7 від першого шлюбу ОСОБА_13 також допомагала позивачці доглядати за хворим тоді коли та перебувала у відрядженні і треба було його на когось залишати.

Свідок ОСОБА_17 пояснив, що ОСОБА_7 знав по роду своєї колишньої служби десь з 1989 року, а вже з 1991 року вони стали близькими товаришами, зблизилися через полювання. Він точно знає, що з 1992 року позивачка та ОСОБА_7 почали жити як чоловік та жінка однією сімєю, бо неодноразово був у них в гостях.

ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснив, що позивачку та померлого ОСОБА_7 він знає з 1991 року, вони жили однією сімєю, як чоловік та жінка, у них народився син ОСОБА_8. Коли ОСОБА_7 тяжко захворів, то його син від першого шлюбу ОСОБА_3 дійсно жив зі своєю дружиною на другому поверсі будинку померлого, що в с. Радянська Слобода, однак він йому не допомагав і у жовтні 2011 року покинув батька.

Допитані в судовому засіданні свідки на стороні відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дали наступні свідчення.

Так, свідок ОСОБА_9 у суді пояснила, що є колишньою дружиною померлого ОСОБА_7 і прожила з ним до розлучення 11 років, тобто до грудня 1991 року. Розлучатися він не хотів, але на останньому судовому засіданні він прийшов і дав згоду на розлучення. Розлучення не було оформлено до 1995 року. Перед судовим засіданням у них виник конфлікт і ОСОБА_7 поїхав з дому і почав жити у гуртожитку. Тоді вона вирішили поїхати з Чернігова і забрати з собою дітей, але колишній чоловік не був згоден і тоді вона подала позов до суду, щоб його виселили, але його було вселено, адже він не мав іншого житла. У грудні 1991 року ОСОБА_7 було взято земельну ділянку для будівництва будинку і він його розпочав будувати. Після судового процесу про виселення, ОСОБА_7 проживав у квартирі, однак коли хотів, то проходив і жив, а коли хотів, то й не приходив. Всі його речі були в квартирі і він їх не забирав. У кінці 1995 року відбувалася приватизація квартири і тоді ОСОБА_7 у 1998 році виписався, щоб вона та діти тільки на трьох її приватизували. Станом на 1995 рік будинок вже був майже добудований. Про те, що ОСОБА_7 захворів їй розповів син ОСОБА_19, який після одруження проживав на другому поверсі в будинку колишнього чоловіка. Коли ОСОБА_7 захворів то дочка ОСОБА_20 постійно з ним жила, доглядала його, купувала ліки. Витрати на похорони несли вони, оплачували церковну службу. Гроші давали брати ОСОБА_7 та її діти. З моменту розлучення і до 1995 року вони жили з ОСОБА_7 однією сімєю, платили разом субсидію, вели спільне господарство. Також вона отримувала від ОСОБА_7 аліменти на утримання дітей до 1997 року у розмірі 40 % від його заробітку. У 1992 році у ОСОБА_7 були заощадження на ощадній книжці, але скільки саме їх було вона не памятає, і він будував будинок за рахунок своїх заощаджень.

ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснила, що сімю ОСОБА_7 знає з початку 90-х років, особливо тісно почали спілкуватися після того як ОСОБА_2 та її син пішли в один клас. Вона бувала в їх квартирі і бачила ОСОБА_7 Бачила його раз в два тижні, а потім могла не бачити його декілька місяців. Він був забезпеченою людиною, допомагав колишній дружині і дітям. На час суду у 1993 році вона свідчила, що відповідач не проживав у спірній квартирі з кінця 1991 року, бо вона дійсно його там не бачила. Однак у 1997 - 1998 роках вона його знову бачила в квартирі ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_22 у суді пояснив, що він не був знайомий з ОСОБА_7, але він зустрічається з його дочкою ОСОБА_20 і починаючи з листопада 2011 року регулярно проводжав її до дому до батька і вона там залишалася, бо дуже переживала за його стан здоровя і щоб він не відчував самотності.

ОСОБА_23 у судовому засіданні пояснив, що товаришує з дітьми померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_24 і він неодноразово бував у будинку їх батька, що знаходиться у с. Радянська Слобода, але він ніколи не бачив там ОСОБА_5. Перший раз він її побачив у будинку 26 лютого 2011 року, на тридцятиріччя ОСОБА_24, а вдруге він її бачив на похоронах ОСОБА_7

Судом після заслуховування пояснень сторін та допиту свідків, зясовано усі обставини на які посилаються сторони і досліджено усі докази, якими обґрунтовується позов та заперечення на нього.

Факт проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлений судом, відповідно до приписів п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Вимога ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 підлягає розгляду у порядку позовного провадження, оскільки її задоволення передбачає виникнення майнового спору та права на спадкування.

Дослідивши подані документи та заслухавши свідків, суд вважає можливим задовольнити вимогу про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_7, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, оскільки цей факт підтверджується поясненнями значної кількості допитаних у судів свідків та доказами.

Так, свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 суду по суті зазначили, що позивачка та покійний ОСОБА_7 проживали однією сімєю, як чоловік та жінка, з 1 січня 1992 року по день смерті останнього, і спільне життя якраз почалось на святкуванні ОСОБА_14, хоча офіційно свій шлюб вони не оформлювали, але всі думали, що вони зареєстрували свої відносини. Вони вели спільне господарство, народили дитину, мали свій бюджет, побудували власний будинок, працювали на одному підприємстві, а тому їх відносини мали усі ознаки шлюбно-сімейних.

Тривалість відносин ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підтверджується також наявними у справі сімейними фотокартками різних періодів часу, в тому числі досить давніми. /а.с.41-48/

З копії рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 1993 року, за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про визнання останнього таким, що втратив право користування житлом квартирою №125 будинку №90 по вулиці Горького у м. Чернігові вбачається, що сама позивачка ОСОБА_9 у суді пояснила, що її колишній чоловік у грудні 1991 року після розлучення добровільно залишив квартиру, віддав ключі, забрав всі свої речі і зараз живе по вулиці 50 років ВЛКСМ у жінки, з якою перебуває у фактичних шлюбних відносинах. /а.с.76-78/

16 грудня 1991 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 було укладено нотаріально посвідчений договір про поділ спільного майна подружжя, у звязку з їх розлученням. /а.с.131/

З свідоцтва про розірвання шлюбу серії «І-ЕЛ»№003547 вбачається, що воно видане 12 вересня 1995 року ОСОБА_9 про те, що шлюб між нею та ОСОБА_7 розірвано. /а.с.71/

Як вбачається з висновку експерта №ЧК-244 від 23 березня 1994 року, на замовлення ОСОБА_7, що мешкає по вулиці 50 років ВЛКСМ,30/80, було проведена оцінка будинку на ділянці №71 у с. Радянська Слобода, і встановлено, що будинок без оздоблювальних робіт і в експлуатацію його не здано. /а.с.133/

З довідок ПАТ «ОСОБА_25 Україна»встановлено, що ОСОБА_7 у вказаному підприємстві працював водієм навантажувача з 18 липня 2001 року по 30 грудня 2011 року, а ОСОБА_5 працює на посаді координатора з торгового маркетингу. /а.с.64, 136/

28 червня 1994 року у ОСОБА_7 та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_6, що не заперечується сторонами і підтверджено наданою державним нотаріусом завіреною копією його заяви про прийняття спадщини померлого батька. /а.с.116/

Як стороною позивача так і відповідачами, суду надані довідки виконавчого комітету Радянськослобідської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області у яких міститися різна по суті інформація про те, чи проживала позивачка та її син в будинку №25 по вулиці Лінійна у с. Радянська Слобода, Чернігівського району разом з ОСОБА_7 Так, надані позивачкою довідки від 23 жовтня 2012 року свідчать, що ОСОБА_7 був зареєстрований за вказаною адресою і з 2004 року з ним проживали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 У свою чергу довідка від 21 серпня 2012 року представлена відповідачами свідчить, що ОСОБА_7 за вказаною вище адресою проживав один. Як видно з відповіді сільського голови, на запит адвоката представниці відповідачів, довідка про підтвердження факту проживання позивачки та її сина, видавались на підставі свідчень сусідів та зі слів позивачки. /а.с.39, 72, 75, 123/

Оскільки зазначені вище довідки виконавчого комітету містять в собі суперечливу інформацію щодо одного і того ж факту, суд дійшов до висновку, що довідки не можна рахувати допустими доказами.

Але, з комісійного акту від 10 грудня 2012 року, що затверджений головою Радянськослобідської сільської ради Чернігівського району, вбачається, що секретар виконкому ОСОБА_26, мешканці вулиці Лінійна у с. Р.Слобода ОСОБА_27, ОСОБА_28 та ОСОБА_29 встановили, що ОСОБА_5 з 2004 року разом з сином ОСОБА_6 фактично проживають ІНФОРМАЦІЯ_1. /а.с.123/

Надані позивачкою квитанції про сплату комунальних послуг за адресою вулиця Лінійна,25, с. Р.Слобода свідчать, що послуги надавались 2 проживаючим в будинку і за отримані послуги розраховувались, як ОСОБА_7 так і ОСОБА_5 /а.с.12-35/

Крім того, як видно з посвідченої 19.12.2011 року секретарем виконавчого комітету Радянськослобідської сільської ради Чернігівського району довіреності, ОСОБА_7 уповноважував ОСОБА_5 оформлювати пенсію по інвалідності. /а.с.124-126/

У свою чергу, ще 22 вересня 2010 року, ОСОБА_5 надала ОСОБА_7 нотаріально посвідчену довіреність щодо розпорядження належним їй транспортним засобом автомобілем НОМЕР_1. /а.с.127-129/

Отже, між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, оскільки вони спільно проживали, були повязані спільним побутом, мали взаємні права, обовязки та спільну дитину, а тому суд доходить висновку, що вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_7, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, підлягає задоволенню.

Відповідачі ж у спростування даного факту належних доказів не надали і не спростували твердження позивачки. Показання допитаних у суді свідків на стороні відповідачів, у тій частині, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не жили однією сімєю є сумнівними і суперечать встановленим судом обставинам справи, що викладені вище.

Вирішуючи питання про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, що були використані при будівництві незданого в експлуатацію будинку по вулиці Лінійна,25 у с. Радянська Слобода, Чернігівського району, Чернігівської області, 1/2 частину земельної ділянки за вказаною вище адресою та 1/2 частину гаражу №72 у авто кооперативі №11, м. Чернігова, суд керується наступним.

З наявної у справі копії виписки з рішення №7 від 10 січня 1992 року виконавчого комітету Чернігівської районної ради народних депутатів встановлено, що виконком вирішив дозволити ОСОБА_7 будівництво індивідуального житлового будинку у с. Радянська Слобода на земельній ділянці виділеній членами колгоспу. /а.с.8/

Як видно з товарно-транспортних накладних №№77141, 77142 від 17 серпня 1992 року ОСОБА_5 придбала за готівковий розрахунок у Чернігівської меблевої фабрики будівельні матеріали (блоки, вапняний розчин, цеглу, шифер) та транспортні послуги на загальну суму 293411,01 крб./а.с.10-11/

На замовлення позивачки 14 січня 2013 року експертною фірмою «Еталон»було проведено оцінку дійсної вартості будівельних матеріалів використаних при будівництві незакінченого будівництвом спірного будинку. Експертом встановлено, що на земельній ділянці по вулиці Лінійна,25 у с. Радянська Слобода розташований будинок та сарай і дійсна вартість будівельних матеріалів, що використані при будівництві незакінченого будівництвом будинку становить 366281 грн. /а.с.209-225/

03 березня 1997 року ОСОБА_7 видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташована у с. Р.Слобода, Чернігівського району і передана йому у власність на підставі рішення Радянськослобідської сільської ради народних депутатів від 28.04.1994 р. /а.с.9/

Як видно з довідки голови авто кооперативу №11 в м. Чернігові, наданої в суді представником позивача, ОСОБА_7 дійсно є членом авто кооперативу з 1991 року, гараж №72, за адресою вулиця 50 років ВЛКСМ, 33А, і заборгованості перед кооперативом він не має.

Однак, з наданої представником відповідачів довідки того ж кооперативу вбачається, що ОСОБА_7 має заборгованість, але заперечна частка «не» закреслена. /а.с.208/

Оскільки дана довідка містить в собі незастережне виправлення, то суд не може рахувати даний документ, як допустимим доказом.

З висновків від 14 січня 2013 року експертної фірми «Еталон»встановлено, що дійсна вартість цегляного гаражу з ямою №72 в авто кооперативі №11 становить 24383 грн, а вартість земельної ділянки площею 0,10 га, що розташована у с. Р.Слобода, Чернігівського району і належить ОСОБА_7, становить 25340 грн. /а.с.228-256/

Суд не може погодитись із позивачкою у тому, що вона має право на 1/2 частину земельної ділянки, яка за життя ОСОБА_7 була передана тому у власність, адже вона була набута останнім в порядку приватизації, на підставі ст.ст.17, 67 ЗК України (в редакції 1990 року) і є його особистою власністю.

Суд також не може погодитись із тією позицією позивачки, що відносини з приводу будівництва нею та ОСОБА_7 будинку і придбання ними гаражу регулюються Сімейним кодексом України, оскільки він був прийнятий пізніше і в даному випадку зворотної сили не має.

Чинний на момент виникнення правовідносин між позивачкою та ОСОБА_7 Кодекс про шлюб та сім'ю України не визначав правового статусу майна набутого особами під час перебування у цивільному шлюбі.

Згідно п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року N16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» правила статей 22, 28, 29 КпШС не застосовують до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Такі спори мають вирішуватися згідно з п.1 ст.17 Закону України «Про власність», відповідних норм Цивільного кодексу України і з урахуванням роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в п. 5 постанови від 22 грудня 1995 р. N20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 20 від 22.12.95 р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», розглядаючи позови, повязані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити: того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 Закону «Про власність», ст.22 Кодексу пре шлюб та сім'ю України; майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п.1 ст.17, ст.18, п.2 ст.17 Закону «Про власність»). Як зазначено у підпункті «б»пункту 11 названої Постанови ПВСУ, слід врахувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Як встановлено вище, під час будівництва будинку та придбання гаражу ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Як вже зазначалось, станом на момент розгляду справи, заборгованості перед авто кооперативом №11 по гаражу №72, за колишнім членом кооперативу ОСОБА_7 не значиться.

Частиною 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Судом встановлено з наявних у справі доказів, і ця обставина визнана сторонами і ними не оспорюється, що право власності на будинок по вулиці Лінійна,25 у с. Радянська Слобода, Чернігівського району не зареєстроване і він не зданий в експлуатацію.

У відповідності до приписів ст.331 ЦК України, в редакції статті що діяла станом на 07.06.2012 року, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (стаття 182 ЦК України).

Отже, у даному випадку, спільною сумісною власністю можуть бути визнані лише матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва спірного будинку.

Суд керується тим, що визнання будівельних матеріалів і обладнання об'єктом спільної сумісної власності можливе лише у випадку наявності доказів, що вони придбані за спільні кошти.

Суд погоджується зі стороною відповідача, що перед початком будівництва спірного будинку ОСОБА_7 можливо мав заощадження і певні кошти. Разом з тим, заслуговує на увагу і той факт, що на будівництво будинку позивачкою за власний кошт були придбані матеріали і послуги, що обєктивно підтверджується письмовими доказами і показаннями свідків, які допомагали позивачці та ОСОБА_7 в будівництві. Цього факту сторона відповідача не спростувала належними та допустимими доказами.

Таким чином, встановленим є той факт, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, взяли участь фінансово у придбанні будівельних матеріалів і обладнання при будівництві будинку та господарських споруд по вулиці Лінійна,25 у с. Радянська Слобода, Чернігівського району та придбанні гаражу №72 в авто кооперативі №11 м. Чернігова, а отже стали суб'єктами спільної сумісної власності на вказані об'єкти, проте достатніх, належних та незаперечних доказів того, що вклад одного з них у придбанні був меншим, а іншого більшим, в матеріалах справи немає.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N20 від 22.12.95 р. частка учасника спільної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини з урахуванням ступеня його трудової участі, а за відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою, частки визначаються рівними.

З цього, суд приходить до висновку, що за відсутності доказів про ступінь участі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у придбанні обєктів у спільну сумісну власність, їх частки, в межах розгляду даної справи за встановлених обставин, слід визнати рівними. Тому позовну вимогу ОСОБА_5 про визнання за нею 1/2 частки у праві власності на будівельні матеріали і обладнання при будівництві будинку та господарських споруд по вулиці Лінійна,25 у с. Радянська Слобода, Чернігівського району, та на гараж №72 в авто кооперативі №11 м. Чернігова, суд вважає обґрунтованою, а отже вона підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги ОСОБА_5 про визнання за нею права на спадкування разом із спадкоємцями за законом першої черги, то суд керується наступним.

Як встановлено з досліджених медичних довідок та карток, в частині що стосується суті спору, ОСОБА_7 з 29 травня 2011 року по 27 червня 2011 року перебував на лікуванні з приводу закритого перелому зовнішньої щиколотки справа без зміщення. З 18 серпня 2011 року він перебував під диспансерним оглядом лікаря онколога Чернігівської ЦРЛ з приводу злоякісного новоутворення слизової дна порожнини рота зліва, ІІІ стадія, ІІ клінічна група, «М»лімфовузли шиї зліва. У обласному онкологічному диспансері ОСОБА_7 перебував на обліку з 23 квітня 2011 року, а фактично почав лікування з 18 серпня 2011 року по 13 грудня 2011 року, і з цього приводу йому видавались листки не працездатності. Як видно записів у медичний карті, дозвіл на опромінення ОСОБА_7 надавала його дружина ОСОБА_5, про що мається запис лікаря променевого терапевта. /а.с.178, 186-202/

З пенсійного посвідчення, витягу із акту огляду та довідки МСЕК встановлено, що 13 грудня 2011 року ОСОБА_7 встановлено ІА групу інвалідності, безстроково, діагноз: захворювання слизової дна порожнини рота, ІІІ-ІV стадія, потребує стороннього догляду. Пенсійне посвідчення видане 28 лютого 2012 року. /а.с.36-38/

Як вже вище вказувалось, ОСОБА_7 звільнено з роботи 30 грудня 2011 року, згідно наказу №470/п від 22.12.2011 року по ПАТ «САН ОСОБА_25 Україна». /а.с.136/

07 червня 2012 року ОСОБА_7 помер у віці 56 років у с. Радянська Слобода, Чернігівського району. /а.с.7/

З лікарського свідоцтва про смерть №179 вбачається, що воно отримане ОСОБА_5 /а.с.130/

10 червня 2012 року ДІМ Чернігівського РВ УМВС області винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи по факту смерті ОСОБА_7 по заяві ОСОБА_5 З постанови виходить, що 07.06.2012 року до чергової частини райвідділу міліції від ОСОБА_5 надійшло повідомлення про те, що за місцем проживання помер її співмешканець ОСОБА_7 У ході перевірки було встановлено, що у вказаний вище день, об 13 годині, дочка померлого ОСОБА_2 зайшла до кімнати померлого і одразу з ОСОБА_5 вони викликали швидку медичну допомогу, а коли приїхав лікар, то констатував смерть ОСОБА_7 /а.с.122/

Накладна КП «Спецкомбінат КПО»№2617 від 07.06.2012 року свідчить, що ОСОБА_5 понесла усі необхідні для поховання ОСОБА_7 витрати на загальну суму 3722,20 грн. /а.с.40/

З наданих Чернігівською районною державною нотаріальною конторою матеріалів спадкової справи №435/2012 встановлено, що заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 подали його діти відповідачі по справі, як спадкоємці за законом першої черги, та позивачка, як особа яка перебувала у цивільному шлюбі з спадкодавцем. /а.с.114-118/

Як передбачено ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Отже, відповідачі по справі діти ОСОБА_7 є спадкоємцями за законом першої черги, у відповідності до приписів ст.1261 ЦК України, а позивачка, в силу встановлених судом обставин та положень ст.1264 ЦК України, є спадкоємицею за законом четвертої черги.

Відповідно до ч.2 ст.1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно з п.3.1, чинної на час захворювання та встановлення інвалідності ОСОБА_7, Інструкції про встановлення груп інвалідності від 05.09.2011 року №561 група інвалідності IА встановлюється при злоякісних новоутвореннях, у тому числі лімфоїдної, кровотворної і споріднених з ними тканин (з метастазами і рецидивами; тяжкий загальний стан з вираженими проявами інтоксикації, кахексії і розпадом пухлини).

Згідно п.27 Постанови КМ України від 03.12.2009 року №1317 «Про питання медико-соціальної експертизи»підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. До I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування. Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені: нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до орієнтації (дезорієнтація); нездатність до спілкування; нездатність контролювати свою поведінку; значні обмеження здатності до навчання; нездатність до окремих видів трудової діяльності. До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування. Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

Отже, зважаючи на викладене вище, суд робить однозначний висновок, що оскільки ОСОБА_7 захворів на тяжку хворобу і перебував у безпорадному стані, проведене йому лікування позитивного результату не дало і після цього йому була встановлена ІА група інвалідності, тобто він мав повну нездатність до самообслуговування і залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги), а як свідчать досліджені судом письмові докази та показання свідків, протягом тривалого часу таку допомогу йому надавала саме позивачка, як цивільна дружина, то у суду є усі підстави для застосування положень ч.2 ст.1259 ЦК України та, відповідно, задоволення позовних вимог в цій частині і визнання за ОСОБА_5 права до спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом.

Суд рахує хибною позицію сторони відповідача, у тій частині, що позивачка не має права на спадкування разом з дітьми спадкодавця від першого шлюбу, так як доглядати за хворим допомагала і його дочка ОСОБА_20, адже цей факт не оспорюється і стороною позивача, оскілки із-за того, що позивач працює і вимушена була на деякий час залишати хворого ОСОБА_7, то вона дійсно просила його дочку від першого шлюбу побути з хворим на час її відсутності і це цілком зрозуміло. Позивачем жодним чином не ставиться питання щодо усунення від спадкування дітей ОСОБА_7 від першого шлюбу.

Оскільки суд задовольняється позовна вимога ОСОБА_5 про визнання за нею права спадкування разом із спадкоємцями відповідачами по цій справі, з підстав передбачених ч.2 ст.1959 ЦК України, то її прохання про встановлення факту її опіки, матеріального забезпечення і допомоги ОСОБА_7, які є одними із визначальних критеріїв застосування вказаної норми права, то немає юридичного значення окремого встановлення цього факту і ця вимога є лишню.

Зясувавши повно і всебічно усі обставини справи, перевіривши їх доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наведених вище підстав та міркувань.

Суд рахує доводи відповідачів такими, що не спростовують обґрунтування позивачки, оскільки вони недотримались приписів ст.60 ЦПК України і не довели належними і допустимими доказами ті обставини на які вони посилалися.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 307,30 грн (а.с.1, 54). Зважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати слід покласти на сторін у рівних частках. Так, з позивача стягненню в дохід держави підлягає недоплачена нею при зверненні до суду сума судового збору в розмірі 181,03 грн. (488,33 грн 307,30 грн), а з трьох відповідачів стягненню підлягає судовий збір по 488,33 гривень з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57-61, 80, 88, 209, 212-215, 256, 259, 294 ЦПК України, ст.ст.17, 67 ЗК України (1990 року), ст.ст.331, 368, 370, 377, 386, 392, 1259, 1264 ЦК України, ст.ст.13-17 Закону України «Про власність», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання права власності на 1/2 частину сумісного нажитого майна, встановлення факту опіки, матеріального забезпечення і допомоги та визнання права спадкування разом із спадкоємцями першої черги задовольнити частково.

Встановити факт проживання з 01 січня 1992 року по 07 червня 2012 року, однією сімєю без шлюбу, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, померлого 07 червня 2012 року у с. Радянська Слобода, Чернігівського району, Чернігівської області.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які використовувались для будівництва житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями по вулиці Лінійна,25 у с. Радянська Слобода, Чернігівського району, Чернігівської області, на загальну суму 183140,50 грн.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину гаражу №72 «Автокооперативу №11 » у м. Чернігові.

Визнати за ОСОБА_5 право на спадкування майна, що залишилось після смерті 07 червня 2012 року ОСОБА_7, разом із спадкоємцями за законом першої черги ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 181,03 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави по 488,33 грн, з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Криворученко Д.П.