Постановление суда № 28842099, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2013 року м. Київ К-34586/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

ОСОБА_1

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.11.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010

у справі № 2а-11220/09/2570

за позовом Державного підприємства науково-виробничий комплекс «Прогрес»

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство науково-виробничий комплекс «Прогрес»(далі по тексту -позивач, ДП НВК «Прогрес») звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі по тексту - відповідач, Ніжинська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2009 №0000812301/0.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.11.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість: у сумі 205128,00 грн. за травень 2009 року, у сумі 612318,00 грн. по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2008 року, у сумі 146002,00 грн. по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2009 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2008 по 30.06.2008, з 01.02.2009 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 30.04.2009.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 01.09.2009 №1104/23-14307297, згідно якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7, п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2008 року завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2008 року на суму 22800,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.09.2009 №0000812301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ в розмірі 22800,00 грн.

Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «МКС Технолоджі»були укладені договори на продукцію науково-технічного призначення від12.05.2008 №6 та від10.06.2008 №7, виконання вказаних договорів підтверджується платіжними дорученнями на суму 68400,00 грн., податковими накладними на суму 68400,00 грн. та актами здачі-приймання робіт., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

На момент укладання та виконання договорів ТОВ «МКС Технолоджі» було зареєстроване у якості платника податку на додану вартість, позивачем було сплачено ПДВ у вартості послуг, які ним отримано та оплачено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного, з чим погодився суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, абз. 3 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правильність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі належно оформлених податкових накладних.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.11.2009 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)ОСОБА_2 Судді(підпис)ОСОБА_3 (підпис)ОСОБА_1 З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова