Постановление суда № 28801013, 14.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2013 року м. Київ К-46244/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009

по справі № 2-а-9399/08

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної Компанії "Нафтогаз України"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2009, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009, задоволено позовні вимоги про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2008 №0001892310/0, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 114075,86 грн. (основний платіж -76050,57 грн., штраф -38025,29 грн.), та №0001882310/0, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 125793,75 грн. (основний платіж - 83862,5 грн., штраф -41931,25 грн.).

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погоджується.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної невиїзної перевірки Харківської філії Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2007, складений акт від 14.08.2008 № 2121/23-104/33886752, в якому зафіксовано порушення Харківською філією п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки сума отриманих валових доходів була меншою від суми понесених валових витрат.

В акті перевірки зазначено, що попередня перевірка діяльності Харківської філії була здійснена в березні 2008 року, за наслідками чого складений акт від 02.04.2008 №100/23-104/33886752.

З акта перевірки вбачається, що протягом 2006-2007 років Харківська філія ДК «Газ України»включила до складу валових доходів (ряд. 01.1 Декларації з податку на прибуток) суми за актами винагороди, отриманої від ДК «Газ України»за виконані обсяги робіт з реалізації природного газу, на загальну суму 2744500 грн. без ПДВ, у тому числі 2006 рік -1141700 грн., 2007 рік -1603800 грн. До складу валових витрат (ряд. 04.1 Декларації з податку на прибуток) віднесені видатки на утримання філії за 2006-2007 роки у сумі 3076 285,64 грн. без ПДВ, у тому числі 2006 рік -1262020,05 грн., 2007 рік -1814265,59 грн. При цьому, фактичні витрати на утримання філії за 2006 рік та перший, другий та третій квартали 2007 року більше ніж винагорода, отримана від ДК «Газ України», на суму 335450,73 грн., що є порушенням п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.09.2008:

- № 0001882310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 125793,75 грн., у тому числі, основний платіж -83862,50 грн., штрафні санкції -41931,25 грн.;

- № 0001892310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 114075,86 грн., у тому числі, основний платіж -76050,57 грн., штрафні санкції -38025,29 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Методикою оцінки діяльності філій ДК «Газ України», яка затверджена наказом ДК «Газ України»від 10.02.06 № 37, фактично передбачено, що винагорода філії в жодному разі не може перевищувати суму фактичних витрат на утримання філії, а випадки коли винагорода є меншою від фактичних витрат на утримання філії не є порушеннями або недоліками в роботі філії.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Матеріали справи свідчать, що виключним видом діяльності позивача протягом періоду 01.01.2006 -31.12.2007 було постачання та реалізація природного газу. При цьому, і актом перевірки від 02.04.2008 № 1000/23-104/33886752 (а.с. 18), і актом перевірки від 14.08.2008 №2121/23-104/33886752 (а.с. 58) зазначено, що філія реалізує природний газ за цінами та тарифами, які встановлюються НАК «Нафтогаз України»та Дочірньою компанією «Газ України» НАК «Нафтогаз України».

Судами правомірно не прийнятий до уваги висновок відповідача, що встановлюючи протягом 2006-2007 років Харківській філії суму винагороди меншу, ніж фактично понесені нею витрати (відповідально до актів винагороди), ДК «Газ України» не підтвердила фактичні витрати філії. Так, як встановлено судами, в акті винагороди Харківської філії за відповідний місяць 2006-2007 років, який підписаний як представником філії, так і представником ДК «Газ України», визначена як сума винагороди (п. 7 акту), так і сума фактичних витрат філії за звітний період (п. 6). Отже, ДК «Газ України»підтверджує суми понесених Харківською філією витрат.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що сума винагороди, визначеної для Харківської філії, є компенсацією витрат філії, пов'язаних із її господарською діяльністю з постачання природного газу, а отже, висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат на суму 335450,83 грн. є необґрунтованими та такими, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Щодо висновку акта перевірки від 14.08.2008, що Харківська філія ДК «Газ України»безпідставно віднесла до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які розраховані відповідачем як різниця між сумою встановленої для філії винагороди та фактичними витратами філії, колегією суддів слід зазначити наступне.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, позивач, маючи у своєму розпорядженні всі належним чином оформлені первинні документи, відповідно до вимог п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних (що не спростовується відповідачем в акті перевірки). В матеріалах справи відсутні докази щодо відсутності зв'язку здійснених витрат (на придбання товарів, робіт, послуг) із господарською діяльністю Філії.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для визначення ДК «Газ України»в особі Харківської філії податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль