№ 28770912, 11.06.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

11 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/2544/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

позивача: Мавроді Р.Ф., Томчук Н.А.

відповідача: Паламарчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницької митниці

до: відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області

про: скасування постанови

ВСТАНОВИВ :

Вінницька митниця звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.03.2012р. ВП №32629519 про стягнення виконавчого збору у розмірі 3 167,69 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що вважає оскаржувану постанову головного державного виконавця незаконною, оскільки вона винесена без врахування вимог Бюджетного кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та з порушенням вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що державний виконавець діяв у відповідності Закону України «Про виконавче провадження», а постанова від 13.01.2012 року ВП №32629519 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з Вінницької митниці 3 167,69 грн. виконавчого збору - правомірна та винесене згідно норм чинного законодавства.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2012 року та, вважаючи дану постанову неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.11.2011 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 301106393 з примусового викоання за виконавчим листом Вінницького окружного адмінітсративного суду про стягнення з Вінницької митниці на користь ОСОБА_4 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на посаді. Постанова в частині нарахування і виплати заробітньої плати за час вимушеного прогулу, в межах стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання.

Зазначена постанова державного виконавця надійшла у Вінницьку митницю 27.12.2011 року.

Наказом Держмитслужби України від 28.12.2011 року № 2723-к ОСОБА_4 поновлений на посаді інспектора відділу митного оформлення «Автомобільний» митного поста «Дністер» Вінницької митниці з 10.02.2011 року. Відповідно до наказу Вінницької митниці від 03.01.2012 року № 1-к встановлено, що фактично ОСОБА_4 приступив до роботи з 03.01.2012 року та наказано провести розрахунки оплати праці відповідно до постанови ВОАС від 25.06.2011р. у справі 2а/0270/2515/11.

Відповідно до листа Державної казначейської служби України від 15.12.2011 року № 16-10/1750-6447 розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів у зв'язку із завершенням бюджетного 2011 року було повідомлено про те, що виконання розрахункових документів розпорядників/одержувачів бюджетних коштів державного і місцевих бюджетів в межах індивідуальних планових показників на 2011 рік, визначених у кошторисах і планах використання бюджетних коштів, завершити до кінця операційного дня 29.12.2011 року.

У зв'язку з цим, митницею 26.12.2011 проведені остаточні розрахунки із нарахування та виплати заробітної плати працівникам і, оскільки, кошти на рахунку митниці були відсутні, митниця 30.12.2011 року надіслала на адресу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області лист, в якому просила відкласти провадження виконавчих дій до затвердження кошторису на утримання митниці.

Керуючись статтею 35 ЗУ «Про виконавче провадження» (далі - Закон), головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову від 03.01.2012 року про відкладення провадження виконавчих дій по виконавчому листу №2а/0270/2515/11 від 17.11.2011 р. - до 13.01.2012 року.

10.01.2012 року на адресу Вінницької митниці надійшов тимчасовий розпис асигнувань загального та спеціального фонду Державного бюджету України на утримання митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій на І квартал 2012 року. Управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області 12.01.2012 року зареєстровано та взято на облік тимчасовий кошторис Вінницької митниці на І квартал 2012 року.

Вінницькою митницею 16.01.2012р. здійснено нарахування ОСОБА_4 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14.05.2011р. по 28.12.2011р. в сумі 28 029,12 грн.

Платіжним дорученням №9 від 17.01.2012 року Вінницькою митницею було перераховано на особовий рахунок ОСОБА_4 кошти в сумі 22 555,23 грн.

Водночас, ОСОБА_4 було надано митниці листки тимчасової непрацездатності за період з 10.02.2011 по 13.05.2011 року. Після надходження коштів на вищезазначені цілі здійснено нарахування допомоги з тимчасової втрати працездатності на особовий рахунок ОСОБА_4 за період з 10.02.2011 по 13.05.2011 в сумі 10 950,40 грн. Після утримання єдиного внеску з податку з доходів, платіжним дорученням від 29.02.2012р. №11 перерахувано кошти в сумі 9 121,68 грн.

Враховуючи що, рішення Вінницького окружного адміністративного суду самостійно боржником не виконано в строк передбачений ст. 25, 35 Закону, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову від 13.01.2012 року ВП №32629519 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з Вінницької митниці 3 167,69 грн. виконавчого збору.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2012 року про стягнення викоанвчого збору у розмірі 3 167,69 грн., вважаючи дану постанову неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду.

Виконавче провадження відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до п. 1 ст. 28 вказаного Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обов'язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її добровільного невиконання, виконується примусово у встановленому Законом порядку, шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші види доходів боржника чи на його майно.

Відповідно до п. 4.16.2 "Інструкції про проведення виконавчих дій", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5 постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. Розмір виконавчого збору визначається відповідно до вимог Закону. При подальших пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Відповідно до п. 1 ст. 31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Враховуючи п.1 ст. 35 Закону за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

В даному випадку, рішення суду підлягало негайному виконанню в частині стягнення за один місяць, проте, з урахуванням постанови від 03.01.2012р. ВП №31103693 про відкладення провадження виконавчих дій, підлягало виконанню до 13.01.2012 року. При цьому фактично позивачем рішення суду було виконано 17.01.2012р. (в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу) та 29.02.2012р. (в частині виплати допомоги з тимчасової втарти працездатності), що свідчить про порушення позивачем строку, наданого для самостійного виконання рішення суду за виконавчим листом.

Крім того, суд критично сприймає посилання позивача щодо порушення відповідачем вимог п. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" та не доведення до відома позивача про відкладення виконавчих дій, оскільки вказаних факт не свідчить про протиправність оскаржуваної постанови. Відкладення виконавчих дій до десяти робочих днів - це право державного виконавця, встановлене п. 1 ст. 35 Закону. При цьому боржник, за відсутності відомостей про задоволення його заяви від 30.12.2012р. не позбавлений права ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження або зверутися із повторною заявою.

Отже, відповідачем правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2012 року по виконавчому провадженню №32629519 про стягнення з Вінницької митниці виконавчого збору у розмірі 3 167,69 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач діяв в межах свої повноважень, на підставі чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, оскільки відповідач діяв в межах своїх повноважень відповідно до чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна