№ 28687972, 09.01.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 січня 2013 р. Справа № 2а/0270/5276/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представника позивача: Слюсар О.В.

представника відповідача: Лесика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест"

до: Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (далі - ТОВ "Барлінек Інвест" або позивач ) із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби України (далі - Вінницька ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами проведеної виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Барлінек Інвест" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість з ТОВ Фірма "Віста" ЛТД за червень, липень, листопад 2011 року, з ТОВ "Укрпроектімпекс" за червень 2011 року, з ФОП ОСОБА_3 за червень, липень 2011 року Вінницькою ОДПІ виявлено порушення вимог податкового законодавства.

На підставі виявлених порушень податковим органом 31 жовтня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000762330, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі за липень 2011 року у розмірі 34946 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 17473 грн. та податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2012 року №0000772330 , яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 58125 грн.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, в зв'язку з чим просить їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила задовольнити їх, виходячи з доказів, що місяться у матеріалах справи.

Представник відповідача із заявленим позовом не погодився з мотивів, викладених в письмових запереченнях (а.с. 91-95), а також усно надав пояснення на підтвердження правомірності дій відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

ТОВ "Барлінек Інвест" зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради.

Свідоцтво про державну реєстрацію від 13.01.2006 року за №11741020000003078.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебував у господарських правовідносинах з ТОВ Фірма "Віста" ЛТД, ТОВ "Укрпроектімпекс" та з ФОП ОСОБА_3

На підставі наказу Вінницької ОДПІ №2383/22 від 03.10.2012 р. головним державним податковим інспектором відділу перевірок платників податків була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Барлінек Інвест" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість з ТОВ Фірма "Віста" ЛТД за червень, липень, листопад 2011 року, з ТОВ "Укрпроектімпекс" за червень 2011 року, з ФОП ОСОБА_3 за червень, липень 2011 року . За результатами перевірки складено акт №2494/22-05/34004579 від 16.10.2012 р. (а.с. 8-42).

Висновками перевірки зафіксовано порушення:

п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого ТОВ "Барлінек Інвест" завищено суму податкового кредиту в розмірі 59946 грн., в тому числі за червень 2011 року в сумі 34018 грн., за липень 2011 року в сумі 6541 грн., за листопад 2011 року в сумі 19387 грн.;

п. 200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Барлінек Інвест" завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у податкових деклараціях з ПДВ на загальну суму 59946 грн. в тому числі за червень 2011 року в сумі 34018 грн., за липень 2011 року в сумі 6541 грн., за листопад 2011 року в сумі 19387 грн.;

п. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ "Барлінек Інвест" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на липень 2011 року в сумі 36767 грн.

Позивач не погодившись із висновками викладені в акті перевірки надав заперечення від 22.10.12 р. (вих. № 343).

У відповідь отримав лист № 44424/22-05 від 29.10.2012 р. д зокрема також було зазначено, що Вінницька ОДПІ дійшла висновку викласти результати перевірки згідно акту №2494/22-05/34004579 від 16.10.2012 р. в наступній редакції:

Висновками перевірки зафіксовано порушення:

п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого ТОВ "Барлінек Інвест" завищено суму податкового кредиту в розмірі 58125 грн., в тому числі за червень 2011 року в сумі 32197 грн., за липень 2011 року в сумі 6541 грн., за листопад 2011 року в сумі 19387 грн.;

п. 200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Барлінек Інвест" завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у податкових деклараціях з ПДВ на загальну суму 58125 грн., в тому числі за червень 2011 року в сумі 32197 грн., за липень 2011 року в сумі 6541 грн., за листопад 2011 року в сумі 19387 грн.;

п. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ "Барлінек Інвест" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на липень 2011 року в сумі 34946 грн.

На підставі акту №2494/22-05/34004579 від 16.10.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012 р. № 0000762330, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 34946 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 17473 грн. та податкове повідомлення-рішення від 31.10.2011 року №0000772330, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 58125 грн.

Основним порушенням при здійсненні ТОВ "Барлінек Інвест" господарських операцій з контрагентами ТОВ Фірма "Віста" ЛТД та ТОВ "Укрпроектімпекс", відповідач вважає господарювання з ознаками фіктивності, тобто без мети реального настання правових наслідків а саме не встановлено факт надання робіт, послуг від продавця до покупця, проте, суд не погоджується із такими висновками податкового органу, зважаючи на таке.

31 січня 2011 року між ТОВ - фірма "ВіСта" ЛТД (Продавець) та ТОВ "Барлінек Інвест" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №16/ЗК (а.с. 52-54). Згідно п. 1.1 даного договору продавець зобов'язується систематично передавати (продавати) товар Покупцю у власність відповідно до специфікації та технічних умов, що є невід`ємними частинами Договору (надалі іменується "товар"), а покупець зобов`язується прийняти й оплатити такий товар.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В підтвердження того, що на виконання умов зазначеного вище договору ТОВ "Барлінек Інвест" реально отримувало товар - фриза (ясень), доска (дуб), фриза (дуб), суду надано податкові накладні № 11 від 20.07.2011 року, № 18 від 24.06.2011 року, № 14 від 22.06.2011 року, № 11 від 17.06.2011 року, № 8 від 15.06.2011 року, № 10 від 15.11.2011 року, № 15 від 18.11.2011 року, № 32 від 30.11.2011 року (а.с. 60,62,64,66,68,71,74,77), видаткові накладні № РН-0000008 від 20.07.2011 року, № РН-0000007 від 24.06.2011 року, № РН-0000006 від 22.06.2011 року, № РН-0000005 від 17.06.2011 року, № РН-0000004 від 15.06.2011 року, № РН-0000025 від 15.11.2011 року, № РН-0000026 від 18.11.2011 року, № РН-0000027 від 30.11.2011 року (а.с. 59, 61, 63, 65, 67, 70, 73,76).

Про проведення розрахунків між контрагентами свідчать платіжні доручення № 17806, № 17798 від 13.12.2011 р., № 17159, № 17155 від 29.11.2011 р., № 10249 від 30.06.2011 року, № 11538 від 28.07.2011 року, №10353 від 05.07.2011 року, № 10066 від 23.06.2011 року, № 9888 від 21.06.2011 року, № 10841 від 14.07.2011 року (а.с. 188, 204, 214, 224, 243; том 2 а.с. 29) та виписки із банківської установи (а.с 201-202, 209, 221, 231, 241, 250; том 2 а.с. 24,30).

Щодо контрагента ТОВ "Укрпроектімпекс", податковий орган зазначає, що позивачем не здійснено розрахунки за надані послуги та у зв`язку з відсутністю даного контрагента за юридичною адресою неможливе проведення позапланової документальної перевірки, а відтак не підтверджено правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковій накладній від 30.06.2011 року в сумі 16 704 грн. на підставі акту Вінницької ОДПІ №1891/22-05/34610269 від 22.08.2012 року, однак судом встановлено наступне.

15 червня 2011 року між ТОВ "Укрпроектімпекс" (Основний споживач) та ТОВ "Барлінек Інвест" (споживач, субспоживач) укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача №040611 (а.с. 46-49). Згідно п. 1.1 основний споживач зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії Споживачу в обсягах згідно договору про постачання електричної енергії та дозволеною потужністю 2000 кВА з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги живлення, а Споживач - своєчасно сплачувати за отримані послуги.

В підтвердження того, що на виконання умов зазначеного вище договору ТОВ "Барлінек Інвест" реально отримувало послуги з технічного забезпечення електропостачанням до суду надано акт №1 здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкова накладна №2 від 30.06.2011 року (а.с. 50-51).

Факт проведення розрахунків між сторонами підтверджується платіжним дорученням № 10841 від 14.07.2011 р. (том 2 а.с. 29) та виписки з рахунку в банківській установі (том 2 а.с 30).

Обґрунтовуючи свої висновки та твердження, податковий орган послався на нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом, оскільки правочин, на думку податкового органу, укладено без мети реального настання правових наслідків, що вказує на їх нікчемність.

Суд виходить із того, що окрім наявності належним чином оформлених податкових накладних, як підстав для формування податкового кредиту, обов'язковим є також реальне підтвердження господарських операцій первинними документами.

Адже, з одного боку, суто формальне слідування приписів Податкового кодексу України, дозволяє дійти висновку про те, що отримати право на бюджетне відшкодування можна лише на підставі наявності необхідних документів, зокрема податкових накладних та документів, що підтверджують факт оплати придбаних товарів (послуг).

З іншого боку, обмеження процесу доказування у відповідній категорії спорів лише аналізом документальних доказів створює передумови для зловживання з боку недобросовісних платників податку, що призводить до штучного створення документообігу з метою імітації господарських операцій, які дають право на формування сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування.

В даному випадку всі господарські операції підтверджені первинною документацією та іншими доказами наданими представником позивача.

Суд критично оцінює посилання податкового органу на відсутність за місцем знаходження ТОВ "Укрпроектімпекс" та на акт Вінницької ОДПІ № 2032/22/13338290 від 04.09.2012 р. про результати позапланової документальної перевірки ТОВ Фірма "Віста" ЛТД з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ ТВК "Вінтрейд" та ТОВ "Асторія груп", де зазначено про те, що господарські операції із зазначеними контрагентами не мають реального характеру з огляду на наступне.

У постанові від 11.12.2007 року по справі №21-1376/06 Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В подальшому така позиція підтримана Верховним Судом України у постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції, а також в листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Крім того, зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Що стосується посилань відповідача на відсутність товаро-транспортних накладних, то суд звертає увагу на таке.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акті не регулюють питань податкового обліку, до якого відноситься визначення валових витрат. Дані правила визначають права та обов'язки і власників автотранспорту, перевізників, вантажовідправників та отримувачів вантажу при перевезенні вантажу автомобільним транспортом. В договорі купівлі-продажу не йдеться про надання послуг щодо перевезення вантажу від постачальника до покупця, а отже позивач не вступав за ними у правовідносини щодо перевезення вантажів.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. № 493 з Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні виключений п. 11.2, абз.2 якого встановлював, що форма та порядок заповнення товарно-транспортних накладних визначається відповідними нормативними актами.

Отже, за відсутністю форми та порядку оформлення товарно-транспортних накладних, їх обов'язковості відповідач не має правових підстав вимагати від позивача їх наявності для підтвердження правомірності віднесення витрат підприємства з придбання товару до податкового кредиту та для підтвердження товарності господарських операцій.

Згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, як зазначає п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача податкових накладних, які відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, отриманих від ТОВ Фірма "Віста" ЛТД, від ТОВ "Укрпроектімпекс" та Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Так, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Факт здійснення господарських операцій між ТОВ "Барлінек Інвест" та ТОВ Фірма "Віста" ЛТД, між ТОВ "Барлінек Інвест" та ТОВ "Укрпроектімпекс" підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, виписками із банківської установи.

На підставі вищезазначеного, проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з контрагентами за червень, липень, листопад 2011 року.

Судом було встановлено, що протягом вказаного періоду ТОВ "Барлінек Інвест" проводилась господарська діяльність та відповідні розрахунки з контрагентами , відбувався юридично оформлений рух товару, проаналізований вище, що дає суду законні підстави для задоволення адміністративного позову, визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000762330 від 31.10.2012 року та №0000772330 від 31.10.2012 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково. Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області державної податкової служби від 31 жовтня 2012 року № 0000762330 та від 31 жовтня 2012 року № 0000772330.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" витрати по сплаті судового збору в сумі 1105,44 грн. (одна тисяча сто п'ять грн. 44 коп.), шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович